Передача предметів через поріг – це прикмета, яку багато вважають незначною. Однак ця традиція має глибоке коріння в народних віруваннях.
Згідно з повір’ям, поріг є кордоном між двома світами: зовнішнім і внутрішнім, живими та мертвими. Обмін речами через цей кордон може призвести до конфліктів, втрат, нещасть або навіть передати негативну енергетику.
Щоб уникнути небезпеки, краще передавати речі вже в приміщенні або на вулиці.
Поріг сприймався як “прикордонна застава” будинку, місце, де зосереджена його захисна сила, своєрідний “замок” від зла.
Передача речі, рукостискання чи навіть розмова через цей межу сприймались як порушення цілісності захисту.
Вважалося, що в момент, коли рука з речами або для привітання перетинає поріг, створюється “пролом”. Через цей пролом до дому могла потрапити нечиста сила, пристріт, нещастя чи сварка.
Особливо небезпечним було передавати гострі предмети (ножі, голки) або гроші через поріг — це обіцяло сварки і втрати. Гроші, передані через поріг, нібито “не затримувалися” в домі, йшли так само швидко, як і прийшли.
Окрім містичного аспекту, існує і практичний, побутовий сенс. Передача речей через поріг могла бути незручною, підвищуючи ризик упустити предмет або спіткнутися. Це могло призвести до конфузу, що легко трактувалося як “накаркане” прикметою.
Традиція вимагала або повністю виходити за поріг (вступаючи в “чужий” простір), щоб передати річ або привітатися, або ж запрошувати людину всередину (переступивши захисну межу у “свій” простір). Так відновлювалася цілісність кордону.
Дотримання цього правила було проявом не тільки забобонів, але й поваги до дому, його захисних сил, а також до гостя, якого або повноцінно зустрічали всередині, або проводжали назовні, не залишаючи його “на кордоні”.
У домі є багато місць, де не можна залишати взуття та речі, інакше чекайте неприємностей.
Якщо хтось вважає спинку стільця ідеальним місцем для одягу, то помиляється. Краще дотримуватись простих правил зберігання, щоб уникнути нещасть.