Зміст Вступ розділ I. Життєвий І творчий шлях В. О. Сухомлинського



Скачати 409,75 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації17.08.2017
Розмір409,75 Kb.
  1   2


Зміст
Вступ ………………………………………………………………………………..3

Розділ I. Життєвий і творчий шлях В. О. Сухомлинського ………………...6

1.1. Соціально – історичні умови встановлення педагогіки В.О. Сухомлинського……………………………………………………………….6

1.2. Біографія педагога ……………………………………………………....12

1.3. Загальна характеристика педагогіки В.О. Сухомлинського………….16


Розділ II. Особливості виховання творчої особистості в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського ……………………………………………….21

2.1. Механізм виховання творчої особистості за В.О. Сухомлинським….21

2.2. Сучасні підходи до виховання творчої особистості в контексті ідей В.О. Сухомлинського ………………………………………………………..27

Висновки ………………………………………………………………………….32

Список використаних джерел…………………………………………………..35

Додатки

Вступ
Швидкі темпи розвитку суспільства досить характерні для сьогодення, впровадження нових технологій – усе це потребує докорінних змін у системі управління виробництвом, використання виробничих ресурсів із врахуванням творчих можливостей особистості.

Лише творча особистість спроможна створювати, управляти, пропонувати нові теорії, технології, нові напрямки розвитку, знаходити шляхи виходу із складних нестандартних ситуацій, а також не лише володіти знаннями та уміннями, але й критично і творчо мислити. Тому забезпечення кожній людині можливості використання свого творчого потенціалу є одним із пріоритетних завдань як загальноосвітніх, так і позашкільних закладів.

Позашкільна діяльність сьогодні розглядається як одна з головних ланок безперервної освіти в системі виховання всебічно розвиненої особистості, найповнішого розкриття її задатків і нахилів. З огляду на це, особливого значення набуває спадщина Василя Олександровича Сухомлинського – відомого вченого, філософа, неперевершеного педагога, який раз і назавжди віддав своє серце дітям.

«Вірте в талант і творчі сили кожного вихованця!». Ці слова належать саме йому – одному із самих найвідоміших педагогічних діячів сучасності. Вони стали епіграфом педагогічної праці усього його життя. Досвід власної багаторічної вчительської практики, узагальнення величезної спадщини минулого переконали його в тому, що «сила і можливості виховання невичерпні ».

Творчість В.О. Сухомлинського з кожним роком привертає все більше і більше уваги світової наукової і педагогічної громадськості як у нашій країні, так і за кордоном. І це не випадково. Розроблена ним система виховання творчої особистості не тільки збагатила педагогічну науку новаторськими ідеями і положеннями, внесла вклад у теорію та практику виховання, але і склала революційний етап у розвитку вітчизняної педагогічної думки.

Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського щодо формування людини – творця – це постійний пошук, творення нових гуманістичних педагогічних технологій, закладання фундаменту школи майбутнього. Вона сприяє розв’язанню завдань нової школи України і педагогічної науки у напрямку виховання творчої особистості.

Важливими джерелами педагогічної системи В.О. Сухомлинського стосовно проблеми формування творчої особистості стали прогресивні тенденції розвитку світового педагогічного процесу, зокрема спадщина Арістотеля, Демокріта, Я.А. Коменського, Й.Г. Песталоцці, Ж. – Ж.Руссо та вітчизняної школи і педагогіки – А.С. Макаренка, К.Д. Ушинського, І.Я. Франка, С.Т. Шацького, Т.Г.Шевченка та інших. Педагог широко використовував і розвивав ідеї психологів Л.С. Виготського, П.І. Зінченка, Г.С. Костюка, О.М.Леонтьєва, Ж. Піаже, С.Л. Рубінштейна та ін.

Окремі аспекти проблеми виховання творчої особистості в педагогічному доробку В.О. Сухомлинського привернули увагу дослідників Н.В. Безлюдної, І.П. Волкова, І.С.Волощука, О.В. Крамчанікова, К.Є. Кривошеєнко, В.В. Маткіна, О.М.Матюшкіна, Д.І.Пащенка та інших.

Педагогічну спадщину В.О.Сухомлинського пронизує ідея цілісного

формування особистості. Вчений глибоко розкрив значення естетичної культури дитини в цілісному процесі формування особистості, показав взаємозв'язок між емоційним розвитком та розумовою діяльністю; дав ряд цінних рекомендацій щодо застосування різноманітних засобів естетичного впливу на особистість. Творчий спадок В.О.Сухомлинського – це багатюще невичерпне джерело для сучасної педагогіки.

