Сьоґун Токуґава Іємоті 25 червня 1863 року видав указ про вигнання всіх іноземців з Японії.
Японія переживала один із найгірших голодів в історії, внаслідок чого загинуло кілька мільйонів людей. Необдумана політика уряду стала причиною численних повстань, в які вступили навіть самурайські чиновники та члени міських адміністрацій.
Більшість самураїв, які традиційно вважалися елітою суспільства, опинилися вбіднілі і перетворилися на боржників. Сьоґунат також зазнав критичного краху в дотриманні свого зовнішньо-політичного курсу “закритої країни”.
Російські, британські та американські кораблі, які розпочали колонізацію Азії, почали регулярно з’являтися поблизу японських берегів. Вони вимагали від самурайського уряду відкрити порти і підписати торговельні угоди. Внаслідок цього були укладені нерівноправні договори “дружби та торгівлі” з США, Росією, Великою Британією, Нідерландами та Францією, які надали іноземцям право торгувати в Японії з пом’якшеним оподаткуванням.
Ці угоди положили край ізоляції країни і серйозно вдарили по репутації сьоґунату. Вони спровокували недовіру як у простих громадян, так і серед самураїв. Сьоґунат намагався захистити країну від іноземців, але не зміг протистояти їхнім добре озброєним флотам і військам.
Під тиском опозиційних сил Токуґава Іємоті офіційно відмовився від посади лідера країни. Його наступником Токуґава Есинобу став останнім сьогуном.
Пожежа в японській столиці Кіото 7 березня 1788 року знищила історичні райони міста, стала однією з наймасштабніших в історії Японії. Пожежа почалася на східному березі річки Камо, в приватному будинку. Вогонь швидко поширився на південь і перекинувся на західний берег річки.
Внаслідок сильного вітру, полум’я охопило практично все Кіото. Пожежа тривала три дні та знищила 37 тисяч будівель, а також 201 буддистський монастир і 37 шінтоїстських святилищ, вигорівши 80% площі міста.