Поезія й проза Тодося Осьмачки, сповнена експресіонізму та символізму, вирізняється глибоким драматизмом, гострим психологізмом і філософською проникливістю, залишаючись знаковим явищем української літератури XX століття.
16 травня виповнюється 130 років від дня народження відомого українського письменника та поета, представника символізму, експресіонізму та неоромантизму.
Сучасне літературознавство розглядає його творчість як невіддільну частину українського літературного процесу XX століття. Його стиль, насичений контрастами та глибокими філософськими роздумами, залишається унікальним і впливовим.
У день пам’яті літературного діяча, «Вечірній Київ» згадує його життєвий шлях — сповнений боротьби, творчих злетів і драматичних випробувань.
Тодось Осьмачка народився 16 травня 1895 року в селі Куцівка на Черкащині. Він був одним із семи дітей у родині Ївги та Степана Осьмачок. Завдяки службі батьків у маєтку Ніколи Терещенка всі діти здобули середню освіту.
З ранніх років Тодось виявляв жагу до знань, і саме він став єдиним у сім’ї, хто самотужки здобув вищу освіту. Важливу роль у формуванні його світогляду відіграв батько. На рукописі поеми «Поет» письменник зазначив: «Присвячую пам’яті єдиного мого друга і найблагороднішої людини між людьми, мені знаними, мого батька, Степана Осьмачки».
Після закінчення школи він залишився працювати чорноробом у господарстві, паралельно готуючись до іспитів на звання сільського вчителя. Згодом вчителював у земській школі.
Будівля Київського університету, де вчився Тодось Осьмачка. Фото з відкритих джерел
З початком Першої світової війни Осьмачку мобілізували на фронт. За поему «Думи солдата» його намагалися засудити військово-політичним судом, але після Лютневої революції він був звільнений. У роки Визвольних змагань воював у частинах «чорних запорожців» армії УНР.
Після поразки українських сил працював у Кременчуці інструктором із підготовки освітніх кадрів.
З 1921 до 1925 року навчався у Київському інституті народної освіти (тепер КНУ імені Тараса Шевченка). Був активним членом літературних гуртків: спершу АСПИСу, а пізніше «Ланки».
Члени літературного об’єднання «Ланка». Зліва направо: Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник, Валер’ян Підмогильний, Тодось Осьмачка. 1925 рік.
Перша поетична збірка Тодося Осьмачки «Круча», що побачила світ у 1922 році, стала підтвердженням його значного літературного таланту. Сергій Єфремов у «Історії українського письменства» назвав її одним із найперспективніших проявів української поезії. Вірші цієї збірки вирізнялися глибокою образністю, насиченою народною мовою та епічним стилем дум.
Невдовзі побачили світ і його наступні збірки: «Скитські вогні» (1925), «Клекіт» (1929).
У цей час відбуваються значні зміни й в особистому житті Тодося Осьмачки. На початку 1920-х він одружився з лікаркою Лесею Трохименко і згодом у них народився син Ігор. Проте подружнє життя не було щасливим. Після сварки з дружиною Осьмачка навіть потрапив до психіатричної лікарні, з якої йому вдалося втекти.
Тодось Осьмачка з сином Ігорем, 1928 рік. Фото: litukraina.com.ua
З початком репресій у 1930-х його творчість оголосили «буржуазною» і «націоналістичною». Рятуючись від переслідувань, він спробував перейти кордон, але був затриманий.
До 1941 року Тодось Осьмачка переховувався, а вже під час Другої світової війни переїхав до Львова, де видав збірку «Сучасникам» (1943) і написав повість «Старший боярин» (1944).
З поверненням радянської влади Тодось Осьмачка був змушений емігрувати. Опинився в Німеччині, брав участь у Мистецькому українському русі (МУР). Вийшли його нові твори: «Поет» (1947), «План до двору» (1951), «Ротонда душогубців» (1956).
Тодось Осьмачка вважається одним з найяскравіших українських письменників ХХ сторіччя. Колаж: Олег Вишняков
Після еміграції Осьмачка жив у США, Канаді, Югославії, Франції, постійно змінюючи місце проживання. Перебуваючи у моральній напрузі, страждав на нервове захворювання, яке супроводжувалося параноєю.
7 вересня 1962 року він помер у віці 67 років. Похований на православному цвинтарі святого Андрія в Нью-Джерсі.
На думку літературознавців, Тодось Осьмачка був одним із тих митців, хто не підкорився радянській ідеології. Його творчість стала голосом протесту проти тоталітарного режиму, а його поезія та проза відображали трагедію українського народу.
Його ранні твори демонструють пошуки стилю та боротьбу з цензурою. У них відчутний вплив символізму, а природа часто набуває духовного значення. Пізніше він перейшов до експресіонізму, що проявилося у його гострих, емоційно насичених образах, які передавали хаос і біль людини в умовах політичних репресій.
Також Тодось Осьмачка активно займався перекладацькою діяльністю, зокрема працював над творами Вільяма Шекспіра, Гете, Гейне, Бернса та Уолта Вітмена. Його переклади вирізнялися глибокою художньою майстерністю та бездоганним володінням мовою.
Нагадаємо, що ім’ям Тодося Осьмачки названу вулицю на Троєщині.
До теми: Репресований геній: 160 років видатному українському художникові-баталісту Миколі Івасюку.