Протягом останніх кількох років Київрада підтримала зміни назв майже 300 вулиць, провулків, проспектів і площ, назви яких пов’язані з країною-агресором та Радянським Союзом.
Також змінили назву і вулиця Михала Свєтлова у Святошинському районі Києва.
Вулиця виникла в селищі Біличі в першій половині XX століття і спочатку носила ім’я письменника Миколи Островського. У 1966 році її перейменували на честь радянського поета Михайла Свєтлова (1903–1964).
Ще в червні 2022 року вулиця Михайла Свєтлова в Святошинському районі була включена до списку об’єктів, пов’язаних із російською федерацією та її союзниками, які підлягають перейменуванню.
За підсумками електронного голосування в застосунку «Київ Цифровий», кияни мали змогу вибрати нову назву для цієї вулиці. Серед запропонованих варіантів найбільшу підтримку (4 628 голосів) отримала пропозиція — вулиця Олександра Дорошкевича, на честь українського літературознавця і критика періоду Розстріляного Відродження.
Згодом, за рішенням Київради, вулиці офіційно присвоїли ім’я Олександра Дорошкевича — на вшанування його внеску в українську культуру та пам’ять про інтелектуальний спротив в часи репресій.
Олександр Костянтинович Дорошкевич народився 3 вересня 1896 року (згідно з іншими даними — 15 вересня 1889) в містечку Бронниці Московської губернії. Його родина мала коріння з Борзенського повіту Гетьманщини, що обумовило його глибоку прив’язаність до української культури. Брат Борис Дорошкевич також був науковцем.
Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира, де став літературознавцем. Його наставником був академік Сергій Єфремов — один з провідних діячів української гуманітарної думки.
Дорошкевич був не просто дослідником — він також був творцем методології. Спочатку дотримуючись неонародницьких підходів, згодом перейшов до соціологічної школи, намагаючись поєднати соціологічний метод з вимогами наукової об’єктивності. Його підручники — зокрема «Хрестоматія з історії української літератури» та «Українська література» — стали основою для викладання літератури в школах, профшколах і робітничих факультетах.
Він також був редактором низки видань творів класиків: Тараса Шевченка, Івана Франка, Пантелеймона Куліша, Марка Вовчка, Ольги Кобилянської та інших. Літературознавці вважають, що його редакторська робота над 20-томником Пантелеймона Куліша є прикладом глибокої філологічної майстерності.
Під час Української Держави очолював відділ середньої школи в Міністерстві народної освіти. Працював у ВУАН, очолював київську філію Інституту Тараса Шевченка, був учнем і співробітником академіка Сергія Єфремова.
28 листопада 1929 року Олександр Дорошкевич очолив збори колективу ВУАН, скликані у зв’язку з викриттям Спілки визволення України (СВУ), де виступив із засудженням цієї «антирадянської контрреволюційної організації».
Проте ні його публічні заяви, ні активне використання соціологічного методу в літературознавстві, ні статті про взаємозв’язки між українською та російською літературами, ані навіть критика Сергія Єфремова і СВУ — не врятували професора Дорошкевича від репресій.
У приватних розмовах з друзями він вже в 1932 році визнавав нестерпність наукової атмосфери, що склалася через втручання партійної влади, і задумувався над тим, щоб залишити роботу в Інституті Шевченка. Згодом опинився в ізоляції, а в середині 1930-х років був висланий на Урал, де працював у одному з педагогічних інститутів.
В останні роки життя повернувся в Україну, де ще деякий час працював в Інституті літератури ім. Шевченка, хоча вже не брав активної участі у наукових публікаціях, зокрема у виданнях «Наукові записки» та «Радянське літературознавство». Помер у 1946 році.
***
Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: вулиця на Солом’янці отримала назву на честь українського науковця світового рівня.