Протягом останніх років Київська рада ухвалила рішення про перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких були пов’язані з країною-агресором та радянським союзом.
Крім дерусифікації, частина топонімів була змінена на честь загиблих героїв-киян як жест вдячності та вшанування їхнього подвигу у боротьбі за незалежність України. Наприклад, Комбінатну вулицю в Дніпровському районі Києва перейменували на вулицю Дениса Рачинського на честь загиблого добровольця, урбаніста та громадського активіста, який з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист столиці у складі ДФТГ «Мрія».
Рішення про перейменування було ухвалене Київською міською радою 18 січня 2024 року як вияв поваги до його внеску в оборону Києва та активну громадянську позицію. Це також частина більш широкого процесу дерусифікації та деколонізації топоніміки столиці, що триває з 2022 року.
Денис Русланович Рачинський народився 17 серпня 1998 року в Києві — місті, яке стало не лише його домом, а й простором дії, боротьби та натхнення. З дитинства він виділявся активністю, допитливістю та глибоким інтересом до історії, архітектури й урбаністики.
За спогадами його рідних, Денис із раннього дитинства захоплювався малюванням і конструкторським мистецтвом. Спочатку це були моделі кораблів, літаків і машин, а згодом — складні технічні експозиції, які він ретельно складав і розфарбовував.
Разом із старшою сестрою Русланою вони часто грали в розвиваючі ігри, що сприяли розвитку уяви та допитливості. «Той дитячий малюнок, який я колись підписала як “квадрат Денисевича”, тепер сприймається зовсім інакше…» — з ніжним смутком згадує мама.
Навчався в спеціалізованій школі №183, згодом — у Українському коледжі імені В. О. Сухомлинського, а у 2019 році здобув вищу освіту на історико-філософському факультеті університету імені М. П. Драгоманова.
Інтерес до історії супроводжував Дениса Рачинського протягом усього життя — від дослідження родинного дерева до глибокого занурення в минуле Києва.
Особливу увагу він приділяв власному корінню: ретельно вивчив бойовий шлях свого прадіда, надсилав запити до архівів, зібрав повну інформацію про його участь у війні, нагороди та відзнаки, а згодом створив пам’ятну експозицію на його честь.
Коли батьки подарували Денису металошукач, він разом із татом і друзями регулярно вирушав на розкопки до місць колишніх бойових дій. Так з’явилася його особиста колекція артефактів — військових і побутових предметів часів Другої світової війни, що стала ще одним способом доторкнутися до живої історії.
Також, ще в юному віці, Денис долучився до фанатського руху київського «Динамо» та досягав успіхів у карате, представляючи клуб «TENNO DOJO». Але його енергія виходила далеко за межі спорту. Під час Революції Гідності він, ще школярем, добровільно став на барикади — з вірою в краще майбутнє для України.
З 2015 року Денис був серед засновників «Цивільного корпусу „Азов“» у Києві, ініціював боротьбу з незаконним гральним бізнесом, проросійською агітацією та наркорекламою.
Його діяльність охоплювала не лише спротив, а й творення — суботники, урбаністичні дослідження, збереження архітектурної спадщини, розкопки доби Трипільської культури. Він надихав інших любити Київ — не як декорацію, а як живий організм.
Особливе місце в його житті займала Чорнобильська зона. Денис глибоко досліджував її історію, захистив диплом про системну кризу в атомній енергетиці СРСР, знімався в документальних фільмах, піднімав питання браконьєрства та корупції. Його знання були не академічними, а живими — з дотиком до землі, до фактів, до людей.
24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабний наступ, Денис без вагань пішов до військкомату.
У складі територіальної оборони Печерського району, а згодом — добровольчого формування «Мрія», він виконував бойові завдання разом із ЗСУ. Загинув 20 березня під час ракетного удару по ТРЦ «Retroville» у Києві. Йому було лише 23.
Похований на Алеї Героїв Лісового кладовища, Денис залишив по собі не лише спогади, а й приклад — як жити з гідністю, діяти з переконанням і любити своє місто та країну до останнього подиху.
На хвилі дерусифікації столичних топонімів друзі та побратими Дениса Рачинського ініціювали петицію про перейменування вулиці Челябінської на його честь — адже він мешкав неподалік і загинув, захищаючи Київ.
Після завершення голосування в «Київ Цифровий» вони звернулися до депутата Київради Анатолія Шаповала, який особисто знав Дениса та підтримав ініціативу. Активісти зібрали понад 2000 голосів і передали звернення до міської ради. Проте у 2022 році вулицю Челябінську перейменували на честь класика української літератури Пантелеймона Куліша.
А вже у 2024 році Київська міська рада перейменувала Комбінатну вулицю на його честь. Денис також був нагороджений знаком «За сприяння обороні Києва». У Дніпровському районі з’явився мурал, присвячений Денису та його побратиму Даніелю Герліані — двом друзям, які віддали життя за свободу України.
Нагадаємо про історію Дениса Рачинського у нашому спецпроєкті «Пантеон героїв».
***
Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно
До теми: вулиця Маяковського змінила назву на честь полеглого кіборга Тараса Коваля.
Усі архівні фото Дениса Рачинського спеціально для «Вечірнього Києва» надала Жанна Рачинська та Семен Буженецький.