Варто відмітити, що дослідження та аналіз проблеми виховання творчої особистості на основі педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського є досить важливим для сучасної школи, саме тому це зумовлює актуальність даної роботи. Вище зазначене дозволяє визначити тему нашої курсової роботи: «Виховання творчої особистості в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського».

Об’єкт дослідження – процес виховання творчої особистості в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського.

Предмет дослідження – механізм (умови і шляхи) виховання творчої особистості в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського.

Мета дослідження – теоретично проаналізувати погляди В.О. Сухомлинського на процес, умови та шляхи виховання творчої особистості; дослідити систему педагогічних заходів, що забезпечують ефективне виховання людини – творця на основі педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського.

Гіпотеза дослідження: процес виховання творчої особистості в сучасній школі України буде більш ефективним, якщо він передбачатиме використання творчої спадщини В.О. Сухомлинського, а саме:

– способи керівництва цим процесом з боку творчого вчителя;

– взаємозв’язок між розумовою і фізичною творчою працею;

– атмосферу емоційного комфорту;

– активні форми діяльності школярів, спрямовані на розвиток творчих здібностей та реалізацію їх сил.

Завдання дослідження:

1. Дослідити зміст понять «творчість», «педагогічна творчість» та особливості сучасного психолого-педагогічного знання про творчу діяльність;

2. Проаналізувати процес виховання творчої особистості в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського;

3. Охарактеризувати основні умови та шляхи формування творчої особистості на основі педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського;

4. Виявити та проаналізувати творче використання доробку В.О.Сухомлинського з даної проблеми в практиці роботи сучасної школи.

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (28 найменувань) та додатків.

Розділ I. Життєвий і творчий шлях В.О.Сухомлинського

1.1. Соціально – історичні умови встановлення педагогіки

В. О. Сухомлинського

Творчі пошуки та ідеї Василя Сухомлинського стали новаторством у часи авторитарної радянської педагогіки. Яскрава самобутня думка видатного педагога, виважена в особистій практичній учительській та виховній роботі, віднесена до теоретичних узагальнень, послужила розвитку демократичних та гуманістичних засад у педагогіці. Спадщина Василя Сухомлинського є цінним внеском у вітчизняну та світову скарбницю педагогічної думки.

Педагогічна спадщина В. Сухомлинського зазнала певної еволюції, постійно збагачувалась та поглиблювалась. Хоча він жив і творив у застійні часи, ставлення до його діяльності та ідей не змінилося. Його педагогічна концепція високогуманна і демократична, органічно поєднує класичну і народну педагогіку.

Досліджуючи та аналізуючи обрану тему, слід, насамперед, розглянути соціально – педагогічні умови встановлення педагогіки В. Сухомлинського.

Радянський період розвитку національної освіти охоплював з 1920-1991 рр. Перші декрети радянської влади відіграли позитивну роль у залученні дітей до школи, підвищенні рівня грамотності дорослого населення тощо.

Становлення і зміцнення радянської влади в 20 30-ті роки визначило ідеологічну та організаційну будову системи освіти. Неоднозначно й суперечливо розвивалась загальноосвітня школа як центральна ланка освіти. Її пошуки й помилки віддзеркалювалися і в дошкільній ланці освіти. Новаціями й труднощами росту відзначалась і вища освіта [26].

Початковий курс партії більшовиків на українізацію освіти в усіх її ланках з метою впливу на населення та приваблення його до нової влади вже в 30ті роки змінюється на інтернаціональне виховання та пояснювану цим русифікацію школи.

Нагальна потреба країни в кадрах для народного господарства зумовила розвиток школи передусім як трудової, політехнічної, тому рівень знань випускників із загальноосвітніх предметів був надзвичайно низький. Наприкінці 30х років Наркомат освіти УРСР спрямовує школу на загальноосвітню підготовку, необхідну учням для вступу до вищих навчальних закладів.

Задекларована партією демократизація суспільства у всіх її ланках, у тому числі і в освіті, підмінюється колективістськими тенденціями, що позбавляли особистість права на власну суспільно-політичну позицію. Згодом освіта стає на службу партійної та державної ідеології.

Під час війни та у 50 – 80-ті роки компартійна ідеологія визначає напрями розвитку освіти та науки. Педагогіка у змісті, формах і методах роботи віддзеркалює унітарно-авторитарну державу і виховує нові покоління людей відповідно до її настанов [21].

