Документальний фільм «Куба та Аляска», що створений під керівництвом режисера Єгора Трояновського, не лише розповідає про війну. Це глибоке, емоційне і щире свідчення двох українських парамедикинь, які рятують життя на фронті, незважаючи на втрати, біль і страх.
«Куба та Аляска» є міжнародною копродукцією України, Бельгії та Франції.
Ця стрічка вже отримала міжнародне визнання, ставши володарем Призу журі та Призу глядацьких симпатій на авторитетному Brussels International Film Festival (BRIFF).
«ХОВАЛИСЯ ВІД РОСІЙСЬКОГО ТАНКУ І ЗАПИСУВАЛИ ПРОЩАЛЬНЕ ВІДЕО»
Фільм слідує за двома жінками з позивними «Куба» та «Аляска», які щодня ведуть боротьбу не тільки за порятунок поранених, але й за власне виживання, гідність та людяність. Це не вигадані персонажі з сценарію, а реальні українки, котрі незалежно знімали частину відео на камеру «GoPro» у самому центрі бойових дій.
У кіно супергерої рятують світ, а в реальному житті – українські жінки
«Коли ми в 2022-ому році прийняли рішення знімати фільм, навіть не уявляли, що він побачить увесь світ. Ми просто знімали, коли мали можливість. А іноді – і не могли. Коли поруч російський танк, і твоя місія – рятувати життя, то про камеру не думаєш», – згадує Юлія Сідорова з позивним «Куба» в інтерв’ю журналістці «Вечірнього Києва».
Саме відео, зняте під обстрілом, стало поштовхом до створення фільму. У ньому парамедикині прощаються з життям, на випадок якщо не виживуть. Це відео стало не лише першим кадром, але й символом того, наскільки реальним, щирим і нестерильним буде цей фільм.
«Весь цей старт задала „Аляска“, коли ми ховалися за автобусною зупинкою від російського танка, що обстрілював нас. Вона записала відео, де ми прощаємося, на випадок якщо з нами щось станеться. Ми вижили, і це відео стало вірусним».
«У КІНО СУПЕРГЕРОЇ РЯТУЮТЬ СВІТ, У ЖИТТІ – УКРАЇНЦІ»
Операторів на бойові виїзди дівчата, зазвичай, не брали – надто небезпечно. Тож війна в стрічці знята їхніми руками. Зате мирне життя, творчість, взаємна підтримка та короткі миті відпочинку – це вже заслуга знімальної групи.
Режисер Єгор Трояновський побудував фільм на контрастах: життя і смерть, війна і мистецтво, втрата і любов, розпач і надія. Цей баланс робить стрічку унікальною.
«Куба» та «Аляска» з режисером Єгором Трояновським
«У кіно супергерої рятують світ. А в реальному житті це українці. Ось вони, „Куба“ та „Аляска“, дві українки, які дійсно рятують світ на землі, а тепер – і на екрані», – зазначив Трояновський під час нагородження у Брюсселі.
Попри надзвичайну відвертість кадрів, знятих на передовій, Юлія «Куба» свідомо не редагувала і не переглядала свої відеозаписи. Вона хотіла, щоб глядачі побачили реальність так, якою вона є – без прикрас і постановок.
«Я навіть не передивлялася ті записи. Хотілося, щоб все було справжнє. Це дуже особисте, дуже оголене. Але це правда, яку варто побачити», – говорить вона.
МІЖНАРОДНІ НАГОРОДИ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО УКРАЇНСЬКОГО КІНО
Світова прем’єра «Куби та Аляски» відбулася на одному з найавторитетніших європейських фестивалів документального кіно – Sheffield DocFest у Великій Британії.
Бельгійська прем’єра пройшла 22 червня на BRIFF. Фільм уже був показаний у понад десяти містах Бельгії та Filmfest München у Німеччині. Попереду міжнародні фестивалі в інших європейських країнах.
14 серпня стрічка виходить у Всеукраїнський прокат.
ОСОБИСТА ТРАГІЧНА ІСТОРІЯ
Для Юлії «Куби» фільм – це не просто історія війни. Це пам’ять про її нареченого, який загинув на фронті. Про нього вона майже не говорить публічно.
«Для мене цей фільм передусім – це спосіб зберегти пам’ять про мого нареченого, який загинув на війні. Я майже не розповідаю про цю історію публічно – занадто боляче, надто особисто. Кожен переживає втрату по-своєму. Хоча мені важко говорити про це вголос, я вдячна, що через цей фільм про нього дізнаються у всьому світі.
Юля зі своїм коханим, загиблим героєм Дмитром Шепелєвим
Окрім особистих переживань, є спільне для всієї країни. Це фільм про боротьбу з російською пропагандою. Він чітко демонструє: хто є агресором, а хто захищає свою землю, dignity та право на життя. І це правда, яку сьогодні важливо не просто знати – а відчути й усвідомити.
У Бельгії, Німеччині, Британії до українських парамедикинь підходили глядачі – дякували, обіймали, плакали. Чимало з них уперше дізнавалися про те, що насправді відбувається в Україні.
«Ми показуємо, що ми не жертви. Ми – сильні. Ми боремося не тільки за територію, а й за свою культуру, мову, право на свободу. Цей фільм – наша зброя проти забуття і пропаганди», – додає «Куба».
СИЛА, ЩО НАДИХАЄ
Попри трагічні події, фільм переповнений світлом і життям. Тут є місце для радості, гумору, мистецтва, дружби та мрій. Глядачі з різних країн вважають цю стрічку однією з найпотужніших документальних робіт про війну останніх років.
«Ми вже показали цей фільм у Великій Британії, Бельгії, Німеччині. Тепер дуже хочемо, щоб його побачили українці. Щоб кожен відчув: ми не одні. Ми сильні. Ми живі», – звертається до українського глядача «Куба».
«Вечірній Київ» писав про те, як легендарна Юлія «Куба» евакуює бійців та телефоном рятує їм руки й ноги – «Коли відбиваєш їхнє життя у самої смерті».