На Михайлівській площі молодь сьогодні вітала автомобіль із написом «На щиті».
На ньому зображена дівчина у військовій формі з веселими «котячими» вушками на головному уборі.
Труну з тілом військової Катерини Троян, яка вибрала псевдо «Мяу», несли до собору під вигуки:
«Честь і шана нашій героїні!»
Киянка, котра обожнювала жарти, залишила мирне життя і вирушила захищати Україну.
«Вона пройшла Курськ, але не перемогла на Покровському напрямку: у бою загинула військова 82-ї ОДШБр Катерина „Мяу“ Троян, FPV-шниця зі синім волоссям», — написав про неї військовий та захисник старого Києва Ігор Луценко.
Він зауважив, що дівчину привезли в госпіталь імені Мечникова в Дніпрі «ще живою, проте врятувати не вдалося».
«Катя була надзвичайно дружньою. Вона навчила мене їздити на снігоході, а я її — водити автомобіль. Вона була чудовим другом і світлою людиною. Вміла підтримувати близьких. Катя походила з подільської тусівки. Коли вона вирішила вступити до війська, ми її підтримали. Це було героїчне рішення. Багато хлопців сьогодні сидять у квартирах, уникаючи ТЦК, а вона пішла добровольцем у штурмову бригаду! Я розумію, що вона стала талановитою захисницею. Працювала на FPV-дронах, і її внесок у Перемогу був великим. Я хотів би, щоб пам’ять про Катю ніколи не зникала. Вона заслуговує на найвищі нагороди. Її світлина повинна бути на меморіалі», — поділився «Вечірньому Києву» Євген, котрий знав Катю з часів мирного життя.
Володимир Тюлень був командиром взводу, до якого Катя прийшла служити відразу. Він зазначає, що перевівся в іншу частину, але чув багато відгуків про неї від своїх побратимів.
Володимир прийшов на прощання з великим букетом ніжно-рожевих троянд.
Військовий поділився спогадами з журналістами «Вечірнього Києва»:
«Я прекрасно пам’ятаю її. Вона була яскравою особистістю! Не завжди веселою, але цікавою. Хороша дівчина, шкода, що її більше немає. Побратими про неї говорили лише позитивне. На початку досвіду у неї не було, але вона швидко засвоїла навички. Пройшла всю курську операцію, і, на жаль, загинула вже на Донеччині…»
«Вона відразу потрапила на Вовчанськ (Харківська область, — ред. «ВК»), а потім на Курську область. Це дуже серйозне боєве випробування, і вона успішно його витримала!»
«Ми служили в одній роті, але в різних взводах. Тому я бачив її лише кілька разів. Однак ми часто спілкувались на службі через «Сигнал» (месенджер військових, — ред. «ВК»).
Ви знаєте, вона була справжнім «промінчиком» привітності й оптимізму. Коли у тебе в «Сигналі» понад 150 серйозних чоловіків, які спілкуються лише короткими фразами «так!» чи «нє», і тут з’являється дівчина, яка пише «працюємо, знищуємо ворога», це м’яко кажучи, вирізняється. Згодом вона додавала смайлики і навіть писала: «Обнімаю! Цьомаю всіх — ми зробили це!» Її позивний «Мяу» завжди викликав усмішку! Коли ти дивишся переписку і бачиш її, на душі стає легше. Це надзвичайно приємно, коли ти емоційно закритий. Працюєш, а тут дівчина з позивним «Мяу». Всі у підрозділі її любили! Дуже сумно, що так сталось. Війна є війна…» — розповів побратим Катерини Троян Володимир.
Катерина мала дивовижне почуття гумору, була дуже розумною і швидко вчилася. Про це «Вечірньому Києву» розповіла подруга її тітки, Інна. Жінка підготувала Катю з української мови перед вступом до школи і закінченням.
«Вона швидко та якісно засвоїла всю програму. Загалом, Катя була дуже веселою! Завжди жартувала, майстерно і влучно. Я знала її з дитини. Як так сталось, що наші діти гинуть зараз? Так не має бути!» — зі сльозами згадувала загиблу захисницю киянка.
Проводжали Катерину «Мяу» Троян під звучання Гімну України. А за брамою Михайлівського Золотоверхого запалили рожеві фаєри.
На Майдані Незалежності пам’ять загиблої військової вшанували хвилиною мовчання. А потім, під улюблені пісні Катерини, жалобна процесія вирушила на кладовище.