В цілому, загальні принципи конструювання освітнього процесу на основі гуманістичних цінностей, одержують все більший та більший розвиток, а саме:

– принцип свободи;

– принцип створення ненасильницького розвивального соціально –педагогічного середовища;

– принцип насичення життєдіяльності освітньої установи новим змістом, толерантно орієнтованим;

– принцип особистісного підходу до всіх учасників освітнього процесу.

Отже, слід зазначити, що епоха радянської педагогіки представлена досить різноманітним спектром педагогічних ідей та пережила свою революцію. Як би зараз не сприймались її окремі положення, в цілому можна говорити про те, що досвід радянської педагогіки оцінений із сучасних позицій і без сумніву він дав безліч ідей для майбутнього розвитку освіти.

Василь Олександрович Сухомлинський увійшов в історію радянської і світової культури як видатний педагог і письменник, як патріот і поборник найгуманніших ідей у вихованні, як політичний і громадський діяч, безмежно відданий своєму народові. Він один із небагатьох толерантно та наполегливо відстоював гуманістичну педагогіку всупереч тиску московських опонентів [19].

Сухомлинський одним із перших у радянській педагогіці свого часу став розробляти гуманістичні традиції вітчизняної та світової педагогічної думки. У роботі «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості» він пише про те, що «кожна людина вже в роки дитинства й особливо в отроцтві й ранній юності повинна осягти щастя повноти свого духовного життя, радість праці та творчості».

Творчі пошуки педагога в ці роки йшли в руслі розвитку офіційної педагогіки, яка в той час у цілому ставила перед собою завдання підвищення грамотності школярів, дисципліни, ідеологічної спрямованості навчання і виховання. Але у В. О. Сухомлинського як людини творчої вони не завжди вкладалися в заплановані й продекларовані канони [26].

З кінця 50-х років Василь Олександрович у своїй теоретичній і практичній діяльності йде від школи навчання, що панувала в ті роки, від спрямованості лише на розвиток інтелекту до трудової школи як основи розвитку дітей і підготовки їх до життя, де основним засобом виховання виступала педагогічно обґрунтована й методично спрямована праця. Ці ідеї найвиразніше звучать у працях: «Виховання комуністичного ставлення до праці» (1959), «Виховання радянського патріотизму у школярів» (1959), «Формування комуністичних переконань молодого покоління» (1961).

Педагог постійно у роздумах, творчому пошуку, наполегливій самовідданій праці. Його власний творчий неспокій збігся з цікавим і плідним періодом у житті Радянського Союзу. Наближався час XX з'їзду КПРС, 1956 рік, період, який дістав назву «хрущовської відлиги», пов'язаний з частковою демократизацією суспільного життя.

«Відлига» надала могутнього стимулу творчій інтелігенції всього Радянського Союзу для розвитку ідей, що відштовхувались від особистісного вибору власних інтересів та потреб. В цей час багато вчених – філософів, психологів, педагогів, письменників, митців починають розвивати новаторські за формами й змістом концепції, ідеї, твори мистецтва. Це були так звані «шістдесятники», які стали провісниками процесів перебудови й демократизації суспільства кінця 80 – початку 90-х років XX ст. В.Сухомлинський належав до їх числа.

Від середини 50-х до середини 60-х років Василь Олександрович розробляє свою педагогічну систему. Рушієм творчого процесу для нього стає невдоволеність наявними на той час у педагогіці і практиці роботи школи авторитарно – догматичними структурами виховання і схоластичним, відірваним від життя змістом освіти. Це особливий етап життя педагога, час сподівання на радикальні зміни [19].

Він звертається до тем і проблем, які раніше не були предметом педагогічної рефлексії в структурі радянської ідеологеми. Так, в 1961 р. виходить його книга «Духовний світ школяра», в 1962 – «Людина неповторна», в 1963 – «Моральний ідеал молодого покоління», в 1965 р. – «Виховання особистості в радянській школі». Василь Олександрович звернувся до духовного світу особистості, до моральних її цінностей задовго до того, коли на неї звернули увагу інші педагоги. Ці твори послужили поштовхом для подальших творчих шукань [14].

Саме в цей період педагог висловлює своє досить критичне ставлення до політико – партійного керівництва школою. Він пише листа М. С. Хрущову, в якому не погоджується з партійною програмою реформування школи, а також виступає на нараді при ЦК КПРС з приводу організації шкіл-інтернатів, де називає ідею загального суспільно-державного виховання дітей з дворічного віку необґрунтованою і небезпечною. Педагог виступив також з критикою положень, що відстоювали ідею ранньої й повної професійної підготовки учнів.

