Закон України «Про освіту» аналітичний ракурс с. Закірова, канд. іст наук, ст наук співроб. Нюб нбув «Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх І зовнішніх політичних викликів у Польщі 2 О. Кривецький, голов ред. Нюб нбув 9



Сторінка6/7
Дата конвертації16.01.2018
Розмір0,9 Mb.
ТипЗакон
1   2   3   4   5   6   7

ЩОДЕННИК БЛОГЕРА 11




Блог на сайті «Інтелектуальна власність»

Про автора: Ірина Абдуліна, головний редактор журналу «Інтелектуальна власність в Україні», м. Київ
Чи зрушать з місця сферу ОКУ серпневі законопроекти?

Напевно, серпень 2017 року увійде в історію створіння організаційної інфраструктури ОКУ як місяць надзвичайної правової активності народних депутатів України. Першим у Верховній Раді України був зареєстрований проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 7014. Автор законопроекту депутат Євген Рибчинський. А вже 17 серпня як гриби після дощу з’явилися у Верховній Раді України ще три законопроекти з урегулювання питань у сфері колективного управління авторськими та суміжними правами. Це проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування ОКУ № 7030 та проект Закону про колективне управління майновими авторськими та суміжними правами № 7029. Ініціаторами цих законопроектів є народні депутати України Іонова М.М., Кондратюк О.К., Геращенко І.В., Співаковський О.В., Княжицький М.Л., Гринів І.О., Галасюк В.В. Також зареєстровано альтернативний проект Закону про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 7014-1, ініціатором цього законопроекту виступив народний депутат України Опанасенко О.В.

Останніми роками на різних міжнародних рівнях Україні закидають, що в нас занадто велика кількість ОКУ, тому в Україні потребна ретельна реформа по їх скороченню. Водночас порівняно з даними досліджень в ЄС виходить інша картина: всього станом на 2012 рік в ЄС їх було більше 250, наприклад – у Франції близько 30 ОКУ. До речі, Директиви 2014/26/ЄС про ОКУ (далі –Директива) не передбачає заходів по їх зменшенню або врегулюванню їх кількості. В Україні зараз 18 ОКУ, з них реально працюючих на ринку близько 12-14, при цьому 4 ОКУ-лідери збирають більше 90 % всіх зборів, то про яке зменшення ОКУ може йти мова?

Наші проблеми лежать у площині законодавства, а точніше його розуміння та виконання. Українські ОКУ діють відповідно до чинного Закону України «Про авторське право і суміжні права» та низки підзаконних актів. За останні роки деякі з цих підзаконних актів у судовому порядку були скасовані. Це сталося тому, що законодавство сфери не розвивалося і, з часом, увійшло у протиріччя з загальним законодавством країни. Призвело це до остаточного хаосу у діяльності ОКУ та унеможливило державний контроль за розподілом авторської винагороди авторам та іншим правовласникам.

Що намагаються врегулювати запропоновані проекти законів?

У своїх пояснювальних записках всі вони анонсують подальші суттєві зміни у діяльності ОКУ та декларують, що прийняті законопроекти нададуть можливість працюючим ОКУ підвищити розмір загальних сум зборів авторської винагороди за використання об’єктів авторських та суміжних прав в Україні. Запропоновані зміни в усіх законопроектах, наголошують їх автори, на користь авторів, виконавців та інших правовласників. Також ці законопроекти обов’язково забезпечать прозорість діяльності ОКУ тому що імплементують положення Директиви.

На наш погляд, якщо охарактеризувати ці законопроекти загалом, то всі вони, за умови їх прийняття, не вирішать тих накопичених роками проблем, які були результатом бездіяльності як органів виконавчої влади, так і народних депутатів України. Іноді здається, що хтось вдало керує цією бездіяльністю. Тільки з’являються будь-які слушні пропозиції по врегулюванню цього безладу, виникає якась сила, яка все руйнує. Знову треба все відновлювати з початку, з нуля. Поки розбераються, обговорюють, домовлятються, узгоджують тексти законопроектів – йде час, який працює на користь тих, хто керує цим безлалом, а скільки грошей утекає???

