Протягом останніх років Київська рада підтримала зміни імен близько 300 вулиць, провулків, проспектів і площ, назви яких асоційовані з країною-агресором та радянським союзом.
В рамках дерусифікації також було змінено назву вулиці Астаханської в Дніпровському районі Києва.
Ця вулиця була заснована в Старій Дарниці в першій третині XX століття під назвою Піщана, а в 1955 році її перейменували на честь російського міста Астрахань. У травні 2022 року даний топонім було включено до списку об’єктів деколонізації, оскільки він пов’язаний із російською федерацією та її союзниками.
В результаті електронного голосування в додатку «Київ Цифровий» кияни обрали нову назву на честь білоруського публіциста, юриста та революціонера Кастуся (Костянтина) Калиновського. Його кандидатура отримала найбільшу підтримку — 16 106 голосів. Експерти вважають, що цей вибір символізує солідарність із білоруським народом і вшанування особистості, яка боролася за свободу Литви, Білорусі та Польщі проти російської імперії.
Костянтин Калиновський народився 2 лютого 1838 року в селі Мостовляни (тепер територія Польщі) в родині збіднілої шляхти. Після смерті матері ним опікувався батько, котрий мав невелику ткацьку мануфактуру. Початкову освіту Костусь отримав у Свіслочі, а згодом вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Там, разом із братом Віктором, він залучився до революційних студентських гуртків, захоплюючи ідеї Чернишевського, Герцена та, ймовірно, програму «Землі та Волі». Після захисту дисертації в 1861 році Калиновський повернувся до Гродна, де заснував підпільну революційну організацію та почав випускати першу нелегальну газету білоруською мовою — «Мужыцкая праўда», підписану псевдонімом «Яська-гаспадар з-пад Вільні». Восени 1862 року він став головою Литовського провінційного комітету, який готував повстання на території історичної Литви — сучасної Білорусі та Литви. Комітет складався з представників «червоної» партії, які виступали за радикальні соціальні зміни. Калиновський вважав, що лише масовий селянський виступ може забезпечити перемогу, на відміну від «білих», які дотримувалися консервативних поглядів. У 1863 році він став одним із лідерів Січневого повстання проти російської імперії, очолив Тимчасовий уряд Литви та Білорусі, виступаючи за федеративну модель Речі Посполитої, рівноправ’я народів та земельну реформу в інтересах селян. Після поразки повстання Калиновський не емігрував, а перейшов у підпілля. У 1864 році його схопили після зради, засудили до страті та повісили у Вільно. За легендою, перед смертю він вигукнув: «У нас немає дворян — усі рівні». Місце його поховання тривалий час вважалося втраченим. У 2016 році, після обвалу на горі Гедиміна у Вільнюсі, археологи виявили поховання молодого чоловіка зі зв’язаними руками, вкритого вапном. Його вік — близько 25-26 років — відповідав віку Калиновського на момент страти. Пізніше знайшли ще одне поховання з останками трьох юнаків, а загальна кількість тіл досягла двадцяти. Через відсутність прямих нащадків та ускладненість ідентифікації ДНК, ідентифікація була складною. З часом образ Кастуся Калиновського трансформувався з польського героя у символ білоруського спротиву. У 2006 році, після чергової перемоги Олександра Лукашенка на виборах, він став символом опору авторитаризму. Молодь, що протестувала в Мінську, назвала Жовтневу площу площею імені Калиновського. У відповідь влада почала кампанію дискредитації його образу, описуючи його в шкільних підручниках як польського радикала. Але ці спроби не змогли зруйнувати сформований образ білоруського героя. Під час масових демонстрацій у 2020 році — білоруської Революції гідності — його постать знову набула актуальності. Разом із гербом «Погоня» та біло-червоно-білим прапором Калиновський став одним із основних символів боротьби за свободу, незалежність і правду. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну десятки білорусів приєдналися до захисту нашої держави. Спочатку вони сформували батальйон у складі ЗСУ, а з травня 2022 року — полк імені Кастуся Калиновського. Його ім’я стало символом солідарності, гідності та спільного спротиву імперії. Окрім Києва, вулиці імені Кастуся Калиновського також з’явилися у Рівному, Кривому Розі, Нікополі та Ужгороді. Нагадаємо, що українські та білоруські бійці передали прапори військовому храму у Києво-Печерській лаврі. *** Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року. У разі перейменування вулиці, киянам не потрібно змінювати документи До теми: Класик білоруської літератури та друг України: столична вулиця змінила назву на честь Короткевича.
