Цієї суботи, 2 серпня, у музеї «Код нації», який розташований поблизу Києва, пройде перший Фестиваль героїчної кави «Філіжанка», присвячений пам’яті героя України Артема Тєлєбєнєва (позивний «Таліб»).
Ця подія об’єднує минуле, сучасність і майбутнє: вшанування загиблих, підтримка поранених героїв і формування нового смаку української ідентичності — через каву.
Фестиваль ініційований Яною Беркут — юристом, баристкою, волонтеркою та вдовою загиблого воїна Артема Тєлєбєнєва. Його підтримують третій президент України Віктор Ющенко, Віталіна Ющенко, ГО «Київщина — це ми» та голова Гатненської ТГ Олександр Паламарчук.
— Фестиваль присвячений пам’яті вашого загиблого чоловіка, героя України Артема Тєлєбєнєва. Ще до війни Артем мріяв створити смак справжньої української кави з локальних інгредієнтів. Розкажіть, яку каву найбільше любив сам Артем?
— У Артема було два улюблених напою: еспресо і флет-вайт. Він завжди говорив, що справжня кава з українським характером має поєднувати в собі солодкість, кислинку й гірчинку.
Артем любив експериментувати, особливо зі свіжою калини, поєднуючи її з кавою та медом. Для нього це був героїчний смак нашого напою, хоч і вимагав точного підбору пропорцій. Ми часто робили це разом, експериментуючи вдвох.
— Втілити ідею неможливо без партнерів. Поділіться, як виник цей проєкт, хто його підтримав на перших етапах?
— Так, реалізувати таку ідею було б неможливо без великої команди. Наша команда складається з людей, готових об’єднати зусилля для підтримки наших поранених військових. Усі працюють на благодійних засадах.
Ідея з’явилася через три місяці після загибелі Артема: захотілося продовжити його справу, відкрити кав’ярню і розробити рецепт героїчної кави. Мого задуму підтримав Віктор Ющенко, адже вони з Артемом були знайомі ще до війни. Їхня зустріч відбулася випадково в нашій кав’ярні на Окружній, біля «Епіцентру К2». Він став нашим клієнтом, а ми — добрими товаришами.
Віктор Андрійович одразу ж зателефонував мені в день загибелі Артема, підбадьорив і сказав звертатися за допомогою. Коли я через рік вирішила рухатися далі, він познайомив мене з Євгеном Миронюком, який, в свою чергу, представив нашого генерального продюсера фестивалю Олексія Кулікова. Я оголосила їм свою ідею, і вони відразу її підпалили словами: «Погнали робити фестиваль!» І все почалося, а потім до нас приєдналася вся команда, якої я безмежно вдячна.
— Ви зазначили, що найвища мета — дати Україні новий голос у світі через каву. Яким ви бачите подальший розвиток проєкту?
— Для мене підсумок цього фестивалю має величезне значення, адже ми створимо героїчну українську каву. Я особисто обиратиму переможний рецепт, керуючись смаковими уподобаннями мого чоловіка. Це має бути гармонійне поєднання гірчинки, солодкості і кислинки. За цими критеріями я вибиратиму «героїчну каву». Звісно, до процесу залучиться і наше журі, яке також оцінюватиме учасників.
У нас є план продовжити проєкт, створивши «Каву Нації», куди люди з різних куточків України можуть надсилати свої рецепти, які ми разом приготуватимемо. Можливо, таким чином з’явиться ще один унікальний смак. Чи ж ні, адже варто намагатися експериментувати!
Також ми плануємо просувати ці рецепти, наприклад, створивши шоу на YouTube-каналі та виходити на ранкові телевізійні ефіри, щоб разом з ведучими готувати каву за рецептами, надісланими з усіх регіонів України. Кінцева мета — створити книгу національних смаків кави з кожного регіону. Чому б і не?
— Окрім кави, фестиваль також пропонує музичну програму. Як ви добирали учасників?
— Підбір музичних учасників фестивалю проводився на принципах благодійності. Для нас надзвичайно важливі хедлайнери, адже саме вони приваблюють людей, а наша мета — зібрати кошти на реабілітацію військових.
Серед хедлайнерів буде Kalush Orchestra, також на сцені виступлять «Тінь Сонця». Хочу особливо відзначити Сергія Василюка, соліста гурту «Тінь Сонця». Сергій воює у 130-му батальйоні, і він є побратимом мого чоловіка, тож їхній виступ має особливе символічне значення.