Що ж міститься у сьогоднішніх законопроектах?

Законопроект № 7014, перш за все, має на меті утримати у керма родину Рибчинських, які давно ДО УААСП тримають міцно, їх цікавить вчасна винагорода за їх творчий продукт і їх послуги як драйверів Авторської ради при ДО УААСП. Тому законопроект передусім передбачає запровадження діяльності лише в одній ОКУ у сфері музичних творів на базі ДО УААСП, оскільки серед усіх ОКУ лише ДО УААСП є постійним і повноважним членом CISAC.

У законопроекті №7014 прописані раніше відпрацьовані фінансові схеми ДО УААСП з посиланням на приписи Директиви. Маніпуляція в тому, що законопроект №7014 передбачає систему розподілу та виплат між ОКУ зі строками через 9 місяців після спливу інших встановлених строків, а в Директиві, якщо брати до уваги її контекст, ця схема прописана для розрахунків ОКУ з ОКУ-нерезидентами. Автор «помилився»: немає у європейському досвіді ОКУ такої української схеми, як тримати авторські гроші резидентів на депозитах в інтересах керівництва ОКУ.

Чого вартують норми законопроекту про необхідність затвердження Уста-новою, в нашому варіанті Мінеконом-розвитку, тарифів на суми зборів автор-ської винагороди, а також призначення на посаду в інші ОКУ, ніж ДО УААСП керівника та втручання в організацію загальних зборів організації. Автор проекту не переймається тим, що таких повноважень у компетенції Мінеконом-розвитку немає.

Здивував розділ законопроекту прикінцевих положень, в якому проігнороване трудове законодавство України. Не склалося у автора ознайомитися з діючим Законом України «Про громадські об’єднання», він винайшов інші принципи роботи громадського об’єднання, незважаючи на те, що це компетенція Мінюсту України.

Незрозуміло, як буде виконана норма у законопроекті №7014 і, до речі, присутня у альтернативному законопроекту № 7014-1, про роздержавлення ДО УААСП. Аналіз усіх законопроектів переконує, що правового рішення цієї проблеми просто не існує. З огляду на зміст Директиви в частині вимог щодо правового статусу ОКУ, стає зрозумілим, що «маятник» роздержавлення ДО УААСПу штучно «розгойдано» зацікавленими особами.

Альтернативний законопроект №7014-1 вразив своєю однобокістю – все відбувається навколо відносин у сфері колективного управління автор-ськими правами у музичній сфері, навколо ДО УААСП і «священної корови» – керівника ДО УААСП. Але є й родзинка: законопроект вирізняється з низки інших у частині узурпації всіх прав автора на користь ОКУ – автор позбавляється прав щодо використання свого твору, навіть коли йдеться про дозвіл на використання з некомерційною метою. Ця правова норма не відповідає європейським принципам. Відповідно до частини третьої ст. 5 Директиви: «Правообладатели имеют право на свое усмотрение выдавать разрешения на некоммерческое использование любых прав, категорий, правил и типов произведений и иных охраняемых объектов».

Щодо законопроектів №7029 та № 7030, то відчувається що автори текстів – досвідчені юристи, і сферу функціонування ОКУ намагалися вивчити ретельно. Але професійне середовище відчуло у цих авторів відсутність практичного досвіду сфери. Додатково, на наш погляд, некоректно виписані норми щодо критеріїв визначення уповноваженої ОКУ та наділення конкурсної комісії абстрактними оціночними повноваженнями корупційного характеру тощо. Зокрема, зміст законопроекту №7029 свідчить, що автори мають на меті скасувати розроблену свого часу Міністерством культури України постанову КМУ від 18.01.2003 року № 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань». Проте відомо, що на даний час однією з найбільших проблем у діяльності ОКУ є шалений демпінг у зборі з ринку як авторської винагороди, так і винагороди виконавців та виробників фонограм, який влаштували не контрольовані так звані «правовласники» разом з окремими ОКУ. Тому скасування цієї постанови сьогодні фактично узаконить демпінг.

