29 червня 1919 року в Одесі більшовики знищили колишнього військового міністра України, 61-річного Олександра Рогозу, який відмовився перейматися до Червоної армії.
Олександр Рогоза з’явився на світ у 1858 році на Київщині, у родині священника та дворянина з Вітебської губернії. Він навчався в Полоцькій військовій прогімназії, потім у Михайлівському артилерійському училищі, а згодом закінчив Миколаївську академію Генерального штабу. Брав участь у російсько-турецькій війні в 1877-1878 роках. У 1908 році здобув звання генерал-лейтенанта, а за рік став командиром 19-ї піхотної дивізії армії Російської імперії. Протягом Першої світової війни керував дивізією, відзначившись у боях на фронтах Польщі, Румунії та Молдови.
Після Жовтневого перевороту генерал-лейтенанта відсторонили від командування військами. Однак на початку квітня 1918 року він вступив до української армії. 30 квітня отримав пропозицію від гетьмана Павла Скоропадського стати військовим міністром в уряді Української держави. Прийнявши цю пропозицію, він розпочав активні дії по реорганізації та українізації Генерального штабу, створивши вісім нових стрілецьких корпусів. Сприяв реформуванню Запорізького корпусу, Сердюцької, Сіро- та Синьожупанної дивізій. Надавав підтримку козацтву.
Після падіння гетьманату наприкінці 1918 року Рогозу усунули з посади і заарештували, але незабаром звільнили. Він переїхав до Одеси, де планував вирушити на Кубань і приєднатися до білогвардійців, але залишився у місті. Незабаром Одесу зайняли червоні під командуванням отамана Никифора Григор’єва. Рогозі було запропоновано перейти на їхній бік, однак він відмовився, через що його жорстоко розстріляли на Катерининській площі.
Колишнього генерал-майора УНР та першого міністра Української держави Олександра Лігнау знищили чекісти на Бутовському полігоні під Москвою 5 лютого 1938 року, ставши жертвою сталінських репресій проти офіцерства.
Лігнау звинуватили у шпигунстві на користь нацистської Німеччини.