Протягом останнього часу Київрада ухвалила рішення про перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ з назвами, що пов’язані з країною-агресором та радянським союзом.
У рамках дерусифікації також змінив назву 5-й провулок Лєрмонтова в Бортничах. Цей топонім виник у другій половині XX століття та отримав ім’я в честь славетного російського поета.
У процесі дерусифікації міського простору, 1 липня 2022 року експертна група з перейменувань пропонувала нову назву — провулок Олександрійський. Проте Київрада не підтримала цю ініціативу. Після повторного рейтингового голосування на платформі «Київ Цифровий» у лютому-березні 2023 року, найбільшу підтримку (2265 голосів) отримала пропозиція «провулок Дмитра Цвітковського».
18 травня 2023 року Київська міська рада ухвалила рішення про перейменування провулка на честь Дмитра Васильовича Цвітковського — військового діяча часів Української Народної Республіки, сотника Армії УНР, отамана Виноградського та Боярського повстанських полків, активного учасника визвольного руху 1917–1922 років.
Дмитро Цвітковський народився 26 жовтня 1892 року в Києві, у родині нотаріуса. Він навчався в духовній семінарії, але обрав військову кар’єру, вступивши до Єлисаветградської кавалерійської школи, яку успішно закінчив у 1914 році.
Брав участь у Першій світовій війні, служив у гусарському та гвардійському полках, а під час Лютневої революції 1917 року був обраний командиром Волинського полку, з яким активно долучився до повалення самодержавства.
У 1917 році став делегатом Всеукраїнського військового з’їзду, після чого залишився працювати в Генеральному секретаріаті в Києві. Згодом очолив батальйон смерті, а у складі Запорозької дивізії — курінь смерті. У 1919 році брав участь у Першому зимовому поході, воюючи на Південному фронті проти денікінців та організовуючи повстанські дії в Уманському повіті.
Після короткого періоду співпраці з більшовиками, Дмитро Цвітковський перейшов до підпільної боротьби, очоливши повстанський рух на Уманщині.
У 1919 році сформував загін у Медвині, з якого згодом виникли Виноградський і Боярський полки. У 1920 році очолив Медвинське повстання, провівши ряд успішних бойових операцій проти радянських військ. Його дії були рішучими й безкомпромісними — знищував усе, що асоціювалося з радянською владою. Більшовики називали його «руйнівником» та «бандитом», хоча для місцевих жителів він залишався захисником і символом спротиву.
З під його керівництвом населення масово ухилялося від радянської мобілізації, підтримуючи повстанський рух. За свідченнями, він мав підтримку до 30 тисяч селян у кількох повітах.
У 1921 році об’єднав сили з отаманом Мартиновським, очолюючи повстанські загони Таращанщини та Білоцерківщини.
Після тривалих боїв і політичних розчарувань, погодився на амністію, оголошену радянською владою, але згодом був заарештований.
Більшовицький агент під псевдонімом «Гарібальді» залишив докладну характеристику отамана Дмитра Цвітковського. За його словами, він був чоловіком середнього зросту та статури, з круглим смаглявим обличчям, прямим носом, карими очима та чорним кучерявим волоссям. Вуса носив у «англійському» стилі, бороду голив, а його хода була лінивою і перевальцем. Погляд був проникливим, таким, що запам’ятовується надовго.
Під час розмови обличчя Дмитра Цвітковського було жвавим, нервово-рухливим, губи розтягувалися в боки, а його слова звучали трохи розтягнуто. Він справляв враження енергійної, рішучої особи з добрим військовим досвідом, здатної зберігати спокій навіть у критичних ситуаціях. Водночас він був зухвалим, але простим у спілкуванні, користувався любов’ю підлеглих. Як офіцер мирного часу, випускник 1914 року, мав 29–30 років і надавав перевагу охайному, елегантному одягу.
Цей опис, зафіксований у матеріалах справи № 54 122 (Цвітковський Д.В.), зберігається у Центральному архіві громадських об’єднань України і є важливим джерелом для розуміння особистості отамана — не лише як військового, а й як харизматичного лідера, що залишив слід у визвольній боротьбі українського народу.
Після показового судового процесу, що відбувся в Умані у 1923 році, отаман Дмитро Цвітковський був розстріляний радянською владою. Місце його поховання залишилося невідомим, а документальних свідчень про його останні роки життя дуже мало.
Проте його постать залишилась у історичній пам’яті: як сотник Армії УНР, командир батальйону смерті, організатор повстанських загонів на Київщині, Дмитро Цвітковський став символом незламного спротиву та боротьби за незалежність України.
Сьогодні його ім’я повертається до публічного простору як нагадування про тих, хто не скорився та заплатив життям за свободу.
***
Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, киянам не потрібно змінювати документи.
До теми: у Голосіївському районі з’явилася вулиця братів Чучупаків.