Є ще одне, що об’єднує усі серпневі законопроекти. Це – перезавантаження системи на рівні «до основанья, а затем» шляхом анулювання наявних свідоцтв ОКУ. Чи є в цьому сенс?

Які умови «перезавантаження» пропонуються? Законопроект №7014 взагалі залишає чинну норму ставити протягом 30 днів на облік в Установі зареєстровану відповідно юридичну особу (інакше кажучи – кого попало). Інші законопроекти передбачають умови з надання пакету документів типу наявності розрахункового рахунку, веб-сайту, орендованого приміщення, грамотних працівників, чинного каталогу творів та подібне у такому ж ключі. Отже, за усіма законо-проектами свідоцтво ОКУ не отримає лише лінивий.

Хто ж реально подасть заявку на новий облік ОКУ? Враховуючи, що на сьогодні ринок користувачів-платників переважно охоплено, неохопленого ринку правовласників практично не залишилося. Схоже, що у першу чергу прийдуть ті ж самі суб’єкти. А відбирати їх будуть формально не за фактичними результатами діяльності, а за вимогами конкурсу. Може хтось не пройде, а хтось «нульовий» пройде, бо законопроекти передбачають охоплення нових ареалів користувачів-платників і цим «нульовим» обов’язково поталанить.

Насправді ж, усі будуть боротися за другу акредитацію – статус розширеного і/або обов’язкового збору винагороди, бо це і є справжня специфічна функція ОКУ – право збирати винагороду «за того парня» під власну перед «парнем» відповідальність.

А що буде з тими ОКУ, які такої акредитації не отримають? Згідно з законопроектами №7014-1 та №7029, але передусім глави 68 ЦК, вони залишаться на ринку збору винагороди повіреними, тобто підуть «у тінь» й надалі будуть демпінгувати без будь-яких зобов’язань звітності, хоча Директива рекомендує й на них поширювати зобов’язання. Але у законопроектах цього немає. Навіщо робити переакредитацію ОКУ? Зрозуміти важко!!!

Чи зрушать з місця сферу ОКУ серпневі законопроекти?

Загалом, жоден з законопроектів не містить дієвих норм щодо забезпечення прозорої діяльності ОКУ. З нашої точки зору, під прозорість треба підводити увесь спектр господарської діяльності ОКУ. Так, запропоновані законопроекти не врегульовують проблемну фінансову складову і, як наслідок, неможливість отримати фактичну статистику збору, розподілу та виплати авторської винагороди в Україні. Законопроекти не унеможливлюють хибну практику ОКУ використовувати підрядні організації, або запускати фінансові «каруселі». Це явище існує, його треба знищити на законодавчому рівні, проте Господар-ський та Податковий кодекси не забороняють цього ОКУ, а автори законопроектів цей факт ігнорують. За результатами такої діяльності ОКУ половина зібраних роялті залишається у контрольованих ними посередників. Це лише на цій схемі, а є ще й інші, прозорість таких ОКУ виглядає ефемерною.

До інших схем сміливо можна віднести безвідповідально переписану в усіх законопроектах норму про визначення витрат ОКУ, а саме: «Винагорода за управління, що встановлюється ОКУ, не повинна перевищувати обґрунтовані витрати на управління правами». І, це при тому, що є опубліковані майже двадцять років тому у монографії «Інтелектуальна власність» (під редакцією В.С. Дроб’язка) рекомендації СІЗАК, згідно з якими такі витрати не повинні перевищувати на початку діяльності ОКУ 30%.

Цілком непрозорим може бути зміст договорів з авторами, користувачами та іншими ОКУ. З огляду на те, що ніхто ніколи не досліджував, якими мають бути типові договори сучасних ОКУ, зрозуміло, що на перших кроках перереєстровані згідно з будь-яким з законопроектів ОКУ нічого нового не винайдуть. Було б правильно істотні умови цих договорів унормувати, включаючи зазначену вище межу витратної частини, але автори законопроектів цієї галузевої специфіки не врахували.

