Археологи виявили останки дитини віком понад 900 років у Туреччині, яка мала ознаки рідкісного захворювання.
Аналіз вказує, що дитина віком 2,5–3,5 років мала серйозні деформації кісток, що викликані недугою, яка рідко зустрічається у стародавніх рештках, згідно з повідомленням Phys.
Скелет був виявлений під час розкопок у древньому місті Афродізіас на південному заході Туреччини. При дослідженні вчені помітили аномалії – потовщення й набряки в кількох частинах скелета, зокрема на щелепі, лопатці та лівій руці. Ліктьова кістка лівої руки була збільшена майже удвічі.
“Подібні зміни в кістковій структурі свідчать про патологічний процес, який рідко зустрічається серед археологічних знахідок людських решток,” – зазначили дослідники.
Щоб зрозуміти можливу причину цих деформацій, вчені порівняли виявлені симптоми з кількома захворюваннями, які можуть викликати подібні прояви. Серед них були гемолітична анемія, цинга, рахіт, туберкульоз і дитячий кортикальний гіперстоз (ДКГ). Більшість з цих захворювань не відповідали виявленим змінам у кістках.
“Єдина хвороба, яка точно збіглася з ознаками на скелеті, – це ДКГ, також знана як хвороба Каффі,” – прокоментували автори дослідження.
Цей рідкісний недуг зазвичай проявляється у немовлят у перші місяці життя і вражає певні ділянки кістяка і сполучні тканини. Зазвичай хвороба може зникнути сама до трирічного віку, хоча повторні прояви можливі. У випадку з дитиною з Афродізіаса вчені знайшли ознаки початку одужання безпосередньо перед смертю.
Хвороба Каффі характеризується нерівномірним потовщенням кісткової тканини через запалення окістя – оболонки, що покриває кістку. Найчастіше вона уражає щелепу, ліктьову кістку, ключицю, лопатку та ребра.
“Ми також виявили сліди внутрішньомозкового крововиливу, що робить цей випадок унікальним для археології,” – підкреслили науковці.
Вони зазначили, що такі діагнози складно підтвердити навіть за допомогою сучасних медичних технологій. Основні симптоми включають підвищену температуру, набряк м’яких тканин і потовщення кісток.
Дослідники підкреслили, що точна причина смерті дитини залишається невідомою. Не виключено, що вона померла через внутрішньомозковий крововилив або пов’язані з ним ускладнення.
Чума була найзловіснішою смертю середньовіччя, жахливо вплинула на населення Європи XIV-XV століття. Вона також відома як “чорна смерть”. Чума передавалася блохами, які найчастіше перебували на щурах. Уражені спочатку відчували запаморочення та сильний озноб. Пізніше між пахвами та ногами з’являлися гнійні пухлини завбільшки з куряче яйце. Наступного дня шкіра покривалася набряками. Через нестерпний сморід до хворого не можна було підійти. Постійна блювота та рясне потовиділення викликали зневоднення організму, і на третій-п’ятий день людина помирала.