До нас також приєдналися Dima Libra, Марта Адамчук, PROBASS ∆ HARDI, Green Grey, Віктор Павлік та багато інших талановитих артистів.
— Цей фестиваль — приклад продовження справи загиблого героя і вшанування його пам’яті. В Україні формується культура вшанування полеглих захисників, зокрема є щоденна хвилина мовчання. Як ви особисто, в родині чи з друзями вшановуєте пам’ять Артема та які заходи, на вашу думку, є важливими для гідного вшанування тих, хто віддав життя?
— Для мене 9:00 ранку — час вшанування пам’яті. Де б я не була, якщо не сплю, я зупиняюся і завжди думаю про Артема. Це мій особистий момент пам’яті. Я ціную, що в Україні впроваджується ця традиція, адже наша країна має шанувати своїх героїв.
Вшанування пам’яті — це болюче, але надзвичайно важливе питання. На жаль, у нас дуже багато загиблих військових, і запам’ятати всіх поіменно неможливо. Тому слід проводити більше таких фестивалів, адже так пам’ять про людей зберігається.
Також важливо створювати фільми про військових. Кожній родині, хоч як це важко, варто зробити хоча б п’ятихвилинні фільми про своїх героїв.
Я також встановила меморіальну дошку, але вона не сіра, як звикли. Вона кольорова, мультимедійна, із гарним кольоровим фото Артема. Ми відкрили її на нашому будинку за підтримки голови Гатненської ТГ Олександра Паламарчука. Дошка має QR-код, що веде до фільму про Артема, щоб кожен міг дізнатися, ким був цей військовий. Ми також працюємо над тим, щоб додати спогади тих, хто ще живий, аби мій син міг пам’ятати про свого тата.
Крім того, ми започаткували щорічний фестиваль з тейквондо в його пам’ять, який відбувся в селі Гатному за підтримки Олександра Івановича Паламарчука. Він дуже допомагає мені в ініціативах зі збереження пам’яті. Також 28 червня 2025 року я відкрила скульптуру в пам’ять про Артема, де він цілує прапор. Ця скульптура, створена ірпінським скульптором Богданом, відтворює реальне фото і символізує глибоку любов Артема до України: він на колінах із прапором.
Я завжди кажу: людина житиме на небі, доки на землі про неї пам’ятатимуть. Це для мене найголовніше. Якщо кожна дружина, кожна родина візьме на себе зобов’язання доносити до людей інформацію про кожного військового, вони знатимуть своїх героїв.
— «Філіжанка» підтримує побратимів Артема та збирає кошти на реабілітацію поранених. Кому плануєте допомогти?
Основна мета фестивалю — зібрати 2 000 000 гривень на реабілітацію українських героїв. У цьому ми співпрацюємо з Revived Soldiers Ukraine, організацією, що з 2014 року надає високотехнологічну медичну допомогу та нейрореабілітацію пораненим воїнам та ветеранам.
Для мене цей збір має особливе значення, адже він направлений на повернення наших захисників до повноцінного життя в суспільстві. Моя позиція чітка: ми працюємо або на фронті, або для фронту — третього не дано. Я буду дуже рада, якщо ми зможемо оплатити реабілітацію хоча б одному військовому, адже це стане величезним кроком до їхнього нормального, гідного майбутнього.
Герой України Артем Тєлєбєнєв (позивний «Таліб») — воїн ЗСУ, молодший сержант, оператор безпілотних авіаційних комплексів 411 окремого батальйону БПАК. Артем був активним волонтером з 2014 року, а з перших днів повномасштабного вторгнення став до лав оборонців — захищав Жуляни, брав участь у звільненні Ірпеня, а згодом діяв на найскладніших напрямках — Харківському, Херсонському, Донецькому та Запорізькому.
Його рішучість, гідність та самопожертва врятували багато життів. Він був людиною, яка підтримувала бойовий дух побратимів і надихала їх власним прикладом. Артем був нагороджений орденом за мужність 3 ступеня, медаллю за оборону Харківщини та Києва, за збережене життя — він дійсно був героєм.
У 2023 році в Артема та його дружини Яни Беркут народився син Святослав, якого Артем бачив лише під час коротких ротацій та через відеозв’язок. 3 липня 2024 року Артем загинув від танкового удару на околиці Роботиного, Запорізької області. Похований у селі Гатне, що на Київщині.
Детальніше про програму фестивалю читайте в матеріалі »Вечірнього Києва».