В Україні продовжуються труднощі в процесі мобілізації, й держава вже встигла допустити кілька помилок в її організації.
Проте ці недоліки не можуть слугувати виправданням для нападів на працівників територіальних центрів комплектування. Про це під час телемарафону заявила Уповноважена з питань захисту прав військовослужбовців та їхніх сімей Ольга Кобилинська (Решетилова), передає Укрінформ.
“Так, існують проблеми з мобілізацією, і помилок дійсно було чимало. Але це жодним чином не виправдовує напади та навіть вбивства українських військовослужбовців, які виконують важливий для держави обов’язок”, – підкреслила омбудсманка.
Коментуючи способи зупинки нападів на ТЦК, Кобилинська зазначила, що питання є складним, адже проблема виникла не сьогодні – перші інциденти зафіксувалися ще у 2023 році.
На її думку, агресивні настрої в окремих громадах частково підживлюються російськими інформаційно-психологічними операціями, але основна відповідальність лежить на українській державі та суспільстві. “Ми не вчасно зупинили цей процес і не надали належної правової та моральної оцінки таким нападам”, – зауважила вона.
Кобилинська наголосила, що наразі це перетворюється на тривалий соціальний конфлікт, який потребує нового суспільного договору. “Одна частина суспільства воює та підтримує армію, інша – намагається знайти ворогів там, де їх легше атакувати. Врешті-решт, ворогами стали працівники ТЦК”, – пояснила вона.
Вирішити цю ситуацію, на думку омбудсманки, можливо через реформування мобілізаційного процесу та роботи ТЦК. Наступного тижня запланована нарада щодо створення робочої групи, яка займатиметься розділенням функцій ТЦК та центрів підтримки (СП).
“Неприпустимо, коли одні й ті ж військовослужбовці відповідають і за мобілізацію, і за підтримку родин. Ми повинні чітко розмежувати ці функції: від моменту повідомлення про втрати чи поранення, соціальний супровід сімей мають здійснювати спеціалісти з інших сфер”, – акцентувала Кобилинська.
Військова омбудсменка Ольга Решетилова підкреслила, що військові не повинні займатися мобілізацією, а системі потрібні зміни.
Оповіщенням, доставленням, затриманням, притягненням до відповідальності, пропагандою та формуванням відповідної інформаційної політики повинні займатися виконавча влада, органи місцевого самоврядування і правоохоронні органи.