Щороку 18 вересня у родині Ярових збираються колишні учні, сусіди, друзі та однодумці Софії Ярової, щоб святкувати її день народження. Зазвичай, цей день перетворюється на вечір спогадів, де молоде покоління може почути від очевидців про події, які пережила столиця у 20 столітті, про прояви киян у складні часи.
Пані Софія прожила 95 років. Вона з’явилась на світ у вересні і пішла з життя в тому ж місяці.
Життя Софії Ярової тісно пов’язане з історією Києва. Будучи юною дівчиною, разом із матір’ю, вона рятувала єврейські родини під час Другої світової війни.
Ризикувавши своїм життям, вони виводили з міста у села та селища родини, які могли бути страчені фашистами. Допомагали отримувати документи, переховували від рейдів, у яких окупанти шукали євреїв по Києву.
За цю мужність матір і донька були вшановані державою Ізраїль, отримавши звання Праведниці народів світу.
У Музеї історії міста Києва 18 вересня відзначили 100-річчя Софії Ярової.
Атмосферу київських вулиць і проспектів передавали живописні роботи, розташовані в затишному залі музею.
Архівне відео дало можливість почути спогади легендарної киянки про часи, що довели стійкість і віру в перемогу. На відео пані Софія згадала, що була свідком «Матчу смерті» та про те, що чимало родин, подібних до її, рятували євреїв від знищення.
Про подвиги своєї родини Софія скромно зазначає:
«Ми жили в такі часи…»
Однак після війни Софія Ярова здійснила величезний внесок, як педагог, киянка і хранителька пам’яті.
Вона була першою директоркою 189-ї школи, працювала в Центральному палаці піонерів, відстоювала ідею створення музею Голокосту та понад пів століття співала в хорі Київського міського будинку учителя.
«Життя Софії Григорівни Ярової — це історія мужності, любові та служіння. Вона врятувала людські життя, виховала не одне покоління киян і залишила глибокий слід в історії нашого міста. Ми повинні берегти такі приклади і передавати їх наступним поколінням», — зазначив під час промови заступник голови КМДА Валентин Мондриївський.
На вечорі пам’яті було представлено архівні матеріали, фотографії та особисті речі Софії Ярової. У програмі прозвучали виступи її родичів, колег та учнів.
Донька Софії Ярової, Ганна, згадала про те, як дізнавалася правдиву історію, коли у мами збиралися друзі.
«Вони говорили: „А пам’ятаєш?“ І тоді починалось найцікавіше — живі, детальні розповіді тих, хто пережив значні події 20 століття», — поділилася Ганна.
Її син, онук пані Софії, Артем Шевченко, нині захищає Україну від російського агресора. Військовий зміг приїхати до Києва лише на 10 годин, щоб вшанувати свою бабусю. До слова, у 2022 році Артем добровільно мобілізувався до Національної гвардії України.
Нащадки Софії Григорівни продовжують її справу — зберігають любов до міста та мужньо служать Україні.
«Життя Софії Ярової — це справжній літопис історії Києва. Ризикувавши своїм життям, вона рятувала єврейські родини під час Другої світової війни, присвятила себе освітній діяльності, виховавши кілька поколінь киян. Ця харизматична жінка вражала своєю незламністю і небайдужістю, була моральним орієнтиром і прикладом гідності, людяності, жертовності. Для Музею історії міста Києва — велика честь бути співорганізаторами вечора памʼяті до 100-річчя видатної киянки, педагога та Праведниці народів світу Софії Ярової», — сказала генеральна директорка Музею історії міста Києва, депутатка Київської міської ради Вікторія Муха.
Під час вшанування пам’яті Софії Ярової, Праведниці народів світу, також згадали, що вона відійшла 29 вересня, у день, який відзначають як роковини найінтенсивніших розстрілів у Бабиному Яру. Саме символізм цієї події важко вважати випадковим.
Станом на травень 2025 року, звання Праведника народів світу від ізраїльського меморіалу «Яд Вашем» отримали 2707 українців за порятунок євреїв під час Голокосту. Україна посідає четверте місце у світі за кількістю таких людей, після Польщі, Нідерландів та Франції.
Фото — КМДА, Любов Голуб’ятнікова