Більше викликів, ніж можливостей
Перспективи українського експорту на 2025 рік, на жаль, залишаються невизначеними. Йдеться не лише про військові труднощі. Завдяки нашим Силам оборони, які підтримують роботу морського коридору, а також створенню альтернативних логістичних шляхів, вдається зменшити негативний вплив цих викликів. Однак геополітичні ризики тільки додають невизначеності. Однією з основних причин є збільшення прихильників в Європі, які виступають за припинення торговельних преференцій для української агропродукції після 5 червня, коли закінчаться попередні домовленості. Деякі політики вимагають взагалі відмовитися від вільної торгівлі з Україною. Також зростають заклики до обмежень імпорту в Європу ряду товарів, які не підпадають під аграрні квоти через побоювання фермерів у ЄС перед конкуренцією з потужними українськими агрокомпаніями.
На фоні численних закликів та вимог до Європейської комісії, яка здатна ухвалювати відповідні рішення, зрідка з’являються раціональні коментарі, що підтверджують зацікавленість європейського споживача в поставках продовольства з України.
Враховуючи баланс сил, за інформацією Reuters, Єврокомісія має намір обмежити імпорт українського цукру, після того, як європейські виробники висловили занепокоєння надмірними обсягами його постачання, які призвели до падіння цін. Таким чином, фермери та переробники в Європі стикаються з серйозними ціновими труднощами у конкуренції з українським продуктом. Особливо болюча ця тема для Франції – лідера європейського цукровиробництва.
Минулоріч обсяги експорту цукру з України досягли рекорду – понад 746 тис. тонн, що принесли близько $420 млн. Але частка постачань до Європи, відверто кажучи, мала. Тим не менш, це вже викликало занепокоєння у європейських виробників.
Про повну заборону на постачання з нашої держави наразі нічого не сказано. Тим не менше, за словами комісара Єврокомісії з питань сільського господарства Крістофа Гансена, в найближчому майбутньому обсяги імпорту будуть суттєво зменшені. Він також підтвердив плани перегляду інших видів імпорту з України, зокрема постачання зернових.
Європейський Союз у 2022 році надав Україні безмитний доступ до своїх агроринків з метою підтримки нашого експорту в умовах війни та блокування Росією морських перевезень. Спочатку постачання агропродукції до Європи взагалі не обмежували. Але під тиском європейських фермерів, які вдавались до протестів, Єврокомісія розпочала впровадження обмежень та запобіжників проти можливого зростання імпорту агротоварів з України.
Уже в минулому році питання збереження пільгового режиму торгівлі стало сумнівним. Єврокомісія домовилася про продовження преференцій до 5 червня 2025 року з можливістю щорічної пролонгації, подбавши при цьому про додаткові запобіжники на вимогу супротивників вільної торгівлі з Україною. Серед захисних механізмів – зобов’язання Єврокомісії ввести квоти, якщо імпорт м’яса птиці, яєць, цукру, вівса, кукурудзи, крупів і меду з України перевищить обсяги попередніх періодів. В результаті, ЄК перейшла до квотування більшості з цих видів продукції.
Окремі європейські держави також вводять власні обмеження на постачання агротоварів з України. Наприклад, Польща, Угорщина, Словаччина та Болгарія значно обмежили імпорт зернових.
Загрози для української кукурудзи є найменшими. Через її постійний дефіцит на європейських ринках, у ЄС наразі не вводяться мита на імпорт цієї культури, зазначає заступник міністра економіки, торговий представник України Тарас Качка.
– Європейський Союз імпортує більше кукурудзи, ніж ми можемо фізично експортувати. Водночас Україна дотримується обмежень на постачання кукурудзи до низки країн ЄС, що свідчить, що це більше питання політики, ніж торгівлі, – пояснює пан Качка.
Незважаючи на спроби обмеження агроімпорту з України в ЄС, обсяги взаємної торгівлі сільгосппродукцією зросли до $17 млрд. Частка нашого експорту складає $13 млрд, що є найвищим показником за час дії Угоди про асоціацію з ЄС. Але з початку 2025 року, коли держави – члени ЄС відновлять переговори про продовження дії автономних торгових заходів у відносинах з Україною, виникають побоювання, що скасування безмитної торгівлі може стати реальністю. Хоча брак часу для підготовки нової угоди, рішення мають ухвалити європейці до середини травня – може зіграти нам на користь. Аналітики вважають найбільш імовірним сценарієм тимчасове продовження чинних правил. Але як довго?
