17 серпня 1999 року в місті Ізміт, розташованому на Північному Заході Туреччини, стався землетрус магнітудою 7,4 за шкалою Ріхтера. Ця катастрофа вважається однією з найбільш руйнівних у XX столітті.
Ізміт знаходиться приблизно за 100 км від Стамбула. Зона руйнувань охопила територію близько 30 тисяч квадратних кілометрів у найгустонаселенішій північно-західній області Туреччини, торкнувшись частини Стамбула.
Підземний поштовх призвів до повного знищення Ізміта, а на нафтопереробному заводі сталася пожежа. Стамбул залишився без електрики через автоматичне відключення електромережі. Близько 150 тисяч жителів Туреччини змушені були жити в контейнерних будинках ще тривалий час. Допомога постраждалим надходила завдяки зусиллям гуманітарних організацій.
Кількість жертв землетрусу перевищила 15 тисяч осіб, ще 25 тисяч отримали поранення. Понад 600 тисяч людей залишились без даху над головою. Загиблих терміново ховали в братських могилах, щоб запобігти поширенню епідемій. У місті були повністю знищені електропостачання і зв’язок, серйозну шкоду зазнали системи водопостачання.
Загальні збитки були оцінені у 25 мільярдів доларів. 13 країн надали допомогу постраждалим у Ізміті, виславши літаки з медикаментами, продуктами харчування та спеціалістами для надання першої допомоги і проведення рятувальних робіт.
12 березня 1812 року у Венесуелі стався землетрус, найбільше постраждала столиця Каракас. Потужність цього землетрусу становила 7 балів за шкалою Ріхтера, і він стався на свято Чистого четверга, коли в країні точилася війна за незалежність.
Державна влада вважала це божественним покаранням за повстання проти іспанської корони. Архієпископ Каракаса висловив думку, що місцеві жителі заслуговують на таку біду. До 1830 року Каракас було відновлено, і це місто залишається столицею досі.