Шовковиця — соковита літня ягода, яку в Україні називають не тільки цим ім’ям.
У різних частинах країни вона має ще кілька назв, що дійшли до нас з давніх часів.
Яку назву має шовковиця?
Шовковицю вперше згадали понад 2,5 тисячі років тому. Її культивують в Україні з давніх-давен, цінуючи за лікувальні та смакові властивості.
Офіційна назва дерева — шовковиця, а латинською це Morus.
Назва “шовковиця” виникла через те, що її листя є основною їжею для тутового шовкопряда, з коконів якого виготовляють шовк: шовк — шовковиця. Існує також варіант — шовковець чи шовкове дерево.
Інша назва — тута/тутовник/тутове дерево — вважається тюркською, і саме так часто називають цю ягоду. Цей термін поширений в південних і східних регіонах. Існує також зменшено-пестливий варіант — тутка.
Шелевиця/шелевка — це рідкісні, локальні варіанти, які могли з’явитися внаслідок фонетичних змін або впливу сусідніх мов.
Морва — такий термін має латинське коріння — morus. Ця назва зустрічається в ботанічних текстах або в галицьких джерелах під впливом польської — morwa.
А в Закарпатті шовковицю називають еперками. Це слово має угорське коріння та у діалекті вказує на плоди шовковиці.
Досить часто українці плутають поняття, говорячи про полуницю. Хтось іменує її суницею садовою, а хтось — “клубнікою”.
Дуже часто суницю садову помилково називають клубнікою через стереотип, що суниця росте в лісі та є дрібнішою, а клубніка — це велика ягода.
Полуниця фактично є синонімом назв суниця садова, яка поширилася з західних регіонів на всю Україну. На заході полуницю іноді називають трускавкою. У цьому контексті трускавка — це діалектизм, а не суржик.