На фронті загинув пластун, історик, виховник та ветеран Майдану Роман Орищенко.
Він був одним із творців Самооборони Майдану. Про це у Facebook повідомив голова наглядової ради Пласту НСОУ у 2018-2023 роках, історик Юрій Юзич.
У пластовому русі пройшов усі можливі вишколи та займав різні посади – від засновника осередку у Черкасах до співголови Пласту.
У 1998-2002 роках обирався писарем, потім референтом юнацтва, а згодом референтом старшого пластунства Пласту у Черкасах. У 2003 році його обрали станичним станиці Черкаси, а в наступну каденцію він став заступником голови місцевої пластової ради, а згодом її головою.
У 2003-2006 роках він був Регіональним представником Пласту в Черкаській області. З 2010 по 2013 рік – заступник голови Пласту в Україні, відповідальний за співпрацю з державними органами влади та фінансові питання. Саме він організував оновлення угоди про співпрацю із Міністерством освіти України. У 2018-2023 роках обіймав посаду члена Крайової ревізійної комісії, про що звітував на 16-му З’їзді Пласту, приїхавши з госпіталю з фронтовим пораненням.
Співорганізатор, лікар та інструктор курінних таборів підготовчого куреня пластунів-юнаків імені Ярослава Мудрого (Черкаси) у 2002 та 2003 роках.
У 2005-2010 роках він організував популярні у Пласті крайові юнацькі кінно-спортивні табори. Також був заступником коменданта та керівником виховної програми “Джури” у Золотоніському районі Черкащини.
У 2006-2007 роках працював у Головному управлінні з питань внутрішньої політики Черкаської обласної державної адміністрації на посаді головного спеціаліста у відділі зв’язків з суб’єктами політики, громадськими об’єднаннями та соціологічних досліджень управління суспільно-політичного аналізу та прогнозування.
У 2007 році переїхав до Києва, де багато років працював у суспільно-політичній сфері, починаючи з посади головного спеціаліста Східного регіону регіонального департаменту “Народного Союзу Наша Україна”.
У 2010-2011 роках працював першим заступником керівника виконавчого комітету, а також керівником відділу регіональної роботи громадської ініціативи “Оновлення країни”, яку очолював ексочільник СБУ Наливайченко. Згодом став штатним помічником народного депутата Андрія Парубія, зокрема, коли той обіймав посаду голови Верховної Ради України.
Самооборона Майдану
Його знали всі, але в новинах про нього не писали. У 2004 році він був координатором студентів та активістів, які приїздили на Майдан з Черкас в рамках молодіжного руху проти диктатури. А у 2013 році він привіз свою машину з першою звуковою апаратурою на Євромайдан, що тільки починався,” – йдеться в дописі.
Взимку 2013-2014 років він став одним із ключових творців Самооборони Майдану. У “вужчому штабі” самооборонців, що базувався у Профспілках, він відповідав за розгортання мереж спротиву в регіонах. За цю працю отримав Орден “За мужність”. Коли вся країна хотіла дізнатися, хто створив батальйон “Донбас”, Роман спокійно розповідав про це в приватному режимі, адже знав його ще тоді, коли Самооборона тільки народжувалась.
Коли більшість пішла добровольцями на фронт, він не зміг… Занадто багато було пов’язано з його діяльністю у Києві. Потім він почав гризти себе за це і несподівано для багатьох вирішив здобути вищу освіту піхотного офіцера. Війна перетворювалась в “АТО”, і Роман серйозно готувався до повномасштабного вторгнення.
Служба в ЗСУ
Роман підписав контракт у ЗСУ, хоча міг цього не робити. Він не хотів бути “піджаком”, прагнув пройти справжній бойовий вишкіл. Одночасно розвивав себе та оточення в сферах, які вважав критично важливими. Запустив радіовишколи в Пласті, а також підготував та видав відповідні посібники для юнацтва і дорослих. Пластовий метод він добре знав і застосовував навіть в армії. Коли його запитували стати командиром роти, він спершу готував команду, як на пластовому таборі, формуючи заступників по різних напрямках, які не підведуть.
У лютому 2022 року капітан Роман Орищенко зустрів ворога командиром взводу 72-ї бригади на північ від Києва.
Роман не залишав своїх позицій під Вугледаром. Після одного з поранень його запитали, враховуючи, що медалі почали отримувати більш-менш стандартно, чи дісталося йому щось. Він жартував, що нічого немає і не думає про це, а переймається лише хлопцями. Згодом він став командиром роти у рідній бригаді “Чорних запорожців”. Йому пропонували перейти в спокійніший режим, але він відмовлявся.
Він завжди приймав найскладніші виклики і успішно з ними справлявся. У проміжках він навіть захистив кандидатську дисертацію з історії української Церкви.
“Співчуття дружині Світлані, дітям, рідним та близьким”, – зазначив Юзич.
Полковник Сергій Захаревич, командир 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка, загинув на війні з Росією. Обставини загибелі комбрига не розголошуються.