Апогеєм української прозорості можна назвати ст.16 у законопроекті №7029 «Звільнення користувача від обов’язку надання звітів ОКУ про використання … допускається у випадку досягнення ним відповідних домовленостей з цією організацією, за умов, якщо ОКУ візьме на себе відповідальність за здійснення справедливого розподілу зібраної винагороди без звіту користувача». Тут немає коментарів, бо у чинному законі ця норма виглядає так: «Особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов’язані надавати ОКУ точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати ОКУ винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі».

Як наслідок, рамкові приписи Директиви без необхідного змістовного наповнення перекочували у законопроекти. Норми є, а відповідальності немає.

А якою є перспектива запропонованої усіма законопроектами прозорості, якщо той чи інший з них стане складовою чинного законодавства? Нам здається, що відповідь на це риторичне запитання можна було б отримати вже сьогодні у процесі ділової гри між адвокатами піратських ОКУ з одного боку та суддями – з другого.

Щось підказує, що судді програють…(http://intelvlas.com.ua/blog/i-abdulina/chy-zrushat-z-miscya-sferu-oku-serpnevi-zakonoproekty). – 2017. – 06.09).


***

Блог на сайті «День.ua»

Про автора: Юлія Тищенко, політичний аналітик, Український незалежний центр політичних досліджень
Три проекти змін виборчих правил

Чи стануть «відкриті списки» частиною українських демократичних реформ?

Олігархічна політика є основним гальмом розвитку України. Наче пирій, вона розростається вусібіч, руйнуючи своїми пагонами різні культури. Олігархат захоплює державу, оплутуючи її неформальними зв’язками, насаджуючи повсюдно «потрібних» людей, які схвалюватимуть «потрібні» рішення, трактуватимуть у «потрібний» спосіб інформацію, правуватимуть «потрібним» річищем. У політиці метастази олігархату – контроль над виборами.

Олігархат пануватиме в Україні, визискуючи з виборів, доти, доки справу не візьме в свої руки сам виборець. І якщо виборець не схаменеться зараз, то на наступних виборах до Верховної Ради, які мають відбутися 2019 року, суспільство отримає в парламенті чергову порцію олігархічних ставлеників, розбавлених для привабливості «новими обличчями» та нескінченними дискусіями про зняття недоторканності.

«Відкриті списки» – маленький крок до великих змін

Про це завжди боляче говорити. Та коли Небесна Сотня склала голови, захищаючи право співвітчизників на гідне життя, здавалося, старі правила, зокрема й щодо відбору представників суспільства до органів влади, мають бути знищеними назавжди.

За три роки вдалося досягти багато чого. І хоча зміна правил відбору суддів, державних посадовців, створення незалежних інституцій для протидії корупції, організація нових антикорупційних структур та чимало інших реформаторських кроків наразі ще не змінили ситуацію докорінно, – вони все-таки обнадіюють. Одна лише олігархічна фортеця залишається добре укріпленою, захищеною від реформаторського наступу, що добре видно, зокрема, на прикладі чинної досі старої системи виборів до парламенту.

Хоча у плані роботи Верховної Ради є три законопроекти, які можуть так чи інакше змінити чинну виборчу систему, серед оголошених пріоритетів на осінню сесію реформа виборчої системи не прозвучала. І це пригнічує.

Які існують законопроекти?

Перший, автор якого – Юрій Мірошниченко, фракція Партії регіонів (законопроект за № 1068), передбачає повернення до суто пропорційної виборчої системи, яку було застосовано у 2006 і 2007 роках. Всі кандидати висуваються списком від партій або блоків партій, а виборець своїм голосом підтримує весь список. Депутатами стають стільки відсотків представників списку, скільки відсотків голосів виборців збере список. Мінімальний бар’єр, згідно з цим законопроектом, – чи то 1%, чи то 3%. Автори у «висоті» прохідного бар’єра не впевнені, бо в різних частинах тексту законопроекту пропонують різні. Хто саме стане депутатом – визначається за порядком розміщення кандидатів у списку. Отже, відкритих списків пропозиція не містить.