Згодом, в 90-ті роки була висловлена думка про значний вплив ідей Сухомлинського на розвиток тогочасної освіти в державі. В одній із монографій зазначається: «Свої погляди В. О. Сухомлинський активно відстоював в Академії педагогічних наук, на нарадах працівників народної освіти, в періодичній пресі. їх поділяли вчителі, батьки й самі учні. Ідеї, погляди, що їх висловлював В. О. Сухомлинський, вплинули значно сильніше, ніж це прийнято вважати, на деякі положення тез ЦК КПРС і в кінцевому рахунку на прийнятий в грудні 1958 року Закон про зміцнення зв'язку школи з життям».

Оскільки пошуки педагога збігалися з загальним напрямом демократизації суспільства, вони були підтримані на загальнодержавному рівні – в 1957 р. його було обрано членом – кореспондентом Академії педагогічних наук РРФСР, в 1958 р. присвоєно звання Заслуженого учителя школи УРСР, а в 1960 р. нагороджено орденом Леніна [21].

Але загальнодемократичні суспільні процеси поступово загальмовувалися уже в період правління М. С. Хрущова, брежнєвський режим зовсім відмовився від реформування. Більш того, після придушення військовою силою руху за реформу комунізму в Чехословаччині в 1968 р. все більше посилювалась репресивна політика радянських лідерів стосовно людей, які мислили не ортодоксально [26].

У розвитку В. О. Сухомлинського як педагога – мислителя фатально далися взнаки процеси, які зводили нанівець здобутки «відлиги» початку 60–х років. Повернена в своє звичайне річище авторитарності й схоластики школа, ще більше заідеологізована й заполітизована педагогіка, догматизм духовного й морального життя поклали край офіційним пошукам у галузі педагогіки, чітко окреслили рамки, які обмежували появу й поширення нових ідей.

За такої ситуації Василь Олександрович продовжував експериментувати, що, зрештою, призвело до особистісної драми і драми його ідей, з одного боку, а з іншого – поставило поряд з видатними педагогами – гуманістами модерної доби.

В цілісному вигляді гуманістичні педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського вперше викладені в «Етюдах про комуністичне виховання» (1967). Ось найголовніші з них: довіра й повага до дитячої особистості, погляд на навчальну діяльність школярів як на насичений творчими відкриттями процес пізнання та самопізнання, обмеження сфери впливу колективу на особистість, виховання без покарань, велика роль слова та особистості вчителя для дитини [19].

Ці погляди Сухомлинського на виховання викликали обурення з боку офіційної педагогіки. «Етюди про комуністичне виховання» були піддані нещадній критиці (Б. Ліхачов, B.Кумарін, Л. Гордін, В. Коротов), а сам Василь Олександрович звинувачений у проповіді «абстрактного гуманізму».

Позбавлений можливостей відстоювати свою позицію в педагогічній пресі через відмову друкувати статті, в умовах цькування В. О. Сухомлинський продовжує розвивати свої ідеї в таких загальновідомих творах, як «Серце віддаю дітям» (1968), «Павлиська середня школа» (1969), «Народження громадянина» (1970).

В своїх роботах В. О. Сухомлинський розглянув найбільш актуальні питання навчально-виховної діяльності радянської школи. Педагог наполегливо підкреслював, що виховання учнів має бути пройняте духом соціалістичного гуманізму, палкої любові, поваги до особистості дитини, турботи про її всебічний розвиток.

В особі В. О. Сухомлинського, талановитого продовжувача справи видатних радянських педагогів, втілилися кращі риси сучасного радянського вчительства. Він самовіддано працював в умовах розвинутого соціалізму над виконанням відповідальних завдань, поставлених Комуністичною партією перед радянською школою.

Розвиваючи ідеї А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинський збагатив радянську педагогіку новими формами високоідейних традицій та надбань, показав чудові зразки і способи організації естетичного та патріотичного виховання учнів.



1.2. Біографія педагога

Життя і діяльність одного із найвідоміших педагогів – гуманістів XX ст., видатної постаті України Василя Олександровича Сухомлинського (1918–1970) вражають потужним науково – творчим потенціалом і гуманістичним подвижництвом. Його педагогічна діяльність є чудесним витоком цінних психолого – педагогічних знань на шляху до тонкого і майстерного проникнення у загадковий світ дитинства [20].

