В минулі часи українці не оперували звичними нині назвами місяців, а керувалися природними змінами і сільськогосподарськими сезонами.
Останній місяць весни мав свою образну назву, яка чітко передавала атмосферу травня — період цвітіння, тепла та підготовки до літніх днів.
Згідно з даними, оприлюдненими на сайті Метеостанції Рівне, у ряді європейських країн п’ятий місяць року відомий як “май”, що походить від імені Майї — богині родючості та весняного оновлення в італійській міфології.
В окремих регіонах України, під впливом польської мови, раніше вживалася назва “май” для травня.
Цю інформацію підтверджував у одному з виступів на каналі Лариси Іроденко експерт з української культури та історії Андрій Василів, який розповів про стародавні назви місяців в Україні.
Водночас у минулому частіше використовували назву “ярець”, яка походить від імені бога Сонця Ярила.
Цей термін позначав п’ятий місяць весни до того, як усталилося слово “травень”, що виникло через уявлення про розквіт трав та закріпилося в українській мові до сьогодні.
Стародавня радянська влада істотно послабила українську традиційну кухню, нав’язуючи інші стандарти. Популяризатор української мови Андрій Шимановський відзначає, що це все радянщина — коли ми кажемо: вінегрет, оселедець під шубою, олів’є.
Люди настільки звикли до цього, що забули своє. Що цікаво, існує автентичне слово, яке багато хто не знає — кав’яр, що означає ікра.