Як повідомили у Фастівській міській раді, у населених пунктах громади перейменовано 3 вулиці (рішення сесії №27 від 11.02.2025).
У селі Велика Мотовилівка вулицю Василя Стуса перейменували на вулицю Захисників України, у селі Мотовилівка вулицю Лісну — на вулицю Івана Бохана, у селищі Борова провулок Кузнєчний — на провулок Ковальський.
На дивне рішення з перейменуванням вулиці Василя Стуса звернув увагу історик Вахтанг Кіпіані.
«Кілька днів тому у селі Велика Мотовилівка перейменували вулицю імені… Василя Стуса. На офіційній сторінці міської ради нема жодного пояснення, — написав він. — І справді — навіщо казати якісь слова. Мають право перейменувати — зробили це.
При цьому карта села свідчить про наявність вулиць Садова та Урожайна. Тобто, на честь Захисників України можна було б цілком спокійно перейменувати не ту, яка названа на честь поета. Хотілося б почути логіку ініціаторів. Якщо вона є. Цікаво, що в парі кілометрів від вже колишньої вулиці Стуса у сусідньому селі Борова жив Віктор Медведчук. Той самий».
Василь Стус (6 січня 1938, село Рахнівка, Гайсинський район, Вінницька область Українська РСР, СРСР — 4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 (Перм-36), біля села Кучино, Пермський край, РРФСР, СРСР) — український поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, прозаїк, мислитель, літературознавець, літературний критик, правозахисник, політв’язень СРСР, дисидент, член Української Гельсінської групи, борець за незалежність України у XX столітті. Один із найактивніших представників українського дисидентського руху. Учасник акції протесту в київському кінотеатрі «Україна» в 1965 році. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1991, посмертно), Герой України (2005, посмертно).
За переконання про необхідність збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської диктатури, його творчість була заборонена та частково знищена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.
Нагадаємо, у листопаді 2024 року у Святошинському районі відкрили меморіальну дошку видатному українському поету та дисиденту Василю Стусу.
Дошку встановили на тому будинку, де Василь Стус мешкав з родиною 9 місяців свого життя — з серпня 1979-го по травень 1980 року, до того, як його вдруге ув’язнила та вбила радянська влада.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»