На фонові цих ключових викликів для українського агроекспорту, існують і позитивні очікування, пов’язані зі збільшенням порівняно з торішніми показниками врожаю основних сільськогосподарських культур. Це може підвищити експортний потенціал на наступний маркетинговий сезон – з 1 липня 2025 до 30 червня 2026 року. Це може ще більше налякати європейських фермерів і політиків, які лобіюють їхні інтереси.
Цього року обсяги виробництва сільгосппродукції можуть перевищити показники 2024 року, за оцінками Інституту аграрної економіки, принаймні на 3%. Продукції рослинництва стане на 3,4% більше, ніж торік, завдяки розширенню посівних площ під олійні та очікуваному збільшенню врожайності кукурудзи.
Однак, всі прогнози ще є умовними. Позитивні погодні умови протягом 2024 року допомогли озимині перезимувати, але зима принесла дефіцит вологи для весняного відновлення рослин і для насіння, яке було висіяно. Бездощів’я в березні та заморозки на початку квітня можуть вплинути на результати. Експерт Олег Пендзин радить з обережністю ставитися до прогнози врожайності.
– Березнева посуха вплинула на ситуацію. Якщо влітку буде аномальна спека, то про більші врожаї, ніж торік, говорити не доводиться. Ми повертаємось на традиційні ринки, але через поганий врожай 2024 року не можемо розраховувати на суттєве представництво. Твердо висловити думку про поліпшення ситуації у наступному маркетинговому році в умовах невизначеності в торгівлі з ЄС є досить важко, – підсумовує Пендзин.
Він також звертає увагу на проблеми, пов’язані з експорту. Хоча постачання через Чорне море відбуваються активно, виробники і трейдери все ж стикаються з величезними витратами на страхування ризиків, що негативно впливає на прибутки аграріїв та експортну виручку.
Озимина перезимувала успішно
Економіст підкреслює, що до активізації бойових дій частка агроекспорту з України складала 35%, ще 40% – це металургія. Наразі аграрний експорт становить 67% загального постачання.
– Не тому, що стало більше сільгосппродукції, а через різке падіння металургійних показників. Це додає ще один негативний чинник – велике від’ємне сальдо торговельного балансу. Наша залежність від імпорту також зростає: ми завозимо на 2,5 рази більше, ніж вивозимо, – говорить Пендзин.
Постачання металів та залізорудної сировини залишається важливим аспектом українського експорту. Проте, через війну країна втратила значну частину потужностей та підприємств. Багато з них зруйновані, а інші є в окупації.
Спостерігаємо позитивні тенденції: на початку року металургійні підприємства на підконтрольних територіях збільшили виробництво сталі та чавуну. У січні-лютому чавуну було вироблено 1,14 млн тонн – 108,4% у порівнянні з першим кварталом 2024 року, сталі – 1,18 млн тонн, 109,9%, прокату – 0,96 млн тонн, 106,3%.
Більшість виробленої продукції, як і видобуту руду, традиційно експортують. Протягом 2024 року з України було експортовано близько 6 млн тонн чорних металів – на 22,6% більше ніж у 2023 році. Експорт напівфабрикатів зріс на 56,7%, сталевого прокату – на 28,4%. Водночас експорт металургійної сировини знизився на 6,3%. Надходження валютної виручки від постачання чорних металів за кордон перевищили $3 млрд, що на 16,9% більше, ніж торік. Також оживився експорт залізорудної сировини – обсяги постачань зросли з 17,7 до 33,7 млн тонн. Основні покупці – Китай, Словаччина та Туреччина.
Добрі новини про покращення виробничих показників підприємств галузі, безумовно, викликають оптимізм щодо експорту. Після значного падіння на початку великої війни нинішнє відновлення є незначним, однак будь-яке додаткове фінансування в десятки мільйонів доларів стане корисним.
Але тут також існує новий виклик. На відміну від ринків агротоварів, ціни на більшість металургійних продуктів залежать від кон’юнктури світових ринків. Погіршення через торговельні війни, які ініціювала нова адміністрація Білого дому, лише ускладнюють ситуацію.
Олег Пендзин коментує:
– Відновлюється експорт залізної руди в Китай, але проблеми логістики залишаються. До війни переважна частина металургійного експорту йшла через Маріуполь, а наразі це місто – в окупації. Портова інфраструктура на підконтрольних територіях здійснюється під обстрілами. Також спостерігаються атаки на залізницю та видобувні підприємства, що не додає оптимізму щодо загальної ситуації в економіці.