Нещодавно виповнилося б 100 років від дня народження видатного українського політичного і громадського діяча, останнього Президента УНР в екзилі — Миколи Плав’юка.
З цієї нагоди Національний музей історії України презентував мінівиставку, що присвячена його життю, діяльності та історичній ролі в українському державотворенні.
Проєкт висвітлює шлях боротьби Миколи Плав’юка за українську державність, його внесок у збереження національної ідеї за кордоном та історичний акт передачі повноважень УНР незалежній Україні.
В експозиції можна побачити унікальні експонати, серед яких:
- особисті речі Миколи Плав’юка, що відображають його повсякденне життя та роботу;
- архівні документи та листування, пов’язані з діяльністю УНР в екзилі та міжнародними контактами;
- фотографії, що ілюструють його участь у національному русі та зустрічі з представниками української діаспори;
- символічні атрибути — прапор УНР та клейноди гетьмана Івана Мазепи, які були передані в 1992 році першому Президентові незалежної України Леоніду Кравчуку.
Музейники наголошують, що постать цього видатного діяча є втіленням незламності української національної ідеї. Його боротьба за державність у часи вимушеної еміграції, його активна діяльність у Світовому Конгресі Українців та ОУН, а також історичний акт передачі повноважень УНР незалежній Україні — все це доводить його вагому роль у нашій історії.
«Для нас важливо не лише згадати життєвий шлях Миколи Плав’юка, а й продемонструвати його спадщину через унікальні експонати з музейних фондів: документи, листування, особисті речі та державні символи. Це не просто предмети, а свідчення титанічної праці для майбутніх поколінь.
Виставка — це наша вдячність і спосіб розповісти українцям про людину, яка, попри виклики, завжди залишалася вірною ідеї незалежної України», — підсумували у музеї.
Нагадаємо, Микола Плав’юк народився 5 червня 1925 року в селі Русів, що нині знаходиться в Івано-Франківській області.
З юних років цікавився національним рухом. У 16-річному віці став членом юнацтва ОУН, а під час Другої світової війни приєднався до 2-ї дивізії Української національної армії.
Після війни він опинився в Німеччині, де здобув освіту в українській гімназії та Університеті Людвіга-Максиміліана в Мюнхені. У 1949 році емігрував до Канади, де активно долучився до життя української громади. Закінчив Університет Конкордія в Монреалі, працював у компанії «Ессекс Пекерс», згодом став її президентом.
Громадсько-політична діяльність Плав’юка у Канаді була надзвичайно активною: він очолив Українське національне об’єднання Канади, сприяв створенню Ідеологічно споріднених націоналістичних організацій. У 1967 році став одним із засновників Світового конгресу вільних українців у Нью-Йорку, а згодом обіймав посади генерального секретаря, віцепрезидента та президента цієї організації.
У 1979 році Плав’юк став головою Організації українських націоналістів і залишався на цій посаді до 2012 року. Його діяльність відіграла ключову роль у згуртуванні української діаспори та підтримці національного руху в Україні.
Після смерті Миколи Лівицького у 1989 році Плав’юк очолив Українську Народну Республіку в екзилі, прагнучи зберегти спадкоємність української державності. 22 серпня 1992 року він передав символи УНР — президентську печатку, клейноди гетьмана Івана Мазепи, прапор УНР і Грамоту про припинення діяльності Державного центру УНР — Президенту України Леоніду Кравчуку, підтвердивши тяглість української державності.
Здобувши громадянство незалежної України, Плав’юк активно займався громадською роботою, заснував і очолив Фундацію імені Олега Ольжича, став президентом видавництва імені Олени Теліги, ініціював створення Музею Української революції 1917–1921 років.
За свою відданість Україні нагороджений орденами князя Ярослава Мудрого I та II ступенів, а також ордена «За заслуги» III ступеня.
Микола Плав’юк пішов із життя 10 березня 2012 року в Гамільтоні, Канада, і був похований на Цвинтарі святого Володимира в Оквіллі.
Його ім’я назавжди залишиться в історії України як символ незламності, державотворчої спадкоємності та служіння українській нації.
Побачити мінівиставку можна з в Національному музеї історії України. Адреса закладу: вулиця Володимирська, 2
До теми: Загадкова знахідка з Мишоловки: столичний музей представить рідкісні артефакти
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»