Народився В.О. Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівка Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (сьогодні Онуфріївський район Кіровоградської області) в бідній селянській сім'ї. Саме тут пролетіли його дитинство й юність.

До Жовтневої революції батько Василя Олександровича – Олександр Омелянович Сухомлинський працював за наймом як тесляр і столяр у поміщицьких економіях і відрядно – в селянських господарствах. У радянський час цей селянин став одним з передових людей села – був громадським діячем активістом, брав участь у керівництві споживчою кооперацією і колгоспом, виступав у газетах, завідував колгоспною хатою-лабораторією, керував трудовим навчанням (по деревообробному справі) в семирічній школі [19].

Мати В.А. Сухомлинського, Оксана Іудівна, була домогосподаркою, виконувала дрібну кравецьку роботу, трудилася в колгоспі. Разом з Олександром Омеляновичем вона виховала, крім Василя, ще трьох дітей – Івана, Сергія та Меланію, які згодом стали сільськими вчителями.

Як і решта селянських дітей В.О. Сухомлинський навчався спочатку в Василівській школі (1926-1933 рр..), де проявив себе як один з самих здібних учнів.

Влітку 1933 року мати проводить молодшого сина Василя до Кременчука. Спочатку Сухомлинський проявляє себе в медичному технікумі, але незабаром іде звідти. Поступивши на робітничий факультет, він достроково закінчує його стає студентом педагогічного інституту [26].

З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського.

В 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, він повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі.

В 1941 році Сухомлинський добровольцем іде на фронт, а січень 1942 року залишає важкий відбиток на його здоров’ї – рану, отриману при захисті Москви. Тільки диво залишає його в живих. Осколок снаряду залишається в грудях назавжди.

Після довгого лікування в шпиталі на Уралі Сухомлинський проситься на фронт, проте комісія не могла визнати його навіть умовно здоровим для військової служби. Його призначили директором середньої школи в селищі Ува Удмуртської АРСР. Згодом, він повертається на Батьківщину і стає завідувачем районного відділу народної освіти [20].

В 1948 році Василь Олександрович стає директором Павлиської середньої школи і беззмінно працює протягом 23 років до кінця своїх днів. В 1948 році це була звичайна, пересічна школа, до того ж і майже зруйнована за роки війни, відомою її зробив Сухомлинський. Педагог, як і філософ, потребує десятиріччя, щоб сформулювати свої світоглядні принципи, скласти педагогічні переконання. Багато років пішли на це і в В.О. Сухомлинського. Ці 23 роки стали найпліднішим періодом його науково – практичної та літературно – публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості [21].

Творчість педагога можна охарактеризувати як багатогранну і невичерпно багату, а роки клопіткої праці досить плідними.

У 1955 р. В.О. Сухомлинський захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи – керівник навчально – виховного процесу».

З 1957 р. – член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.

1958 – заслужений вчитель УРСР.

1968 – нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

Василь Олександрович, як ніхто інший у вітчизняній педагогіці, мужньо ставив і розв'язував проблему формування в молоді національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного розв'язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам'яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. В його працях ми часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність – це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи.

Привселюдне зізнання, винесене в назву книги «Серце віддаю дітям», підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей» [15].

2 вересня 1970 року серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало битися. Втім, фізична смерть не поклала край життю його творчих надбань, не зупинила його жертовного служіння школі, учительству, вітчизняній педагогічній науці. «Людина, – любив повторювати педагог, –народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». Ці проникливі слова можна і треба віднести й до самого Василя Олександровича, адже саме вони були тим критерієм, якому завжди і всюди слідував він у своєму недовгому, але яскравому й напрочуд плідному житті. Все найцінніше, створене ним, назавжди увійшло до скарбниці вітчизняної педагогіки та національної духовної культури.

Внесок В.О. Сухомлинського у вітчизняну педагогіку та його твори залишаться назавжди. Педагог написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Його книги виходили і виходять масовими тиражами в багатьох країнах світу (Росії, Німеччині, Японії, США, Канаді, Китаї та ін.). Він став визнаним класиком педагогіки XX ст.

За свою педагогічну працю В.О. Сухомлинський був нагороджений двома орденами Леніна, багатьма медалями Союзу РСР.

