Країни Балтії, Польща, Румунія можуть стати нашим новим союзником, – зазначає Володимир Огризко, дипломат.
Які причини нападу Росії на Україну, і чому це сталося саме у 2022 році?
– Дозвольте уточнити – Росія розпочала агресію проти України ще у 2014-му, понад 10 років тому. Декілька чинників послужили основою для цього. Найрозповсюдженіша причина – небажання Заходу визнавати Росію як імперську державу за своєю природою. І ми в Україні не змогли побачити цю реальність. Таке ставлення спонукало Росію до безкарності. Світ не реагував на злочини, які відбувалися на її території – геноцид чеченців під час другої російсько-чеченської війни. Не було серйозної реакції під час агресії 2008 року в Грузії. Були сподівання, що з Путіним можна знайти компроміс. В результаті отримали конфлікти в 2014-му та 2022-му роках. Авторитарні режими діють лише тоді, коли їм це дозволяють.
Чому ж початок повномасштабної війни відбувся у 2022 році, а не, скажімо, у 2019 або 2014, коли наша армія була не готова?
– Російська армія також не була готова до великої війни у той час. Агресія у Грузії чітко це продемонструвала. У 2014 році Росія не була здатна на повномасштабну війну, завоювання Криму та конфлікт на Сході України стали можливими завдяки нашій психологічній неготовності до відсічі та тиску з боку західних партнерів, які закликали не провокувати Путіна. Путін скористався цим. У 2022 році він побачив, що після анексії частини України Захід вживає мляві санкції, які, проте, не стали серйозною реакцією на його дії. Путін продовжував провокувати Захід, вважаючи, що його дії залишатимуться безкарними.
Якщо шукати історичні аналогії, чи можна порівняти 2022 рік з подіями 1938 року, коли Гітлер розчленував Чехословаччину?
– Я не вважаю доцільним проводити такі аналогії, адже події відбувалися в абсолютно інших умовах з різними політичними гравцями. 1938 року не існувало Гельсінського заключного акта 1975 року, який чітко проголосив, що питання кордонів в Європі більше не є актуальним. Тому порівняння не є коректним. Ми живемо в нашій політичній реальності, Німеччина в своїй. Єдине схоже – боягузтво наших зовнішніх партнерів, як тоді, так і тепер.
Путін вважає, що його дії залишаться безкарними
Чи можна було уникнути цієї війни? Яка відповідальність лежить на Україні й Заході?
– Відповідальність лежить однаково на обох сторонах. Частину провини несе і Україна, адже ми мали стратегічне партнерство з Росією, не хотіли визнавати, що Росія – це загроза. Таке ж ставлення спостерігалося і на Заході, де вірили, що Росія може стати демократичною. Але можна стверджувати, що демократичні цінності в Росії не можуть існувати, поки країна буде об’єднана під контролем Москви. Війна стала результатом спільних помилок, нашої і західної. Жоден з нас не хотів усвідомити, що Росія прагне відновлення імперського впливу.
Був чи є реальний шанс уникнути війни? Чи можна було обмежити її переростання в повномасштабний конфлікт?
– Єдине рішення — це було б підкоритися Росії, як це зробила Білорусь. Але українці, носії духу свободи, ніколи не шукали такого виходу.
Зміна влади 2019 року могла вплинути на ситуацію?
– Не думаю, що це істотно вплинуло на Путіна. Він побачив, що попри зміну політичних лідерів, Україна все ще рухається на Захід, що викликало у нього побоювання. Ця війна – останній шанс для російського режиму повернутися до імперських амбіцій, але йому не вдалося.
Який запас міцності залишився в режиму Путіна?
– Запас міцності Росії містить кілька складових – економічну спроможність, військову силу й настрої суспільства. Однак, з економічної точки зору, ситуація в Росії є загрозливою, особливо якщо санкції збережуться. Якщо реальні оцінки виявлять, що економіка кутається в кризу, фінансування війни стане набагато складнішим. Військова потуга також страждає на фоні прогресуючого падіння морального духу. Загалом, якщо Захід і Україна зможуть об’єднати зусилля, майбутнє Росії виглядає невтішним.
Важливо вживати рішучі заходи для дипломатичної роботи
Чого Україні потрібно для перемоги над Росією?
– Військова сила, дипломатична активність і єдність суспільства є ключовими факторами. З достатньою підтримкою і швидкою постачанням зброї ми могли б значно послабити військово-промисловий потенціал Росії за короткий термін. Дуже важливо забезпечити спільну дипломатичну роботу, аби запобігти внутрішньополітичним чварам.
Яку роль відіграють США на нинішньому етапі війни? Яким буде новий президент Дональд Трамп?
– Питання про позицію Трампа ще залишається відкритим. Його дії можуть коливатися від посередницьких до цілком інтересів власної політики. Багато залежить від того, як він буде ставитися до агресора. Якщо підтвердить, що необхідно покарати агресора – це буде одним із показників його політичного курсу.
Якою буде Україна після закінчення війни? Як війна вплине на країну та світ?
– Поки зарано говорити про підсумки. Багато залежить від нових тенденцій у політиці США під керівництвом Трампа. Очевидно, що активне співробітництво з Європою буде важливим елементом, оскільки для зміцнення безпеки Україні необхідно консолідувати зусилля.
Чи чекатимуть Європу нові порядки після війни, як це сталося після Другої світової війни?
– Я вважаю, що на основі ООН нічого не створити, адже ця структура проявила свою невідповідність. Нам потрібно нове об’єднання демократичних країн, засноване на принципах, які забезпечать стабільність і безпеку.
Що чекає на післявоєнну Росію? Чи зможе вона зберегти цілісність?
– Запорука спокою для України полягає в усуненні загрози. Загроза, що походить від Росії, навіть якщо вона виглядає демократичною, продовжить існувати. Для зупинки цієї загрози структурні зміни можуть стати єдиним виходом.
Неможливо бути успішним, якщо існує постійна загроза
Чи зможемо ми переконати Захід, що нові демократичні держави на теренах колишньої імперії є бенефітом для всіх?
– З власного досвіду розумію, що значна частина західних лідерів не готові прийняти цю думку. Особисті інтереси переважають над глобальними, і це веде до короткозорості, що впливає на здатність бачити довгострокові перспективи.
Яким буде ваше бачення України після війни?
– Напрямок України визначений у Конституції – це рух до Європейського Союзу та НАТО. Також ми повинні посилити власну обороноздатність для забезпечення своєї безпеки. Своє членство в європейських структурах залежить від загальної політики Заходу щодо Росії.
Передплатити журнал “Країна”