У п’яти залах — її пам’ять, досвід, спогади знайомих людей та спосіб фіксації історій. Це перша персональна виставка у просторі Старого арсеналу від 2021 року.
Проєктом «Олена Турянська. Агапе. Абсолютна любов» Мистецький арсенал продовжує презентувати визначні імена у новітній історії українського мистецтва. Впродовж 2017-2020 років тут знайомили з творчістю Олександра Гнилицького, Кирила Проценка, Олега Голосія та Андрія Сагайдаковського.
«Для нас говорити про важливі постаті в українській культурі є способом протистояти зникненню і знищенню, — зазначила генеральна директорка Мистецького арсеналу Олеся Островська-Люта. — Ще перед війною видавалося, що Олена є однією з таких постатей. Ідея, яку вона запропонувала, дуже резонує. А персональна виставка є можливістю говорити не лише через концепти, а й через індивідуальну художню практику».
Поняття ага́пе, що дало назву виставці, у давньогрецьких філософів позначає найвищу форму любові — безумовну та всеохопну, ширшу за персональну.
«Спочатку мені запропонували зробити ретроспективу, але через повномасштабне вторгнення я переосмислюю попередню практику. Хотілося говорити про те, що відбувається з нами зараз, коли ми потрапили в центр історії, через мій власний спосіб вираження і проявлення, — розповіла художниця Олена Турянська. — Як співвідноситься поняття абсолютної любові до теми війни?
Зустрічаючись з людьми, чуючи розповіді, бачачи абсолютно неймовірні прояви людського духу навколо себе, я ставила собі питання: а що нас тримає в цій ситуації, що дає сили та можливість залишатися людьми. Особисто для мене це любов. Як мужність бути, персональна та у всіх її проявах».
Виставка складається з робіт, створених переважно у 2023–2024 роках. Олена Турянська вишивала, клеїла, різала й витинала під час і поміж повітряних тривог, із думками про друзів та знайомих, зокрема й тих, що на фронті. Тому всі вони пронизані особистими переживаннями.
У першому залі, який називається «Молох», як ім’я бога, якому в жертву приносили дітей, художниця говорить про невідворотність того, що з нами сталося. Однойменна інсталяція, яку Олена Турянська зробила ще у 2007-му, присвячуючи смерті та межовим станам, перетворилась на моторошний образ.
Поруч «Дім», що нагадує згорілий будинок. З темою втрати пов’язана й робота «Ліфт» — це макет реальної багатоповерхівки в Маріуполі у масштабі 1:10, що був знищений у 2022 році. Об’єкт художниця присвятила своїй подрузі, поетесі Олені Стоміній з Маріуполя.
«На світлині я побачила те, що залишилося від будинку — шахта ліфта, і лише двері на останньому поверсі відкриті. Ця робота є символом стійкості, що стоїть з відчиненими до світу дверима», — каже Олена Турянська.
У другому залі «Пам’ять» йдеться про те, що і як ми пам’ятаємо. Зокрема, це пейзаж, зроблений з фотографії з вікна потягу.
«Він монотонний як нав’язлива нота, та відображає стан після початку повномасштабного вторгнення. Я не пам’ятаю перші місяці, вони як змазаний, спресований шматок часу», — зазначає художниця.
Колаж «Як на небі, так і на землі» нагадує водночас як зоряне небо, так і понівечені обстрілами поля у вирвах з висоти пташиного польоту.
А у творі «Порожнеча» мисткиня звертається до цитати італійського фотографа Альберто Джуаліані, який працював у лікарнях в пік пандемії ковіда та охарактеризував внутрішнє спустошення «Сама порожнеча — порожнеча всього».
Навпроти розміщена інсталяція «Слід», присвячена Вікторії Амеліній, з якою Олена познайомилася на літературному фестивалі в Берліні. Це величезний ряд сторінок, які реагують на рух повітря, коли повз проходить людина.
«Ідея інсталяції постала з літературного твору, поеми карибського поета Дерека Волкотта „Море — це історія“. Це маса порожніх сторінок, які ніхто не заповнить та що буде гортати океан часу», — пояснила Олена Турянська.
Третій зал пропонує зануритися у «Сни». Однойменна інсталяція являє собою розвішені лікарняні наматрацники та постіль, які художниця купила в секонд-хенді. Вони ніби зберігають пам’ять про життя людей та їхнє минуле.
Навпроти — «портрети» старої козацької церкви, що була розташована на межі Сумської та Полтавської області.
«Ця церква була місцем сили моєї подруги, про яку вона багато розповідала, — пригадує художниця. — І навіть набила фрагмент інтер’єру у себе на руці. Цієї церкви вже майже немає. Рисунок зробила, надихаючись її світлиною 1910 року, технікою голковколювання. В такий спосіб переносять рисунки на стіни церков, а також роблять татуювання».
Поруч з рисунками розставлені вишиті «хоругви» з підручника балістики, які Олена Турянська почала робити на початку повномасштабного вторгнення. Використовувала ілюстрації про політ кулі чи міни.
Четвертий зал запрошує у «Лапідаріум». Оригінально лапідарії — це залишки скульптур і будівель, тобто частини колись єдиного цілого. Олена Турянська складає власні «лапідаріуми» з текстів та предметів.
«Хтось веде щоденники, робить нотатки чи ескізи. Я збираю предмети, що уособлюють місця, людей, будівлі. Так, порожній папір, який довго знаходився в помешканні, на мою думку, несе історії місць, в яких він був, — розповідає художниця. — Частиною колекції є старі паспорту для фотографій, які мій друг Роман Шишак знайшов на горищі будинку сільського фотографа».
Останній зал має назву «Любов». Центральною його роботою є «Епітафія» — вірш американської поетеси Мерріт Маллой, що став медитацією перед Кадишем, частиною сучасного єврейського траурного ритуалу. На думку художниці, він є універсальним: про життя та смерть, що кожен кінець є початком і про любов, яка лишається.
Аскетична експозиція, в якій домінують чорний, білий та сірий кольори, запрошує шляхом рефлексій Олени Турянської та спонукає зануритися у власні роздуми.
Олена Турянська живе і працює у Львові. Навчалась у Львівського державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва, а також на факультеті інтер’єру й дизайну Львівської національної академії мистецтв.
Експерименти починала з дослідження гармонії та симетрії в техніках живопису на склі й витинання паперу. Далі художниця продовжила працювати з витинанками, створюючи великі об’єкти, що взаємодіяли з середовищем. Найновіші проєкти Олени Турянської — інсталяції, які об’єднують графіку, тексти, колажі та знайдені об’єкти.
«Олена Турянська. Агапе. Абсолютна любов»
Коли: до 2 лютого, графік роботи: середа-неділя, з 12:00 до 19:00
(каса працює до 18:30)
Де: Мистецький арсенал, вул. Лаврська, 10-12
Вартість квитка: 120 грн, пільговий 60 грн, сімейний (2 дорослих та 2 дітей віком до 12 років) 300 грн.
Читайте також:
- Квітуча слива та ляльки: до року Змії в столичному музеї Ханенків відкрили тематичну виставку. Невелика експозиція знайомить з улюбленими персонажами та художніми мотивами китайської культури.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»