Ідеї Сухомлинського активно впроваджують в життя: Павлинська середня школа ім. В. О. Сухомлинського; Український колеж ім. В. О. Сухомлинського м. Києва; Олександрійське педагогічне училище Кіровоградської області ім. В. О. Сухомлинського; Миколаївський державний педагогічний університет ім. В. О. Сухомлинського; дитячий навчальний заклад ім. В. О. Сухомлинського; Державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В. О. Сухомлинського [20].

У працях Сухомлинського знаходять розвиток прогресивні педагогічні ідеї корифеїв вітчизняної і зарубіжної педагогіки - Коменського і Руссо, Дістервега і Песталоцці, Толстого і Ушинського, Крупської і Макаренка.

Все життя та творчість В.О. Сухомлинського пронизані любов’ю до дітей. Його заповіді, які висловлені в казках, виховують Справжню Людину, якій притаманні найкращі якості: висока мораль, гуманістичні ідеали, любов до народу, до Батьківщини, бо «без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто із нас без Батьківщини – ніщо» [21].

Багатьох задумів і планів не встиг довершити В.О. Сухомлинський. Перенесені важкі поранення на фронтах Великої Вітчизняної війни, хвороби підірвали здоров'я і вкоротили життя талановитому педагогові, вченому, письменникові, людині, яка віддала все своє життя, серце і розум найблагороднішій справі вихованню молоді.

Світлий, теплий, мистецький талант В.О.Сухомлинського дарує нам вічні цінності – загальнолюдського й національного – у найвищих злетах думки й слова, душі й серця.

1.3. Загальна характеристика педагогіки В.О. Сухомлинського

Духовністю сповнена вся творчість В.О. Сухомлинського – його наукові, публіцистичні праці, сформовані ним сотні дитячих особистостей. Він – порадник для дітей, молоді, їхніх батьків, людей різного віку – знайомих і незнайомих, близьких і далеких, громадян України і людей багатьох країн світу.

Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського різнобічна і багатопланова. У ній ми знаходимо глибоке, всебічне висвітлення всіх складових духовності у їх нерозривній органічній єдності, внутрішньо системних зв’язках та взаємозалежностях, завдяки чому людина спроможна стати і бути особистістю.

Протягом усього свого життя великий педагог ніс ідею проектування людини. Він вважав, що для того щоб педагогіка виконувала таку функцію, вона повинна опиратися на психологічні знання, відійти від емпіричних узагальнень, у досягненні цілей навчання й виховання використовувати моделювання, технологію активного перетворення педагогічної дійсності, головною метою якої є всебічний розвиток особистості. Його можна досягти залученням дитини до різних видів діяльності, постійним і планомірним формуванням пізнавальних здібностей.

Одним із основних положень у системі поглядів В.О.Сухомлинського на сутність навчально-виховного процесу є положення про неповторність кожної дитини. «У практиці своєї виховної роботи ми виходимо з того, що людина неповторна ...», пише Василь Олександрович у праці «Духовний світ школяра» [15].

Положення про неповторність кожної дитини є немовби наріжним каменем, на якому побудована вся система поглядів В.О.Сухомлинського на проблеми навчання й виховання. Таке ж важливе значення воно має і для концепції особистісно – орієнтованого підходу, оскільки саме з нього випливає положення про дитину як найвищу цінність і, відповідно, головного суб'єкта навчально – виховного процесу [13].

Важливим аспектом педагогічної спадщини В. Сухомлинського є її гуманізм. Виховання гуманізму й людяності повинно стати одним із завдань діяльності школи і вчителя. Вони мають виявлятися в таких якостях і рисах особистості, як талант доброти, потреба в служінні людям — радість самовіддачі. Особливе місце має посісти почуття любові до матері і лицарське ставлення до жінки. На думку педагога, той хто вміє любити матір, любитиме і Батьківщину, і людство. Школа повинна любити дитину, тоді і вона полюбить школу. Без любові і поваги до учнів розмови про гуманність і людяність безпідставні [4].

Важливим напрямом усебічного розвитку особистості, який необхідно враховувати при її проектуванні, є розумове виховання. В. Сухомлинський вважав, що саме розумове виховання потрібне людині не тільки для праці, а й для повноцінного духовного життя. Бути розумним повинен і математик, і тракторист. Тому в процесі навчання учнів потрібно спонукати до самостійної пізнавальної діяльності, до самоосвіти. Цю роботу слід починати з раннього віку, формуючи у дітей допитливість, тоді навчання для них не стане тягарем. На його думку, дитина не може бути щасливою в школі, якщо їй там погано. Одна з фундаментальних ідей великого педагога звучить так: «Навчання повинно бути радісною працею».

Сухомлинський неодноразово відзначав плідний взаємовплив фізичної і розумової праці: «Розумну, освічену, культурну людину будь-яка праця робить більш творчою, більш радісною». Тому дуже важливою умовою, що забезпечує здорову основу розвитку особистості, є розумове виховання [12].

Значне місце в педагогічній системі В. Сухомлинського відведено проблемам трудового виховання школярів. На його думку, учні мають брати участь у найрізноманітніших видах праці: навчальній і продуктивній, короткотривалій і тривалій, платній і безплатній, ручній і механізованій, індивідуальній і колективній, у майстернях і в полі. У статті «Гармонія трьох начал» він писав: «Трудове виховання — це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко і прекрасно».

Дуже важливим моментом у системі трудового виховання В.А.Сухомлинського є і положення про те, що праця дозволяє найбільше повно і яскраво розкрити природні задатки і схильності дитини. Аналізуючи готовність дитини до трудового життя, потрібно думати не тільки про те, що він може дати для суспільства, але і про те, що праця дає особисто йому. У кожній дитині дрімають задатки якихось здібностей. Ці задатки як порох: щоб запалити, необхідна іскра [4].

Сутність гармонійного розвитку особистості В.О. Сухомлинський бачить у нерозривному зв'язку трудового виховання з іншими сторонами виховання - морального, естетичного, інтелектуального, фізичного. До цього висновку він прийшов завдяки власній праці.

Проблема виховання молоді на героїчних і трудових традиціях нашого народу посідає провідне місце в творчості педагога. «Ідея вірності і відданості Батьківщині,пише Сухомлинський, стає переконанням лише тоді, коли Батьківщина постає перед дитиною в ореолі героїчного і прекрасного».

В.О. Сухомлинський вважав, що переживання краси героїчного це духовна сила, що возвеличує людину в її очах. Це не сліпі почуття, а поєднані із свідомістю і переконанням благородні поривання людської душі, що кличуть на подвиги, героїчні вчинки. Ніхто раніше в теорії педагогіки до В.О.Сухомлинського не підносив на таку висоту проблеми формування особистості через красу героїчного і величного. Він приділяє велику увагу патріотичним ритуалам і традиціям, присвяченим героїчним подіям у житті нашого народу, як засобу ідейно-політичного виховання, джерела моральних та естетичних почуттів [25].

Важливу роль педагог відводить також естетичному вихованню підростаючого покоління, вихованню красою. Він пропонує використовувати красу природи, красу слова, музики і живопису. Мистецтво налаштовує струни душі на ту хвилю, яка передає звучання краси світу, пробуджуючи почуття прекрасного і доброго.

В. Сухомлинський навчає дитину не лише знати і розуміти мистецтво, а й формує в ній потребу милуватися його творами, навчає творити прекрасне, насолоджуватися прекрасним, створеним власними руками.

Залучаючи дітей до світу прекрасного, Сухомлинський завжди використовував ряд психологічних моментів і педагогічних заповідей. Прекрасне тільки тоді може сприйматися і бути прекрасним, коли дитина емоційно підготовлена до цього, з завмиранням серця, з трепетом душі чекає зустрічі з ним [18].

Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного.

Значної уваги у своїй практичній діяльності і в теоретичних пошуках В. Сухомлинський надавав проблемі дитячого колективу. Новаторським можна вважати його положення про гармонію суспільних та індивідуальних потреб у структурі особистості. Якщо в радянській педагогіці йшлося про підпорядкування особистих інтересів колективним, суспільним інтересам, то він вніс уточнення у це формулювання: не підпорядкування, а гармонія інтересів [22].

В. Сухомлинський вважав, що професія вчителя є особливою, близькою до науково-дослідної. Педагог повинен аналізувати факти, передбачати наслідки виховного впливу, інакше він перетвориться на ремісника. Хороший педагог, на його думку, повинен:

– любити дітей, відчувати радість від спілкування з ними;

– добре знати свій предмет;

– досконало знати педагогіку і психологію;


  • майстерно володіти методикою викладання навчального предмета.

В.О. Сухомлинський називав бездарним вихователя, який не уміє вибирати із скарбниці мови саме ті необхідні слова, які допоможуть знайти шлях до серця дитини. Педагог підкреслював, що слово повинне бути ємним, мати глибокий сенс, емоційне фарбування, воно має залишати слід у думках і душі вихованця. Адже якщо слова, нехай навіть самі потрібні і красиві, про високу мораль не викликають емоцій, не хвилюють, то вони так і залишаться порожніми звуками. У тому полягає майстерність вихователя, щоб розмова з вихованцем викликала в останнього власні думки, переживання, спонукуючи до активної діяльності [4].

