На думку політика та експерта у сфері маркетингових комунікацій Артема БІДЕНКА, наш ринок книговидання все ще потребує розвитку.
Чому видавнича справа та книгорозповсюдження мають значення для України?
– Я часто наводжу простий приклад. Коли проводяться книжкові виставки, українська еліта, включаючи найвищих політиків, акторів і співаків, обов’язково відвідує їх. Президент та перша леді з’являються на Книжковому арсеналі та Форумі видавців, демонструючи свої вподобання у читанні. Такого не відбувається в жодній іншій царині. Наприклад, коли виходить новий фільм, президент рідко відвідує прем’єру. Це свідчить про те, що читання асоціюється з правильним, інтелектуальним і розвитковим заняттям. Якщо ж говорити про факти, читання стимулює розвиток мозку, сприяє формуванню асоціативного мислення та здатності оцінювати навколишній світ. У багатьох країнах популяризація читання є обов’язком держави. Освітні дослідження досліджують, як читають учні та студенти. Якщо спостерігається зниження рівня читання або розуміння тексту, це викликає тривогу – потрібно переглядати навчальні програми. Навіть в епоху цифрових технологій читання залишається основою нашого світосприйняття. Ми читаємо з екранів, слухаємо аудіокниги та взаємодіємо з текстами. А якщо ще глибше заглибитися в семіотику, тексти – це основа нашого існування. Те, ким ми є, визначається способом, яким ми говоримо й читаємо.
Наскільки успішно наша держава виконує обов’язок популяризації читання?
– Очільники мають стратегію підтримки книговидання, що на іміджевому рівні є правильною – еліта повинна демонструвати свої пріоритети. Попри критику на реалізаційному рівні, варто зазначити, що держава, незважаючи на інші нагальні потреби, не забуває про читання. Існує програма щодо видання книжок та їх закупівлі для бібліотек, проблема обговорюється постійно. Є група депутатів, які вважають її важливою, і ми дякуємо їм за це. Проблема криється у якісних кадрах, які менеджерять ці процеси, оскільки часто стереотипи радянської епохи все ще переважають. Багато хто вважає цю галузь давньою і неуспішною, що призводить до небажання інвестувати. Адвокація індустрії має відбуватися централізовано; необхідно популяризувати читання, а вже потім формувати фонди для закупівлі книжок. Часто підходять з думкою: “Навіщо їм постійно потрібні гроші?” Моя асоціація, Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів, має за мету адвокувати перед державою кампанії з популяризації читання, залучаючи громадськість.
Еліта повинна показувати пріоритети.
Ось ще один важливий аспект – це підтримка з боку великого бізнесу. За кордоном, особливо в США, компанії та багаті люди вже більше ніж століття фінансують університетські бібліотеки. В Україні цього поки немає, і бізнес потрібно заохочувати інвестувати в розвиток кадрів, що, звісно, пов’язано з книговиданням.
Яка ваша оцінка українського книжкового ринку? Яке співвідношення попиту та пропозиції?
– В минулому році продажі книжок показували позитивний тренд; спостерігалося відкриття нових магазинів та активні покупки. Однак тепер продажі знизилися. Багато виданих книг залишилося на складах, а книжкові магазини опиняються на межі виживання. На мою думку, пропозиція значно перевищує попит; сьогодні він формує вже стале коло читачів. Нових аудиторій залучати важко. Отже, для адаптації ринку необхідні нові інструменти та підтримка з боку держави, адже наш ринок послуг книговидання також залишає бажати кращого. Низькі гонорари для авторів, перекладачів і дизайнерів роблять професію письменника малоприбутковою. Це ненормально, оскільки авторство повинно бути індустрією, що надає соціальні перспективи. На жаль, багато письменників заробляють на виживання. В Україні практично відсутні літературні агенти, що є додатковою перешкодою. Коли цього не буде, індустрія не зможе належно розвиватися і залучати нові елементи, такі як юристи та дизайнери.
Ані Курков, ані Жадан не є багатими письменниками в порівнянні, наприклад, зі Стівеном Кінгом.
Дослідження Research&Branding Group показує, що 57% українців за рік не прочитали жодної книги. Як відреагували на ці дані?
– Сумніваюся в їхній достовірності. Це звичайні опитування, де респонденти часто перебільшують. Щоб зрозуміти реальний рівень читання, необхідно проводити складні дослідження; наша асоціація подає запит на грант для цього. Я не вірю, що 40% українців дійсно читають.
Маючи дітей, що навчаються в Україні, можу сказати, що рівень читання у школах недостатній. Вчителі часто не знають, як адекватно навчати – програма передбачає коротке прочитання книг, що є радше факультативом.
Як зацікавити молодь читанням?
– Необхідні комплексні заходи. Перш за все, потрібно більше цікавих і доступних книг. Діти в селах теж повинні мати доступ до актуальної літератури. Також потрібні реклама та маркетинг. Другий аспект – забезпечення локацій: книжкові супермаркети, бібліотеки, клуби, де люди можуть знайти місце для читання. І, звісно, підготовка вчителів. Треба підтримувати реформу “Нова українська школа”, щоб вони вміли зацікавити дітей.
Чи зріс інтерес до читання серед українців під час війни?
– Так, інтерес до читання дійсно зріс, особливо до української літератури. Відключення електропостачання зробили книги доступними. Державні програми, як-от кешбек на книжки, також стали позитивним чинником. Однак читання не має “еластичності” – для розширення аудиторії треба використовувати нові підходи.
Які основні виклики стикаються книговидавництво сьогодні?
– Головний виклик – це економічна рецесія, що позначається на Україні. Якщо не адаптуватися, то індустрія приречена на знищення. Адаптивність – це ключовий фактор виживання.
Яке ваше ставлення до книговидання? Що хотіли б прочитати сьогодні?
– Я дуже люблю читати, у мене велика бібліотека. Цю пристрасть мені прищепила мама. Я часто читаю кілька книг одночасно. Приємно було брати участь у проєкті підтримки книговидання в Міністерстві інформаційної політики. Ми щорічно підбирали книги для Сходу України й обирали найкращі з них. Це була важлива для мене діяльність, що давала відчути корисність. Коли бачив наші книги в школах навіть під час війни, розумів, що вони справді мають вагу. Щодо книг, які хотів би прочитати, мені цікаво дізнатися більше про “Темну матерію” Блейка Крауча.
Якщо люди звикли читати російською, це змінити непросто.
Чому українці мають труднощі з відмовою від російського контенту?
– Це пов’язано зі звичками, які формуються з дитинства. Якщо людина звикла читати російською, їй зручніше так. Змінення цих звичок вимагає часу. Важливо говорити з молоддю, на якій і зосереджений наш потенціал у побудові нової української культури.