Державне агентство України з управління зоною відчуження на офіційній сторінці у фейсбук оприлюднило фотографії та інформацію про те, що вдалося врятувати і виростити кілька поколінь популяції коней Пржевальського.
Сьогодні кінь Пржевальського став одним із символів Чорнобильського радіаційно-біосферного заповідника — території, де природа без участі людини відновлює баланс.
«Тут, серед луків, зарослих шляхів і диких лісів, ці рідкісні тварини почуваються вільно, немов вдома», — зазначають дослідники.
У 1998 році, у рамках програми «Фауна», що була спрямована на відновлення первісного фауністичного комплексу і біорізноманіття українського Полісся, до зони відчуження з заповідника «Асканія-Нова» було перевезено понад два десятки коней Пржевальського — як самців, так і самок.
«Спершу тварини проходили акліматизацію в спеціальному центрі поблизу Чорнобиля, а через рік їх випустили на волю. Наприкінці 1999 року у зоні відчуження налічувалися два табуни — в околицях сіл Копачі та Корогод», — розповіли деталі у Заповіднику.
Попри те, що поліські ліси та болота є нетиповими для степових копитних, коні чудово адаптувалися до нових умов.
Природа сама відсіяла слабших, а популяція поступово зростала: у 2000 році налічувалося 38 особин, у 2004-му — вже близько 60. На сьогодні, за оцінками фахівців, у зоні проживає понад 120 коней Пржевальського. Встановити точну кількість складно, оскільки тварини ведуть напівдикий спосіб життя та формують кілька стабільних табунів.
«Структура їхніх „родин“ нагадує стародавню гаремну систему: головний самець очолює групу з кількох кобил, а поряд кочує компанія холостяків, які колись змагалися за першість. Навесні, під час шлюбного сезону, серед самців відбуваються справжні бої — вони зриваються на диби, б’ють один одного копитами, доводячи свою силу й гідність», — розповіли про життя цих диких красунів.
Під час одного з експедицій дослідникам пощастило спостерігати табун зблизька. Коні неспішно паслися на сонячній галявині, а потім, нібито відчувши цікавість, підняли голови та кілька хвилин спокійно дивилися просто в об’єктив.
«Здавалося, вони позують. Вільні, горді, прекрасні — справжні моделі дикої природи», — поділились враженнями фахівці.