Гра є важливим інструментом для дитини, який допомагає їй пізнати себе, зрозуміти емоції інших і спробувати різні ролі. Діти переживають у грі свої страхи, радощі та тривоги, а уважні батьки можуть виявити реальні потреби дитини через її ігрову діяльність.
Однак гра — це не тільки розвага, але й важливий засіб розвитку. Коли варто звернутися за допомогою до психолога, якщо дитина проявляє агресію або повторює певні сюжети? Чому вигаданий друг може стати способом тренування уяви? І що батькам потрібно уникати під час гри?
Це питання ми обговорюємо з Вікторією Назаревич, експертом у психології мистецтвом, доктором філософії, кандидатом психологічних наук, і психологинею з 25-річним досвідом роботи.
САМОСТІЙНА ІГРА ЯК ДЖЕРЕЛО ЦІННОГО ДОСВІДУ
— Вікторіє, чому діти виявляють свої емоції саме через гру?
Гра є природною мовою дитини, медіумом для вираження своїх переживань. Діти вчаться через гру, відтворюючи соціальні ролі та спробуючи зрозуміти складності світу навколо.
У процесі гри діти можуть тренувати навички управління своїми емоціями, вчитися проявляти співчуття, а також засвоювати соціальні правила. Особливо в складний час, як-от війна, ігри допомагають дітям осмислити травматичні події, з якими вони щодня стикаються.
— Чи потрібно батькам стежити за ігровим процесом?
Так, важливо не лише спостерігати, а й бути активними учасниками ігор. Батьки повинні помічати динаміку змін в іграх, реакції дитини та теми, які її цікавлять.
Коли батьки проходять через розлучення, дитина може відтворювати ситуації, які відображають її власні переживання, наприклад, коли іграшка живе в кількох домах. Це її спосіб впоратися з незрозумілими для неї ситуаціями.
Важливо уважно слідкувати за повторюваними сюжетами, адже вони можуть допомагати дитині відчувати спокій. Також слід звертати увагу на сильні емоційні реакції, такі як гнів або страх.
Ключове: у разі, якщо дитина не запрошує батьків до гри, дорослим краще залишити простір та спостерігати.
ЩАСЛИВА ДИТИНА ВИРОСТАЄ ЛИШЕ У ЩАСЛИВИХ БАТЬКІВ
— Як мама, можу зазначити, що сучасні діти дуже часто не вміють грати самостійно. Як ви це пояснюєте?
Це дійсно проблема. У багатьох дітей бракує уяви і креативності, які є невід’ємними елементами гри.
Ми вчимо дітей основам, проте рідко навчаємо їх правильному процесу гри. Коли діти спостерігають за дорослими або беруть участь у спільних іграх, вони отримують досвід, необхідний для розвитку.
Батьки сьогодні часто виснажені від стресів і труднощів, пов’язаних з війною; тому їм важливо знайти час на активні ігри з дітьми.
Перш ніж все це втілити, батьки повинні подбати про своє власне емоційне благополуччя, адже тільки щасливі батьки можуть виростити щасливих дітей.
— У якому віці гравця характерно особливо проявляється?
Це безпосередньо залежить від розвитку дитини.
У віці 2–4 роки спостерігається активний розвиток сенсомоторної гри: діти бігають, стрибають та рухаються, вивчаючи світ.
У 4–7 років уява дітей досягає свого піку. Це час, коли їхня уява формує основу інтелекту. Важливо не зупиняти цю віру в казкові істоти.
Після 7 років розпочинається етап гри з правилами, де діти прагнуть до справедливості. Необхідно не лише встановити правила, а й самим їх дотримуватись, щоб зміцнити довіру.
У підлітковому віці гра набуває нових форм, таких як проекти та групові рольові ігри, що допомагає підліткам знайти себе та навчитися приймати інших.
ХВАЛІТЬ ДИТИНУ ЗА ЗУСИЛЛЯ, А НЕ ЛИШЕ ЗА РЕЗУЛЬТАТ
— Які сигнали, що дитина посилає під час гри, ми маємо враховувати, особливо агресію?
Агресія — це лише частина цілого. Зазвичай вона свідчить про приховане бажання чи страх.
Це може бути проявом нестабільного емоційного регулювання, адже діти ще не вміють контролювати свої емоції.
Інколи агресія є віддзеркаленням поведінки дорослих: діти бачать агресію навколо і повторюють її. Це також бажання зрозуміти свої емоції.
Батькам потрібно бути уважними до таких проявів і пам’ятати, що виховання дітей часто вимагає терпіння.
Також необхідно пам’ятати про цінність зусиль і підкреслювати їх важливість у процесі навчання. Якщо дитина програє, важливо задати питання про її почуття з цього приводу.
Навіть у разі агресії батьки повинні допомагати дітям справлятися з емоціями, щоб уникнути ускладнень в їх взаємодії з однолітками.
— Що ви думаєте про бажання дитини керувати іграми?
Це нормальна частина її розвитку. Діти прагнуть бути активними учасниками, проте важливо навчити їх й іншого — вміння працювати в команді.
Задача батьків — допомогти дітям балансу між індивідуальною активністю та спільним лідерством.
РИЗИК ВИБРАННЯ РОЛІ ЖЕРТВИ
— А що стосується вибору ролі жертви під час гри?
Це може бути здійснення емоційного захисту дитини, яка не відчуває сили в інших аспектах життя. Часто це також пов’язано з фізичним станом — втома або відчуття слабкості обмежують дитину.
Нерідко діти можуть використовувати цю роль, щоб викликати увагу оточуючих або щось отримати. Ігровий сценарій може також відображати сімейні динаміки.
ОДНІ І ТІ Ж СЮЖЕТИ — СИГНАЛ ГЛИБШИХ ПРОБЛЕМ
— Чи свідчить повторювана гра про емоційні труднощі?
Повторювана гра може свідчити про проблеми з емоційним розвитком або внутрішній біль. Важливо спостерігати за дитиною і приймати правильні рішення.
Іноді це просто спосіб самозаспокоєння або шлях до збереження внутрішньої рівноваги, але якщо такі ситуації тривають, варто звертатися до спеціалістів.
ВИГАДАНІ ДРУЗІ — НОРМАЛЬНА ФАЗА РОЗВИТКУ
— Чи нормально мати вигаданого друга?
Вигаданий друг може бути частиною нормального розвитку дитини до 7 років, допомагаючи їй експериментувати з ролями та розвивати уяву.
Проте, якщо після 7 років вигаданий друг починає контролювати дії дитини або провокувати небезпечні ситуації, це може бути знаком проблем.
КЕРУВАННЯГАДЖЕТАМИ І ЇХНІЙ ВПЛИВ
— Як зрозуміти, що дитина занадто багато часу проводить з гаджетами?
Сигнали можуть включати заміну живих ігор на віртуальні, проблеми зі сном і навчанням, а також агресивні реакції на відлучення від гаджетів.
Важливо встановлювати чіткі правила використання гаджетів і пропонувати альтернативи, щоб підтримати темперамент дитини та її бажання до живого спілкування.
ЯКУ РОЛЬ ВИКОНУВАТИ БАТЬКАМ ПІД ЧАС ГРИ?
— Які дії не варто робити батькам під час дитячих ігор?
Насамперед, не слід принижувати і не оцінювати дитину. Вона має право на помилку та власний сюжет у грі.
Не намагайтеся контролювати чи нав’язувати свої ідеї. Дайте дитині можливість проявити себе.
Не ігноруйте її заклики про допомогу, навіть якщо вам здається, що це не важливо.
І найголовніше: не лякайте дитину, це може завадити її готовності до експерименту в грі.
— Коли батькам варто шукати допомогу у психолога?
Якщо у поведінці дитини відбуваються зміни або якщо ситуація триває, варто звернутися за допомогою. Найкращим варіантом є мати психолога з моменту народження дитини, який стане взірцем і підтримкою у важкі часи.
Тривожні сигнали включають агресію, депресію та інші зміни, а також травматичні події в житті дитини, які потребують чутливого підходу.
Ірина Главацька