В.О. Сухомлинський підкреслює, що у виховній роботі важливо все: зміст матеріалу, тон розмови, час цієї розмови, зовнішній вигляд учителя і манери його поводження. Слово вчителя знаходить відзвук у серцях учнів і стає їхнім особистим надбанням лише тоді, коли «мудрість вихователя залучає, одухотворяє вихованців цілісністю, красою ідейно-життєвих поглядів, морально-етичних принципів». Діти дуже добре відчувають фальш слів, якщо вони не відповідають моральному переконанню вихователя. Педагог наголошує: «Корінь багатьох лих виховання саме в тому, що найчастіше вихованця закликають йти за прапором, у той час, як цей прапор ніхто не несе». Саме в цьому В.А.Сухомлинський бачить вище призначення педагога [13].

Усією своєю педагогічною діяльністю В.О. Сухомлинський довів, що майстерність вчителя у поєднанні з любов’ю до дітей, освіченістю, загальною і педагогічною культурою – запорука успіху навчально – виховного процесу. Він протягом усього свого життя притримувався думки, що педагогіка не лише наука, а й мистецтво, тобто висока майстерність, яка базується на теоретичних знаннях та свідомому використанні об’єктивних закономірностей виховання.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2

Схожі:

Зміст Вступ розділ I. Життєвий І творчий шлях В. О. Сухомлинського iconЗміст Вступ І. Уроки літератури рідного краю
Галицька Г. П. Літературні персоналії громади. Людмила Бурдейна. «Народилося слово – ластівка. Проросло на папері віршами.» Життєвий...
Зміст Вступ розділ I. Життєвий І творчий шлях В. О. Сухомлинського iconТема. Михайло Лермонтов. Життєвий І творчий шлях
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях поета, на основі біографічних відомостей сформувати образ поета-романтика;...
Зміст Вступ розділ I. Життєвий І творчий шлях В. О. Сухомлинського iconГорда самотність Михайла Лермонтова (Життєвий І творчий шлях поета)
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях поета, на основі біографічних відомостей сформувати образ поета-романтика;...
Зміст Вступ розділ I. Життєвий І творчий шлях В. О. Сухомлинського iconТема. Життєвий І творчий шлях французького письменника Альбера Камю; його філософські та естетичні погляди. А. Камю й екзистенціалізм
Ета: простежити життєвий І творчий шлях письменника, дослідити вплив ідей філософії екзистенціалізму на творчість А. Камю; розвивати...
Зміст Вступ розділ I. Життєвий І творчий шлях В. О. Сухомлинського iconТема. Гійом Аполлінер (1880-19180). «Лорелея», «Зарізана голубка й водограй», «Міст Мірабо». Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму
Життєвий І творчий шлях письменника. Шлях французького поета Гійома Аполлінера від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм,...
Зміст Вступ розділ I. Життєвий І творчий шлях В. О. Сухомлинського iconТема. Іван – Карпенко – Карий. Життєвий та творчий шлях письменника. Багатогранність його літературної та театральної діяльності Мета
Мета: поглибити знання учнів про життєвий І творчий шлях драматурга, його просвітницькими ідеями, участю у культурно – просвітницьких...
Зміст Вступ розділ I. Життєвий І творчий шлях В. О. Сухомлинського iconТема. Життєвий І творчий ш
...
Зміст Вступ розділ I. Життєвий І творчий шлях В. О. Сухомлинського icon«Творчий і життєвий шлях Т. Г. Шевченка»
Т. Г шевченка, викликати бажання глибше пізнати його життєвий шлях. Вчити виразно декламувати вірші, осмислювати І співпереживати...
Зміст Вступ розділ I. Життєвий І творчий шлях В. О. Сухомлинського icon«Дітям про Шевченка»
Програмовий зміст: Поглиблювати знання дітей про життєвий та творчий шлях Т. Г. Шевченка
Зміст Вступ розділ I. Життєвий І творчий шлях В. О. Сухомлинського iconЖиттєвий І творчий шлях Василя Олександровича Сухомлинського (1918-1970)
Я твердо переконаний, що цей корінь закладається у людині ще в дитинстві І юності, закладається І в родині, І в школі. Він закладається...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка