Археологи розкрили нові подробиці про походження та призначення вірменських вішапів – стародавніх кам’яних стел, відомих також як “драконячі камені”.
Їхня історія налічує понад шість тисяч років, і вони, наймовірніше, мали сакральне значення у ритуалах, пов’язаних із водою. Дослідження провели науковці Ваге Гурзадян та Арсен Бобокян, які проаналізували 115 локацій з такими пам’ятками, використовуючи ГІС-технології, топографічні дані, морфологічні заміри та статистичні методи, як повідомляє Heritage Daily.
“Результати дослідження підтверджують гіпотезу, що вішапи тісно пов’язані з давнім культом води”, – пояснюють автори.
Багато каменів прикрашені зображеннями риб, тваринних шкур та гібридних візерунків. Їх свідомо встановлювали поряд із природними джерелами та системами раннього зрошення.
Одним із найбільш значущих місць є Тірінкатар на горі Арагац, де виявили дванадцять кам’яних стел, що підносяться над давніми каналами для води.
У процесі розкопок були виявлені органічні залишки, що датуються приблизно 4200-4000 роками до нашої ери, що дозволило віднести пам’ятки до епохи пізнього халколіту.
Дослідження також виявило закономірності у розташуванні каменів на різних висотах над рівнем моря, що може свідчити про сезонні практики чи ритуальні обряди, пов’язані з водою.
Ці результати ставлять під сумнів попередні уявлення, що вішапи на великих висотах повинні бути меншими або менш численними. Відкриття підкреслює глибоке культурне і духовне значення води для стародавніх вірменських спільнот.
Мексиканські археологи в ацтекському місті Тлателолько виявили 36 поховань. Шість тіл помістили в кулясті глечики місцевого виробництва. Рештки маленької дитини з обсидіановим ножем у черепі поклали під тарілку, повідомляє національний інститут антропології та історії Мексики.