Київ — місто з багатовіковою історією, де кожна будівля приховує свою унікальну таємницю. Однією із таких кам’яниць є прибутковий будинок Якова Файбишенка на розі вулиць Володимирської та Великої Житомирської.
Цікаво, що ділянка №8 колись була частиною великої міської садиби, проте вже на початку XX століття її розділили на три окремі частини, збудувавши на кожній із них три різні, але водночас величні та знакові будівлі.
Відтоді збереглася сучасна нумерація: 8/14, 8-а та 8-б, що відображає історичне планування цієї території та її перетворення у самостійний архітектурний ансамбль.
Історія наріжного будинку №8/14 починається у 1909 році, коли власниця садиби Іполіта Роговська виділила окрему ділянку площею 340 кв. сажнів під майбутню забудову.
З київської хроніки того часу відомо, що до забудови ця територія мала громадське призначення, оскільки у 1906 році тут облаштували майданчик для дитячих ігор.
Архітектор В.П. Моцок доповідав київському поліцмейстеру про необхідність дотримання безпеки для дітей:
«Перешкод для відкриття дитячих ігор не вбачаю, але важливо, щоб при них знаходилась відповідальна особа, яка слідкуватиме за своєчасною заміною стертих кілець та пошкоджених частин гімнастичних конструкцій. Існуючий стовп для гігантських кроків має бути укріплений для стійкості хрестом із пластин та чотирма розкосами».
20 січня 1910 року ділянку придбав відомий київський будівельний підрядник та домовласник Яків Файбишенко за 63 тисячі рублів. Відомо, що він очолював господарче правління Галицького єврейського товариства.
Свого часу Яків Файбишенко відіграв важливу роль у будівництві Галицької синагоги в Києві, яка була зведена у 1909–1910 роках за проєктом архітектора Федора Олтаржевського.
Також підрядник активно займався будівельними проєктами та мав значний вплив на розвиток єврейської громади Києва. Його діяльність була пов’язана з організацією будівництва та управлінням господарськими справами громади.
У 1907 та 1908 роках він замовляє Федору Олтаржевському проєкти власних двох прибуткових будинків на вулиці Володимирській: № 81 та № 92/39.
На жаль, ім’я архітектора будинку на Великій Житомирській невідомо.
Проте, на думку дослідників, ця пам’ятка є блискучим прикладом європейської архітектури початку XX сторіччя. Фасад будівлі має багате декоративне оздоблення, включаючи складні ліпні елементи, орнаментовані карнизи та віконні обрамлення, що підкреслюють стиль епохи модерну.
Особливу увагу привертають балкони з витонченими кованими поручнями, а також симетричне розташування вікон, що додає гармонії загальному вигляду будівлі.
За тогочасною містобудівною традицією ріг, широко відкритий до перехрестя двох центральних вулиць, акцентовано еклектичною вежечкою зі шпилем.
Традиційно на першому поверсі будівлі розміщувалися комерційні приміщення, а на інших поверхах — розкішні апартаменти.
Будинок на Великій Житомирській, 8/14 став місцем проживання для багатьох знакових особистостей, про що свідчить значна кількість меморіальних дошок на фасаді пам’ятки. У різний час тут мешкали:
— Михайло Лисенко — видатний український скульптор, автор пам’ятників Тарасу Шевченку та Івану Франку, встановлених за кордоном. На його меморіальній дошці можна побачити мініатюрну скульптуру Шевченка.
— Микола Глущенко — знаменитий художник, який зробив значний внесок у розвиток українського мистецтва.
— Амвросій Бучма — легендарний актор та художній керівник Київської кіностудії (нині імені Довженка).
— Василь Касіян — видатний український художник-графік та професор Київського художнього інституту.
— Юлій Мейтус — видатний український композитор, один із засновників модерної української опери.
— Володимир Костецький — відомий український живописець, народний художник УРСР, член-кореспондент Академії мистецтв.
Також мешканці будинку старших поколінь згадують, що 1980-1990-х роках у підвалі будинку на Великій Житомирській, 8/14 працювало культове кафе «Квінта», яке стало знаковим місцем для київської богеми.
Заклад, відомий у народі як «БЖ» (від абревіатури вулиці), відкрився напередодні Олімпіади-80 та швидко здобув популярність серед художників, музикантів, письменників та неформальної молоді.
Черга до кафе часто тягнулася аж до входу, а якщо персонал робив перерву, натовп буквально штурмував двері. «Квінта» славилася натуральною кавою та дешевими алкогольними напоями, а її атмосфера була унікальною: бетонні «сталактити» на закопченій стелі, оббиті дерматином стіни та намальовані герої мультфільму «Ну, постривай!».
Серед відвідувачів кафе були панки Єгор Лєтов і Янка Дягілєва, київські музичні гурти «Колезький асесор», «Баніта Байда», «Ер. Джаз», художник Валерій Лозовий, кінорежисер Ася Хребтова, а також поети та письменники Борис Олійник, Юрко Позаяк, Андрій Курков.
Особливою пам’яткою «Квінти» був музичний автомат, що був рідкістю для таких закладів.
На жаль, наприкінці 1990-х культовий заклад закрився на тривалий ремонт, а згодом на його місті вже з’явився заклад з мережі «Кофе хаус».
Зараз його замінила кондитерська «Dolceteka», а у підвальному приміщенні розмістився пивний заклад «Чорне порося».
Цікаво, що поява його вивіски посеред меморіальних дошок видатних митців та діячів спричинила неабияке незадоволення серед мешканців будинку,
Будинок Якова Файбишенка на Великій Житомирській, 8/14 — це більше ніж просто архітектурна пам’ятка. Його історія охоплює декілька епох, зміну власників, урбаністичні трансформації та культурні події, що стали частиною київського життя.
До теми: Химери старого Києва: легенди та таємниці будинку з гаргуйлем.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»