Другий законопроект – від фракції партії «Батьківщина» (№ 1068-1). Він базується на ідеї пропорційної виборчої системи з п’ятивідсотковим бар’єром. Партії (блоки партій не допускаються) формують свій загальнодержавний список кількістю від 100 до 450 кандидатів. За нього пропонується голосувати у 450 територіальних виборчих округах. Уже на цьому етапі ясно, що про регіональні округи і голосування за відкритими списками не йдеться, адже неможливо кожен із 450 округів забезпечити списками кандидатів. Автори законопроекту свідомі цього. Вони зазначають, що в цих 450 округах може бути «закріплено» кандидата. Але такого «закріпленого» кандидата може і не виявитися, бо кандидатів може бути від 100 до 450. У будь-якому разі, виборець голосує тільки за партію. А от з питанням, хто саме із її списку стане депутатом, визначається сама партія після того, як ЦВК оголосить кількість зарахованих їй мандатів. Таким чином, перші десять осіб списку проходять до Верховної Ради гарантовано, а доля решти претендентів вирішується партією вже після виборів.

Отже, запропонована «Батьківщиною» система виборів належить до пропорційних із закритими списками, а не до пропорційних із відкритими списками. Крім того, процедури встановлення результатів виборів далекі від демократичних стандартів.

Загалом ситуація може скластися таким чином, що до виборів 2019 року залишиться і чинна система. У такому разі виборці опиняться перед знайомим набором рішень: пропозиції прямого підкупу для найбільш масового виборця в одномандатних округах і закриті набори кандидатів у багатомандатному окрузі. Чи справді така система забезпечує вільний вибір та чесні вибори? Чекаємо на відповідь від законодавців уже цієї осені

Останній із законопроектів – № 1068-2 (внесений низкою депутатів, зокрема Віктором Чумаком, Леонідом Ємцем та ін.) – передбачає, що кожна партія (про блоки партій не йдеться) формує свій загальний список, а також розподіляє цих же кандидатів по 27 регіональних списках. У кожному із цих регіональних списків запропоновано представити не менше ніж п’ять кандидатів. Виборці голосуватимуть за одного кандидата із регіонального списку однієї партії у своєму виборчому регіоні (або, за бажанням, можуть підтримати список у цілому. У такому разі вважатиметься, що виборець погоджується з тим порядком, у якому партія висуває кандидатів, і не надає переваг якомусь конкретному кандидатові). 450 мандатів розподіляються між партіями, які набрали 3% і більше голосів виборців.

Хто саме стане депутатом, визначається у два етапи. Спочатку потрібно встановити, кому із кандидатів у регіональних списках партій дістанеться мандат. Для цього потрібно встановити, скільки голосів виборців припадає на один мандат. Отож усі голоси, віддані за всі партії, які подолали виборчий бар’єр, діляться на 450. Знаючи, скільки голосів «коштує» один мандат у всій країні, можна встановити, скільки мандатів припадає на кожен регіональний список партії. Це досягається діленням кількості голосів за список партії в регіоні на виборчу квоту («вартість» одного мандата). Після того як буде визначено, скільки кандидатів і хто саме отримає мандати на основі виборчої квоти, нерозподілені в округах місця партії розподіляться на рівні загальнодержавного списку за порядком розміщення кандидатів.

Особливістю зазначеного законопроекту є те, що кількість мандатів, яка розподілятиметься в кожному з округів, залежатиме від рівня явки виборців у регіоні.

Згадані вище три законопроекти містять ще чимало нюансів, які стосуються організації виборів, – втім, важливо знати, наскільки можуть змінитися правила виборів, якщо Рада проголосує за який-небудь із них. Очевидно, що лише один із варіантів змін дає змогу виборцю проголосувати за конкретного кандидата зі списку партії, надавши підтримку саме йому.

