17 квітня в Оболонській районній державній адміністрації відзначили, на жаль, вже полеглих бійців з Києва.
Рідним та близьким вручили державні відзнаки за відданість Батьківщині та заслуги кожного захисника у бою з окупантами. Також під час нагородження полеглих вшанували хвилиною мовчання.
«На жаль, цьому горю не зарадить жодна нагорода, проте пам’ятайте, ми завжди поряд аби допомогти та підтримати», — сказав голова Оболонської РДА Кирило Фесик.
У цей день відзначили орденом «За мужність» III ступеня Дробязка Артема Олександровича, який загинув захищаючи Україну восени 2023 року.
На вручення прийшли батьки захисника, Лариса та Андрій Уніченки.
Мати з болем розповідає, що дуже сумує за сином.
«Ми дуже за ним сумуємо, бо він був чесною, гідною, добропорядною людиною, яка пішла по своїй волі захищати державу. Батько, Андрій Леонтійович, виховав його в найчесніших традиціях цього життя, аби він був гідним сином суспільства. На жаль, ми його втратили. Для нас життя розділилось на „до“ і „після“. Кожну хвилину пам’яті він у нашому серці. Сумуємо, дуже сумуємо, не можемо ніяк знайти ту точку опори. Але ми дуже стараємося, щоб ця світла пам’ять про нього та гідний вчинок не були забуті ніколи», — каже мати захисника пані Лариса.
Артему Дробязку було всього 32 роки на момент загибелі.
У мирний час чоловік працював у сфері IT, любив проводити час з друзями та родиною, яка завжди була на першому місці.
А вже під час великої війни Артем прийняв рішення стати на захист країни, хоч сім’я вмовляла його лишитися у безпечному місці. Боєць був у складі 79-ї бригади як бойовий медик, працював на найгарячіших лініях фронту та рятував життя своїх побратимів.
28 вересня 2023 року Артем перестав виходити на звʼязок. До жовтня того ж року він вважався безвісти зниклим.
Мати молилась, аби її дитина була живою, писала у групи, де шукають українських військовополонених, робила все від неї можливе. На жаль, дива не сталось: родині повідомили трагічну звістку.
Захисник загинув під час виконання бойового завдання у населеному пункті Мар’їнка, що на Донеччині. Якраз у той момент чоловік рятував побратимів.
«Він загинув лише тому, що залишився рятувати своїх побратимів. Він міг вийти, але сказав: «Чим більше я врятую своїх, тим швидше настане перемога», — переказує слова сина пані Лариса.
Попрощатися з Артемом змогли аж у серпні 2024 року.
Провести в останню путь бойового медика прийшли рідні, друзі, знайомі та небайдужі мешканці Оболоні.
«Це була дуже вихована дитина. Спокійна та виважена не на свій вік. Іноді соромʼязлива та скромна, а іноді, там де треба було потрібно, — міг за себе і за інших постояти. Артем мав золоті руки. Памʼятаю, як він у класі сам зробив стіну, а вдома — капітальний ремонт. Він хоч і пішов зі школи після 9-го класу, але завжди приходив до нас у гості, їздив на всі екскурсії та був на випуску свого класу. Ми любили Артема… Для нас велика трагедія, що його вже немає», — розповідає класна керівниця Любов Дробак про свого вихованця.
Артема Дробязка поховали на Лісовому кладовищі 17 серпня 2024 року.
Як прощалися з бойовим медиком у рідному місті дивіться у репортажі «Вечірнього Києва».
Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ»