У столичній галереї «НЮ АРТ» відбувається ювілейна виставка, приурочена до 100-річчя від дня народження одного з найвизначніших українських художників другої половини XX століття — Володимира Сидорука (1925–1997).
Митець, чия діяльність охоплює понад півстоліття, залишив після себе тисячі робіт, в яких переплітаються масштаб, світло і глибоке внутрішнє мовчання. Його пейзажі — це не лише зображення природи, але й простори, що дихають, живуть і розмовляють із глядачем.
«Цього року Володимиру Сидоруку виповнилося б 100 років, і ми з родиною вирішили вшанувати його пам’ять великою виставкою. Кураторами виступили Анастасія Сейтасанова та онучка художника Олена Сидорук. Ми зібрали понад 60 творів з родинної колекції, галереї „Ель Арт“ та ще однієї приватної збірки. Деякі роботи вже були представлені раніше в різних проєктах, але більшість з них ми демонструємо вперше з 2007 року, коли пройшла велика ретроспектива в Національному художньому музеї. Це не просто ретроспектива — це живий діалог з художником, який сприймав світ через біль, але передавав його з масштабом і глибоким світлом», — підкреслила Євгенія Білоусова, організаторка виставки та директорка галереї «НЮ АРТ».
За словами Євгенії, Володимир Сидорук був надзвичайно талановитим митцем, який здобув освіту лише в художній школі під керівництвом Георгія Киянченка.
«Митець народився 3 січня 1925 року, і у 16 років його мобілізували для оборони Києва, де він зазнав поранення, контузії і втратив частину зору. У 1944 році зір частково повернувся — одне око на 5%, друге на 70%. І з такою вагою він прожив усе життя, майже не користуючись окулярами», — продовжує свою оповідь пані Євгенія.
У 1944 році Володимира мобілізували знову — тепер як штатного художника. Командир частини з Івано-Франківщини запросив його до театру, де Сидорук працював театральним художником. Саме там сформувалася його любов до великого формату — масштабні полотна, глибина простору і об’єм. У його спадщині — понад 7-8 тисяч творів, серед яких є картини до 6 метрів завдовжки.
Ретроспектива охоплює всі етапи творчості талановитого митця. У експозиції представлено камерні та монументальні пейзажі, натюрморти, жанрові сцени та портрети.
«Пейзажний жанр займає центральне місце в творчості Сидорука — глядачі зможуть насолодитися краєвидами Київщини, Карпат і Вірменії. Особливо вражають роботи, створені під час подорожей Вірменією в 1970–1975 роках: більше 50 пейзажів, з яких 4 будуть виставлені в нинішній експозиції. Кожна картина — це простір, повітря, світло, монументальність…», — розповідає кураторка проєкту.
На думку Євгенії Білоусової, Володимир Сидорук мав унікальне ставлення до натюрморту. Мальви, хризантеми, соняхи, будяки — квіти, написані з любов’ю та увагою до деталей. Улюбленим мотивом були суцвіття на вузькому, видовженому полотні, що акцентують увагу на бутоні, кольорі, настрої.
Героїчний світ козацтва був для художника безмежним джерелом натхнення. Його зображення козаків — це могутні воїни, представлені в динамічних позах, у розкішному одязі, з гіперболізованими рисами. Це не лише історичні образи — це епічна сага, яку Сидорук розгортав упродовж усього життя.
«У портретах і жанрових композиціях відчувається захоплення національними темами, літературними сюжетами та людською гідністю. В експозиції представлений єдиний автопортрет художника, написаний у 23 роки біля вікна його квартири в Станіславі з видом на дитячу бібліотеку. Цей глибоко особистісний жест відкриває внутрішній світ митця», — зазначила кураторка.
Також пані Євгенія зауважила, що Володимир Сидорук був художником натхнення. Його образи з’являлися з внутрішнього імпульсу — він міг почати роботу над картиною, а пізніше перенести той самий мотив на інше полотно, продовжуючи тему в нових масштабах чи кольорах. Проте були винятки. Наприклад, соняхи, які прикрашають центральну частину експозиції, датуються 1970-ми роками, тоді як гарбузовий квіт — 1994 рік.
Як згадує онука митця Олена Сидорук, перед однією з персональних виставок художник несподівано прийшов до музею з відром олійної фарби та почав дописувати роботи безпосередньо на місці. На одній з картин він домалював соняхи, додаючи яскраві акценти, які, на його думку, оживляли композицію. Це був не єдиний випадок, коли він доопрацьовував свої роботи — родичам навіть телефонували з музею з проханням: «Заберіть художника, бо він нам зараз перепише всю виставку».
«Цей епізод яскраво ілюструє, наскільки живою та невгамовною була його творча енергія. Для Сидорука мистецтво не закінчувалося на момент підпису на полотні — воно тривало до того моменту, поки він відчував, що може додати ще більше світла, кольору, руху. Його твори — це не застиглі образи, а живі простори, які він постійно вдосконалював, шукаючи ідеальну форму для свого внутрішнього бачення», — підсумувала свою розповідь пані Євгенія.
Виставка до 100-річчя Володимира Сидорука
Коли: до 25 жовтня, з вівторка по п’ятницю, з 11:00 до 18:00, субота з 12:00 до 16:30
Де: галерея НЮ АРТ, вулиця Грушевського 28/2
Вартість квитків: 150 грн (повний), 80 грн (школярі, студенти). Вхід вільний для пенсіонерів, дітей до 6 років, осіб з інвалідністю, учасників бойових дій).
Кожен третій вівторок місяця (21 жовтня) — вхід вільний для всіх.
До теми: Коли кольори звучать: столична галерея демонструє барвисті твори Івана Турецького.