Початкові святкування Дня Незалежності стали не лише важливим історичним етапом, а й започаткували нову культурну традицію, що ще не набрала визначених форм, проте вже має глибокий символічний зміст у суспільстві.
До 34-ї річниці незалежності України ми звернулися до архіву, аби поділитися тим, як наше видання висвітлювало День Незалежності у 1992–1996 роках.
1992 рік — Радісне Свято в Києві — Річниця Незалежності України
Перший День Незалежності після референдуму 1991 року став моментом національного піднесення. У текстах відчувається риторику єдності, патріотизму та надії на нову еру.
У цей період починає формуватися символіка нового свята: з’являються репортажі з Хрещатика та інших історичних місць столиці, інтерв’ю з різними учасниками урочистостей та перші згадки про державні символи як елементи повсякденного життя. Газета стає платформою для роздумів: що означає бути незалежним, як це змінює наше місто, звички, мову та культуру.
Серед інших знакових публікацій святкового випуску стала новина про зняття анафеми з Івана Мазепи. Також повідомлялося про припинення діяльності українського уряду в екзилі.
1993 рік — Наше Друге Свято
Другий рік незалежності ознаменувався зміною суспільних настроїв: від ейфорії до глибшої рефлексії. У публікаціях «Вечірнього Києва» відчувається нестабільність разом із розумінням того, що свобода — це не лише свято, а й повсякденна праця. «Незалежність на хліб не намажеш», — зазначено в одному з матеріалів за 21 серпня 1992 року.
З’являються також перші аналітичні спроби осягнути державність як процес, а не просто подію.
Наше видання також присвятило один з матеріалів двом рокам перебування України на світовій арені. Ця стаття аналізує дипломатичний статус нашої країни через два роки після її включення в політичну карту світу.
Святкування Дня Незалежності у 1993 році супроводжувалося культурними подіями, хоча з меншою урочистістю, ніж у 1992-му.
Ключове гасло випуску сформувалося у фразі: «Наше друге свято: що ми про нього думаємо і як будемо відзначати».
1994 рік — «День Незалежності — День Української Віри»
З 1994 року святкування починає змінюватися, адже поряд із урочистостями з’являється критика та аналітика: «Нам необхідна не лише держава, а суспільство, здатне надати їй значення», — йдеться в одному з матеріалів.
Перша шпальта за 23 серпня 1994 року була присвячена актуальним темам до Дня Незалежності України. Зокрема, в матеріалі «Серпень 91-й, день 24, час „Ч“. повторити б його ще…» представники різних політичних сил та громадські діячі відзначають три найбільші досягнення України за вказаний період та діляться думками про майбутнє держави через п’ять-десять років.
Серед вартісних висловлювань можна знайти роздуми лідера «Народного Руху України» В’ячеслава Чорновола, голови Української Республіканської партії Михайла Гореня, відомого письменника та тогочасного голови Спілки Юрія Мушкетика та інших.
«Незалежність — це не лише дар, а й щоденна відповідальність перед собою і світом».
У номері за 20 серпня 1994 року були представлені традиційні святкові заходи: о 10:00 — покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку. О 17:00 розпочався святковий концерт на Майдані Незалежності, а святкування завершилося феєрверком о 22:00. Газета традиційно знайомила киян з урочистостями, що проходили в усіх районах столиці.
1995 рік — Рік Пошуку Формули Державності
Четвертий рік незалежності став часом конституційного процесу, соціальних протестів і культурного відродження. У публікаціях спостерігається поєднання урочистості й тривоги, святкових репортажів та критичних матеріалів, присвячених конституційним процесам, правам людини, ролі мови, пам’яті та державним символам. Урочистості масштабні, але з відчутною тривогою: «Свята, на жаль, минають дуже швидко…». Святкування у цей рік стає стриманішим з глибшим смислом. Адже якраз у цей період наша країна переживає значну соціальну напругу, а також перший політичний злам, що супроводжується виборами та зміною влади. У публікаціях обговорюються теми мовної норми, соціального розшарування, міжнародного позиціонування країни. У публікаціях «Вечірнього Києва» представлена детальна хронологія ключових моментів українського державотворення, особисті свідчення експертів, аналітичні думки та глибокі рефлексії. Цитата, винесена на шпальту: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність… визнаються найвищою соціальною цінністю», задає етичну рамку нової держави. Це не просто декларація, а принцип, що має стати основою політики, права і суспільних відносин. Газета нагадує: незалежність — це не лише кордони, а й цінності. Поряд із цим публікуються аналітичні тексти про суперечності Конституції, історичну пам’ять та колоніальне минуле. Зокрема, у рубриці «Політична бібліографія» висвітлюється не менш актуальна тема: «Чи була Україна колонією Росії? Так, була!», стверджують науковці — земляки В. Гриньова. Традиційно у центральній частині спецвипуску акцентувалися головні святкові події, концерти та виставки. У центрі святкові дійства, концерти, виставки та публічні звернення. Поруч аналітичні матеріали про суперечності Конституції, історичну пам’ять та колоніальне минуле. Також вперше на сторінках видання активно звучать голоси з діаспори, які сприймаються як емоційна підтримка: «Ми теж, ненько, твої діти!». У текстах більше історичних паралелей та спроб зв’язати сучасність із минулим. З’являються перші кросворди, присвячені незалежності — як форма культурної гри, пам’яті та участі. День Незалежності: буремні 90-ті в столиці України.
1996 рік — Перший Ювілей
