24 червня 2025 року на фронті, в бою на Сумщині, загинув Вадим Пахомов, студент четвертого курсу психологічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка. Його життя обірвалося внаслідок ворожої атаки з дрона.
Киянин, молодий, щирий, сміливий… Сьогодні його провели в останню путь близькі, друзі та побратими.
У 20 років, навчаючись на третьому курсі, Вадим вирішив піти на фронт. За законом, у нього ще було 5 років для навчання, роботи, реалізації своїх мрій і планів.
Пані Мар’яна, хрещена захисника, розповіла, що не сумнівалась — її похресник стане добровольцем. Вадим завжди був справжнім.
«Коли ми його хрестили тут, у Михайлівському соборі, йому ще не було й рочку. Батьки довго вибирали ім’я. Я завжди була поруч з ним. Вадим завжди вражав свідомістю і зрілістю, навіть у юному віці. Він точно знав, ким хоче бути. Його цікавили професії, пов’язані з допомогою людям. Коли він вступив до ЗСУ, я зрозуміла, що це усвідомлений вибір. Я підтримала його, адже це наша країна, наше майбутнє. Це було болісно, адже Вадиму тільки 20 років! Він багато тренувався і готувався. Два тижні тому в нього відбувся перший бій — і ось такий трагічний фінал…» — розповіла хрещена Вадима.
Вона згадала, що Вадим захистив диплом бакалавра і збирався одружитися з коханою Марією.
«Це була така радісна подія! Він казав: «Чого чекати? Життя йде просто зараз!» Він приймав рішення швидко і свідомо.
У 2022–2023 роках Вадим очолював спортивний департамент Студентського парламенту факультету. Цього року він успішно захистив дипломну роботу на тему: «Зв’язок рівня тривожності та професійного самовизначення підлітків».
Наречена Вадима, Маша, приїхала з Чернівців, де жила. Її тітка Анжеліка, киянка, розповіла «Вечірньому Києву», що саме її дім став місцем зустрічей молодої пари. Вадим був з Києва, а Маша — з Чернівців. Вона часто спілкувалася з ними і насолоджувалася цим зв’язком.
«Коли у нього була сесія, або його відпускали у відпустку — вони завжди були у мене. Вадим місяць тому зробив Марії пропозицію. Племінниця купила весільну сукню… За кілька тижнів мало відбутися весілля. Але все склалося на жаль інакше…»
Пані Анжеліка додала, що Вадим служив у підрозділі «Кракен».
Вона згадавала, що хлопці, з якими служив Вадим, поїхали до США на навчання, а він залишився, щоб закінчити університет.
«Це була його перша операція з порятунку. У їхній бліндаж прилетів FPV-дрон. Троє загиблих, шестеро важко поранених. Вони разом з побратимами під Сумами намагалися врятувати поранених, мали евакуювати їх».
Великий, мужній хлопець, який проходив підготовку під столицею, готувався до фронту.
«Він казав, що йому соромно бути в Києві, такому високому і потужному. Треба йти і захищати Батьківщину. І ніхто не міг його відмовити. Дуже освічений, мотивований, патріотичний, чудовий психолог…» — такою залишилася у пам’яті Анжеліки постать її племінника, воїна підрозділу «Кракен», Вадима Пахомова.
Він пішов на фронт добровільно.
«Без пафосу і галасу — тільки тому, що не міг чинити інакше. Бойовий позивний Вадима — “БАЛУ”. Він віддав своє життя за Україну, за наше майбутнє», — згадують Вадима Пахомова в КНУ.
Вадим був головою спортивного департаменту Студентського парламенту факультету психології, завжди знав, як надихати інших. Саме завдяки його ініціативам спортивне життя факультету відновилося й отримало новий ритм — змагання, заходи та жива спільнота.
Іванна, студентка третього курсу, згадує, що саме завдяки Вадиму цей напрямок зажив:
«Він був чудовим мотиватором для нас, першокурсників. Він був відкритим, завжди міг пожартувати, був справжнім другом для близьких. На факультеті ця трагічна новина всіх вразила…»
Один із однокурсників поділився спогадами:
«Під час відключень світла ми разом піднімалися пішки на 10 поверх, виходили на балкон і говорили про життя. Ми могли обговорити все — і це було по-справжньому тепло. Часто телефонували один одному. Я був поряд, коли ти зробив пропозицію своїй нареченій — ти був так щасливим…»
Два тижні тому Вадим Пахомов успішно захистив диплом бакалавра за спеціальністю «Психологія».
Тоді ж він навідався до рідної 48 гімназії в центрі Києва на Прорізній, щоб поговорити з вчителями.
А сьогодні вони, заплакані в чорних сукнях з квітами, прийшли провести свого хлопчика, якого пам’ятають з 7 років, в останню путь.
Світлана Юріївна Буракова, заступниця директора 48 гімназії, зазначила, що Вадим Пахомов був їхньою гордістю.
«Він був чудовим учнем, чудовим сином, братом і другом. Це було його свідоме рішення — шукати можливості потрапити до військових. Він сам обрав підрозділ. А за два тижні до загибелі він успішно захистив диплом бакалавра психології. Його присутність на факультеті надала нового динамізму… Мені важко про це говорити… Цей красивий, розумний, відданий хлопець. У нього було все попереду. Я спілкувалась з ним кілька тижнів тому. Він був піднесений — адже йшов на фронт. Вадим розумів — без таких, як він, не буде нашої країни. І таких хлопців у нас багато!» — поділилася Світлана Буракова.
Вадима Пахомова провели з військовими почестями. Він став прикладом мужності і звитяги для студентів Києва. Поховали захисника на Лісовому кладовищі, на Алеї Героїв.
«Відвів літак від будинків: у Києві попрощалися з пілотом F-16 Максимом Устименком».