У видавництві «Колесо життя» вийшла книга українського мислителя, поета та доктора культурології Володимира Нікітіна (Африканича) «Глоси і маргіналії».
Вона містить короткі нотатки (глоси) та коментарі (маргіналії), що відображають особистий досвід мислення й споглядання у відповідь на прочитані твори та наповнена алюзіями до текстів Сковороди, Гуерри, Борхеса, Яна Твардовського та інших мислителів.
Про історію написання та сенси філософського щоденника «Вечірній Київ» поспілкувався з Володимиром Нікітіним.
— Що стало поштовхом до написання цієї книги? Як формувалася її концепція, яким був процес написання?
— Вона — лише одна з низки інших. Продовжує написану торік книгу «В присутності ангела». Створив її швидко, одним імпульсом і зненацька. Не планував. Написав під впливом розуміння, що люди втрачають довіру до свого душевного досвіду, до майбутнього. Навіщо? Бо є великі дані, алгоритми та штучний інтелект. А де людська мудрість та здатність творити власні світи?
— Яка центральна ідея «Глосів і Маргіналій»?
— Найцінніше — це твій персональний досвід, бо з таких досвідів складається Людство.
— За вашими словами, книга народилася з «глибокого осмислення буденності, де віра проростає в найпростіших речах». Чи могли б ви навести конкретні приклади таких «простих речей» з книги та пояснити, як саме в них проявляється для вас віра?
— Сад, дім, розмови за кавою, дотик коханої — це те, де я можу відчути щось глибоке, подих божественного… і виникає довіра до світу, до Бога, бо він поруч. Божественне розлите усюди — треба побачити. Для цього непотрібні ні церкви, ні батюшки… Бо Бог творив світ і казав — це добре.
— Книга наповнена алюзіями до Сковороди, Гуерри, Борхеса, Яна Твардовського та інших мислителів. Хто з мислителів вплинув на вас найбільше?
— Я з раннього дитинства дуже багато читав. Підлітком — Лондона, Бальзака, Ремарка, солдатом — Гессе, потім — Томас Манна, Гофмана, Чехова, Акутагаву, Буніна, Лема, Борхеса, Кіньяра… Перечитую Тома Соєра, Мауглі, Вінні -Пуха, Завжди поезія. Зараз біля ліжка — Чеслав Мілош та Євген Плужник. Це те, що перетворюється на твою пам’ять та твій світ. Що читав, що пережив, те і стало тобою. Але інколи, дійсно, книги постають як особистості й ти формуєш своє відношення, створюєш свої маргіналії до їх змісту.
— Як ви вважаєте, кому ця книга стане найбільше в пригоді? Для кого вона?
— Для тих, хто хоче зрозуміти себе. Я не вчу. Я тільки кажу, що є двері у твій світ. Дивись: я ввійшов у свій і ти можеш, коли є довіра до себе. Можливо, для когось вона стане в пригоді вже для його маргіналій.
— Чи здатна, на вашу думку, філософія підтримати людину в умовах війни? Якщо так, то в який спосіб?
— Я не філософ. Я просто людина, яка ще дивується та думає.Поважаю філософію, але вона давно вже обмежена професійними нормами та культом авторитетів. Для мене важливіше переживання, відкритість світу, поезія. Бо вони передують філософії. Мені все життя допомагав настрій вірша Лесі Українки — «Contra spem spero!» (Без надії сподіваюсь). І зараз, під час війни, — особливо.
Володимир Нікітін (Африканич) — сучасний український мислитель, письменник, поет, професор, доктор культурології та кандидат архітектури. Автор книг «Сади Софії», «Мудрість освіти» та «У присутності Ангела». Постійний спікер заходів просвітницької платформи «Людина. Диво. Світ», зокрема — форуму «Освіта Дивосвіту».
Читайте також:
- Голос Криму має бути почутий: у столиці презентували книги, присвячені окупованому півострову. Збірки художніх оповідань «Розкажіть мені про Крим» та документальних свідчень «Київ-Крим. 10 років окупації» доступні читачам у київських бібліотеках.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»