8 травня у Михайлівському золотоверхому соборі попрощалися з одним із засновників підрозділу «Morana team» 47-ї окремої механізованої бригади Даніелем «Французом» Ковальчуком.
З 2012 року Даніель був активним учасником фанатського руху «Динамо». Але як тільки росія почала свою агресію у 2014 році, хлопець став на захист країни ще у юному віці.
«Француз» долучився до 3 роти 2 батальйону полку «Азов», у складі якого брав участь у Широкинській операції у 2015 році.
Згодом боєць вирішив повернутися у цивільне життя, проте не полишив того, в чому став спеціалістом. Даніель розвивався у сфері особистої охорони та став фахівцем у практичній стрільбі з пістолета.
У 2019 році разом з одним із лідерів фанатського руху київського «Динамо», а також захисником Максимом «Регбістом» Яловцовим, який загинув восени 2022 року, розпочав проєкт «Civil Safety Academy». За роки роботи вони навчили сотні людей працювати зі зброєю.
Ще згодом у 2020 році Даніель та Максим відкрили «Civil Safety Academy» — великий тир на лівому березі столиці.
Після початку повномасштабного вторгнення «Француз» та «Регбіст» створили добровольчий підрозділ на базі своєї академії, який брав участь в обороні столиці.
«Обірвалось життя того, хто горів тим, щоб не просто існувати, а зробити цей світ краще, хто постійно створював щось нове, обʼєднував людей та запалював серця — Civil Safety, CSA, Morana, Даня писав вірші, пісні, книгу, він так хотів жити і в той самий час, його переповнювало горе за полеглих товаришів, біль, що він вижив, а вони пішли», — каже кохана бійця Анастасія.
Вже під час великої війни 20 березня 2022 року Даніель отримав важкі поранення внаслідок ракетного удару по ТРЦ «Retroville», що у Києві.
Менш ніж за рік «Француз» відновився та створив підрозділ «Morana team» 47-ї окремої механізованої бригади. Там вони спеціалізувалися на FPV-дронах, а свою ефективну роботу показали на Бахмутському та Авдіївському напрямках.
«Цей жах все ж колись закінчиться. Ті, хто його переживуть повернуться до минулого життя із відчуттям власного героїзму та справедливим бажанням бути шанованим в суспільстві. Війна — це місце, де все просто та все справжнє. Така атмосфера формує новий світогляд на людські якості та принципи життя, цей формат буденності змінює тебе, але, на жаль, не змінює тих, хто залишився за бортом головних подій», — писав сам «Француз» про війну.
На жаль, ввечері 3 травня серце захисника зупинилося.
«Я дякую Всім, хто був поряд з моїм сином з дитинства і тим, хто познайомився не так давно. Йому важливо було бути з Вами однією родиною. Важлива була кожна думка і кожен коментар. Він завжди хотів донести те, що його насправді турбувало, донести свої перемоги, щоб разом порадіти. Дякую Вам, що цінували його наполегливість, розум, харизму, упертість, чесність, доброту, повагу, щедрість і безмежну любов до всіх Вас. Ви пройшли з ним дорогу його життя. Дякую Всім, хто був поруч на полі бою. Всім, хто стояв пліч-о-пліч від початку війни та до сьогодення. Коли важко, сміялися через силу. Мовчали, коли слів було забагато. Вся Ваша присутність вказувала, що він не один», — сказала мати захисника.
«Француза» відспівали у Михайлівському золотоверхому соборі та вшанували пам’ять хвилиною мовчання на Майдані Незалежності. Після цього колона вирушила до крематорію на Байкове кладовище.
«Сталось найстрашніше. Я б завжди помінялась місцями не роздумуючи, бо ніби відчувала, що колись так все може завершитись. Тому які б життя не давало перешкоди, знала, що подолаємо. У єдності, щасливими, чи з періодами розставання, як важко не було б, але ми тримались разом, знали, що є один в одного навіть на відстані. Але все не назавжди в цьому світі. Даня усе своє життя своїм прикладом давав наснагу голосно заявляти про важливе, сміливо боротись, йдучи у страх», — сказала Анастасія.
Читайте також:
У Києві попрощалися з бійцем 425-го окремого батальйону Олексієм Пікулєвим.
Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ». Фото: Олексій САМСОНОВ