Загалом ситуація може скластися таким чином, що до виборів 2019 року залишиться і чинна система. У такому разі виборці опиняться перед знайомим набором рішень: пропозиції прямого підкупу для найбільш масового виборця в одномандатних округах і закриті набори кандидатів у багатомандатному окрузі. Чи справді така система забезпечує вільний вибір та чесні вибори? Чекаємо на відповідь від законодавців уже цієї осені.

Проект «Громадська підтримка реформування законодавства для парламентських виборів» реалізується УНЦПД за сприяння ЦЕДЕМ та фінансової підтримки Європейської комісії в Україні(http://day.kyiv.ua/uk/blog/polityka/try-proekty-zmin-vyborchyh-pravyl). – 2017. – 13.09).

***
Блог на сайті «LB.ua»



Про автора: Ольга Богомолец, глава парламентского комитета по вопросам здравоохранения, советник президента по гуманитарным вопросам

Зловісний експеримент над українцями не повинен відбутися

Мільйони українців найближчим часом можуть залишитись без високоспеціалізованої медичної допомоги. У випадку прийняття парламентом антиукраїнського законопроекту, гучно названого «медичною реформою», хронічно та важко хворі люди будуть позбавлені безкоштовного потрапляння в лікарні і лікування, яке до цього їм хоча б частково забезпечувала держава.

Тепер, щоб отримати безкоштовні високоспеціалізовані медичні послуги, їм доведеться місяцями чекати на консультації профільних фахівців або чекати потрапляння до реанімації – саме там, згідно нових правил, держава буде зобов’язана надати їм безоплатну допомогу.

А везти в цю реанімацію їх буде вже не швидка допомога, а «медичне таксі» з парамедиком , адже лікарів в швидких скоро не залишиться.

Це – цинічний та спланований геноцид українців, яких хочуть змусити продавати останнє майно, щоб не померти та продовжити собі чи своїм дітям життя.

Я буду продовжувати боротися, щоб не допустити прийняття цього антиукраїнського законопроекту. Держава має забезпечувати безоплатне лікування всіх своїх громадян, незалежно від того, є в них гроші, чи немає. Інакше вона не держава!

Справжня реформа і законопроекти – 2409 і 7065 – про державні гарантії і про введення обовязкового медичного страхування – знаходяться у Верховній Раді. Вони передбачають рівний доступ громадян до медичних послуг і прозору систему фінансування медицини.

Подібні системи діють в багатьох розвинених країнах світу, і я буду добиватися реальної реформи охорони здоров’я.

Кожен має право на медичну допомогу. Кожен має право на життя! (https://lb.ua/blog/bogomolec_olha/376592_zlovisniy_eksperiment_nad.html). 2017. – 15.09) .

***


Блог на сайті «Інформатор»

Про автора: Ольга Богомолець, народний депутат, голова Комітету з питань охорони здоров’я, Заслужений лікар України, громадський діяч
Українців хочуть ошукати на мільярди гривень

“Медична реформа”, яку просуває МОЗ, є банальною ширмою для монополізації грошових потоків.

У громад і людей заберуть майже 100 мільярдів гривень медичних субвенцій та віддадуть їх до рук кількох чиновників новоствореної агенції здоров’я. Цю просту схему зрозуміє кожен, хто прочитає текст «реформаторського» законопроекту 6327.

Заради отримання контролю над таким грошовим потоком влада кидає мільйони хворих напризволяще і позбавляє громади можливості нести відповідальність за життя людей.

Безоплатно тепер можно буде поміряти тиск і температуру на прийомі у сімейного лікаря, проїхатися на « медичному таксі» в супроводі парамедика, потрапити до реанімації та провести кілька днів перед смертю на ліжку в хоспісі.

Головна мета псевдореформи від МОЗ – змусити людей віддати останні копійки за лікування важких та хронічних хвороб. Адже держава більше не хоче надавати людям доступ до спеціалізованих лікарень і високопрофесійноі медичної допомоги. Це дикий, печерний капіталізм, де виживуть лише найбагатші..

Чиновникам МОЗу і деяким депутатам парламенту вкрай важливо проштовхнути цей законопроект і сконцентрувати в своїх руках ці кошти. Але їм зовсім нецікаво забезпечити народ України сироваткою від правцю, дифтерії і ботулізму, смертність від яких невтомно і страшно зростає...

Чиновникам МОЗу нецікаво забезпечувати новонароджених вакцинами для щеплень, не горить їм і лікування онкохворих дітей..

3а 2017 рік з виділених державою 6 млрд гривень здійснена закупівля 0 медикаментів!

Команда МОЗу не намагається і затвердити модель розрахунку вартості медичної послуги і порахувати, на що у держави вистачає коштів, а на що ні.

Вони так і не зібралися оприлюднити гарантований державою пакет безоплатних для людей високоспеціалізованих медичних послуг.

Їм байдуже все, крім тих 100 мільярдів, які вони отримають після прийняття їхнього законопроекту.

І вся ця вакханалія відбувається під прикриттям слів “реформа”, “європейські стандарти”, “світові норми”.

Покажіть адресу, де у Європі люди так кинуті напризволяще?

Нам нахабно брешуть, користуючись необізнаністю багатьох у нюансах системи охорони здоров’я. Це – не реформа, це – обмеження більшості у доступі до лікування.

Нема грошей на лікування? Помирай або позичай – в чому ж тоді реформа?

Справжні європейські стандарти та впровадження медичного страхування – передбачені у законопроектах 2409а про засади державної політики в охороні здоров’я та законі 7065 про відповідальність держави перед людьми.

Але вони невигідні шахраям, що прикриваються “реформами”, тому про реальні закони з реформування медицини – чиновники мовчать. Натомість вони розгорнули широкомасштабну кампанію з дискредитації всіх, хто має сміливість виступити проти цієї «афери століття».

Але, на щастя, в Україні є люди, які розуміють, що відбувається, і готові боротися проти злочинних ініціатив різного штибу аферистів.

Тисячі лікарів і простих людей з усіх куточків України зверталися і звертаються до мене з проханням не допустити злочинної “ медичної реформи”. І я зроблю все, щоб ті, хто не прочитали законопроект МОЗу – зрозуміли його хибну сутність.

Замість антинародного законопроекту МОЗу має бути впроваджена реальна реформа і система обов’язкового медичного страхування, як це прийнято у цивілізованих країнах.

І якщо ми всі об’єднаємося навколо справжньої європейської реформи – нам вдастся відстояти залишки тієї медицини, які ще залишилися. І збудувати систему, де кожен буде мати право на медичну допомогу, на здоров’я і на життя.

Зі свого боку я жорстко наполягатиму на включенні до порядку денного сесії законів 2409а і 7065, які підтримуються не тільки експертами, лікарями та науковими колами в Україні, але й медичними профспілками і громадами міст України! (https://www.obozrevatel.com/politics/ukraintsiv-hochut-oshukati-na-milyardi-griven.htm). – 2017. – 16.09).
***


Каталог: 2017
2017 -> Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля
2017 -> Українська музична література
2017 -> Українська музична література
2017 -> Імені тараса шевченка
2017 -> Цікаві факти про книги
2017 -> Програма вступних випробувань з англійської мови для навчання за освітньо-кваліфікаційною програмою
2017 -> Конспект лекцій з дисципліни „Історія театру України для студентів 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності «Актор драматичного театру»
2017 -> Математичні цікавинки


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Закон України «Про освіту» аналітичний ракурс с. Закірова, канд. іст наук, ст наук співроб. Нюб нбув «Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх І зовнішніх політичних викликів у Польщі 2 О. Кривецький, голов ред. Нюб нбув 9 iconКонституційний процес в україні
«Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх і зовнішніх політичних викликів у Польщі 6
Закон України «Про освіту» аналітичний ракурс с. Закірова, канд. іст наук, ст наук співроб. Нюб нбув «Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх І зовнішніх політичних викликів у Польщі 2 О. Кривецький, голов ред. Нюб нбув 9 iconБойко Ю. О. наук співроб. Нбув, канд. іст наук
Формування, систематизація, реконструкція, наукове використання та популяризація архівних матеріалів вченого дають змогу здійснити...
Закон України «Про освіту» аналітичний ракурс с. Закірова, канд. іст наук, ст наук співроб. Нюб нбув «Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх І зовнішніх політичних викликів у Польщі 2 О. Кривецький, голов ред. Нюб нбув 9 iconНаукові записки
Филипчук С. В., канд. іст наук, ст викл.; Цолін Д. В., канд філол наук, доц.; Шанюк В. І., канд філол наук, доц.; Шаправський С....
Закон України «Про освіту» аналітичний ракурс с. Закірова, канд. іст наук, ст наук співроб. Нюб нбув «Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх І зовнішніх політичних викликів у Польщі 2 О. Кривецький, голов ред. Нюб нбув 9 iconУправління юстиції в миколаївській області
Терентьєв В.І. канд юр наук (голова); Ємельянова Л. В. канд юр наук; Козляковський П. А. канд пед наук; Козаченко О. В. канд юр наук...
Закон України «Про освіту» аналітичний ракурс с. Закірова, канд. іст наук, ст наук співроб. Нюб нбув «Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх І зовнішніх політичних викликів у Польщі 2 О. Кривецький, голов ред. Нюб нбув 9 iconПравовий вісник української академії банківської справи
А. О. Ткаченко, канд юрид наук, канд. іст наук, доц., зав кафедри державно-правових дисциплін двнз “Українська академія банківської...
Закон України «Про освіту» аналітичний ракурс с. Закірова, канд. іст наук, ст наук співроб. Нюб нбув «Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх І зовнішніх політичних викликів у Польщі 2 О. Кривецький, голов ред. Нюб нбув 9 iconГоловний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія
Засновник: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Видається з 01. 01. 1998 р. Виходить двічі на місяць. Головний...
Закон України «Про освіту» аналітичний ракурс с. Закірова, канд. іст наук, ст наук співроб. Нюб нбув «Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх І зовнішніх політичних викликів у Польщі 2 О. Кривецький, голов ред. Нюб нбув 9 iconРектори Харківського університету (1805—2014)
Редакційна колегія: В. С. Бакіров (голов ред.), І. К. Журавльова, І. І. Залюбовський, С. М. Куделко (наук ред.), С. І. Посохов
Закон України «Про освіту» аналітичний ракурс с. Закірова, канд. іст наук, ст наук співроб. Нюб нбув «Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх І зовнішніх політичних викликів у Польщі 2 О. Кривецький, голов ред. Нюб нбув 9 iconУкраїною та єс: економічні виклики та нові можливості Наукова доповідь За редакцією акад. Нан україни В. М. Гейця та чл кор. Наан україни Т. О. Осташко Київ 2016
Січкаренко К. О. (пп. 2); наук співр: Білоцерківець О. Г. (пп. 1, 4), Чмирьова Л. Ю. (пп. 2, 4), Юхимець Р. С. (пп. 2); мол наук...
Закон України «Про освіту» аналітичний ракурс с. Закірова, канд. іст наук, ст наук співроб. Нюб нбув «Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх І зовнішніх політичних викликів у Польщі 2 О. Кривецький, голов ред. Нюб нбув 9 iconВерига Юстина Андріївна, канд екон наук, проф.; Деньга Світлана Миколаївна, канд екон наук, доц
Науку найчастіше розглядають як [4, с. 4 ] форму суспільної свідомості або як систему достовірних І безперервно вдосконалюваних знань...
Закон України «Про освіту» аналітичний ракурс с. Закірова, канд. іст наук, ст наук співроб. Нюб нбув «Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх І зовнішніх політичних викликів у Польщі 2 О. Кривецький, голов ред. Нюб нбув 9 iconВчене звання – канд філол наук науковий ступінь – канд філол наук посада



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка