Відповідь Росії на палаючі нафтопереробні підприємства свідчить про те, що кремлівська верхівка не знає, як діяти далі.
У ночі на 16 жовтня 2025 року жителі Саратова мали відчуття, як у старій радянській пісні, в якій співається про “багато вогнів на вулицях Саратова”. Спеціальні операцій ЗСУ вразили один із найстаріших нафтопереробних заводів у Росії. У свою чергу, агресор завдав ударів по об’єктах української енергетичної інфраструктури. За інформацією Повітряних сил ЗСУ, росіяни використали понад 320 дронів та 37 ракет. Також постраждали частини ДСНС і поштове відділення, про що пізніше повідомив президент Володимир Зеленський.
Уранці 17 жовтня знову палало в окупованому Криму – нафтобаза загорілася у селищі Гвардійське.
На відміну від 2023-2024 років, тепер українські атаки мають довгострокові наслідки для Росії. З початку серпня 2025 року ЗСУ здійснили більше ніж 30 ударів по нафтопереробних заводах противника (НПЗ).
Російський уряд виявився змушеним заборонити експорт пального до кінця року
Уряд Росіїражався змушеним заборонити експорт пального до кінця року. АЗС, у відповідь на це, почали підвищувати ціни та вводити норми відпуску “в одні руки” по 20-30 літрів.
У деяких регіонах пальне практично зникло. Це стосується Забайкалля та Далекого Сходу, де автомобілі, в умовах поганої інфраструктури, є єдиними засобами пересування. Найсуворіші обмеження відчули жителі тимчасово окупованого Криму.
Проте – Москва та Санкт-Петербург поки що захищені від “бензинової лихоманки”.
Це дозволяє Кремлю зберігати контроль над ситуацією в обох столиць.
“Завищені звинувачення”
Такої ситуації не поділяють силовики. Директор ФСБ Олександр Бортніков 16 жовтня повідомив своїм колегам по так званому СНД, що британці та українці нібито планують диверсії на газогоні “Турецький потік”. Цікаво, що він звинуватив Британію у поширенні “завищених звинувачень” щодо результатів українських обстрілів.
Можна припустити, що десь подібним чином Бортніков звітує і Путіну, який, зрештою, не переймається.
“Ми маємо суттєвий запас міцності”, – зазначив речник Путіна Дмитро Пєсков.
Економіка країни-агресора втратила понад 100 мільярдів доларів лише від ударів ЗСУ восени
Економіка Росії постраждала внаслідок осінніх ударів ЗСУ, які довели до втрат понад 100 мільярдів доларів США, зазначає видання The Sun.
Путін також зазнав втрат. Росіяни будуть відшкодовувати йому втрати зі своїх кишень – на рахунки наближених осіб.
Вогневі удари по “гаманцях”
Афіпський та Орський НПЗ через пов’язані зовнішні структури належать Михайлу Гуцерієву. Новокуйбишівський, Сизранський, Рязанський та Туапсинський НПЗ – компанії “Роснефть”.
Кстовський і Волгоградський НПЗ належать “Лукойлу”. Кірішинський – “Сургутнефтегазу”. Завод “Салават нафтохім” управляється “Газпром Нефть”.
“Роснефть” є повністю державною компанією. Її президент, Ігор Сечін, є давнім соратником Путіна ще з часів Санкт-Петербурга. Він забезпечує фінансовий потік на користь нинішньої влади, переважно, за рахунок експорту.
“Лукойл” формально належить родині Алєкперових. Патріарх сім’ї, Вагіт Алєкперов, піднявся завдяки Борису Єльцину. Але зараз він підтримує Путіна та схвалює агресію проти України.
Цікава історія “Сургутнефтегазу”. Хоча компанія працює переважно в Сибіру, в 2009 році вона спробувала купити частину угорської компанії MOL. Це розглянули в Будапешті як загрозу енергетичній незалежності країни. Віктор Орбан тоді заявив: “Жодна країна не може бути сильною, якщо повністю залежна від постачань енергоресурсів”.
“Темна конячка” з мерії
Директор “Сургутнефтегазу” Володимир Богданов є “темною конячкою”, про нього мало що відомо, як і про кінцевих бенефіціарів компанії. Проте він також знайомий з Путіним ще з Петербурзької мерії.
За інформацією джерел, близьких до слідчого проєкту The Dossier, фактично кошти на рахунках компанії належать Путіну. З початком війни “Сургутнефтегаз” перестав публічно звітувати про свою діяльність, а в листопаді 2024 року Путін дав дозвіл компанії не розкривати всю інформацію.
Політик на потоках
Ще цікавішою є постать Михайла Гуцерієва. Із 1996 року до завершення чеченських воєн він був посередником у звільненні російських заручників. Має широкі зв’язки в країнах Середньої Азії та Білорусі, а також є близьким другом Олександра Лукашенка.
У 2007 році Гуцерієв змушений був продати свою компанію “РусНефть” лояльному Путіну Олегу Дерипасці та втік до Великої Британії.
У 2010 році він повернувся до Росії, хоча досі має ділові зв’язки з британцями завдяки дітям. У 2024 році, як стверджують чеські журналісти, він безуспішно намагався продати плани Путіна та Лукашенка ФБР в обмін на зняття санкцій.
“Газпром Нефть” входить до складу “Газпрому”, головою Ради директорів якого є давній соратник Путіна Олексій Міллєр.
Нафтовий похмільний синдром
Таким чином, ЗСУ завдають ударів по фінансових ресурсах Путіна, а росіяни змушені терпіти. І ці страждання триватимуть надалі.
16 вересня кремлівський диктатор на пленарному засіданні Російського енергетичного тижня заявив, що нафтовий сектор “функціонує стабільно, не лише насичуючи внутрішній ринок, але й проявляючи гнучкість на зовнішньому”.
Це вказує на те, що РФ планує збільшити продаж нафти-сирцю, вважає аналітик Іван Ус. Адже там усвідомлюють, що удари ЗСУ є системними, хоча “ми поки що лише пошкоджуємо НПЗ”, наголосив експерт.
На початку 2026 року в Росії очікується криза якості пального, що призведе до зупинки багатьох автомобілів, прогнозує Іван Ус.
І якщо Україна вдарить по чотирьох великих нафтотерміналах, через які РФ експортує “чорне золото” та де його зберігає, це стане кінець золотим нафтовим рікам.