У п’ятницю, 7 листопада, у Києві відбулося прощання з 28-річним українським фотографом і морським піхотинцем 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського — Костянтином «Крапкою» Гузенком.
Костянтин був документальним та художнім фотографом з Києва, медіапродюсером і членом команди Ukraїner. Після початку великої війни він документував наслідки конфлікту та боротьбу українців з окупацією, а згодом, у лютому 2024 року, став пресофіцером 35-ї бригади.
На жаль, Гузенко загинув 1 листопада під час ворожої атаки на сході України.
Близько 11 ранку кияни почали сходитися до Михайлівського Золотоверхого собору на панахиду, тримаючи в руках квіти, перев’язані чорною стрічкою.
Після цього Герою «Крапці» віддали честь у центрі столиці. Люди пройшли від собору до Майдану Незалежності, де церемонія завершилася.
Друг полеглого морпіха та фотографа Костянтина Гузенка, Тарас, розповів, що мав можливість зняти про нього фільм для Асоціації професійних фотографів. Після прем’єри Костя подякував йому голосовим повідомленням, зізнавшись, що не очікував такого результату.
«Для мене важливо було розповісти його історію, — говорить Тарас. — У Кості з’єднувалися світло, любов до життя та мужність воїна. Дуже боляче ховати таких молодих людей у своєму віці. Але смерть — це менше, ніж життя, яке прожив Костя. Я радий бачити тут стільки світлих, молодих людей, яких він об’єднав. Він досі живе у пам’яті кожного з нас».
Колега Костянтина з команди Ukraїner згадав, яким теплим та світлим він був навіть у найекстремальніших умовах.
«Ми познайомилися під час експедиції Ukraїner, коли знімали сюжет про вертеп. У мене Костя завжди асоціюється з теплом. Коли ми поверталися в мороз мінус двадцять на Запоріжжі, у нього завжди знаходилася необмежена кількість грілок. Навіть у найсуворіших умовах він випромінював спокій та доброту… Мені дуже не вистачатиме його погляду на світ і того, як він передавав його через фотографію. Друже, честь і привілей було знати тебе. Дякую за захист усіх нас та за вільну Україну», — поділився хлопець.
Один із морпіхів 35-ї бригади, побратим «Крапки», під час прощання згадував, як він свідомо обрав шлях захисника, залишивши мирне життя заради фронту.
«Сьогодні Майдан прощається з найкращим сином України. Коли багато хто ховався, Костя вирішив стати до війська — не заради слави, а щоб бути там, де найважче. Він був на передовій, фіксував боротьбу України за свободу та залишав у вічності ці миті. Пізніше сам став до бою, щоб нищити ворога й захищати своїх.
Війна обирає долі: хтось у полоні, хтось поранений, а хтось — на щиті. Подивіться на ці прапори на Майдані — це цвіт нації! Вони загинули, щоб ми жили! Живіть гідно, аби жодна родина не сказала, що їхня втрата була марною. Слава Україні!» — заявив військовий.
Після прощання в центрі столиці молодого морпіха Костянтина Гузенка поховали на Байковому кладовищі.
Героям — безсмертна слава! Ворогам — помста та вічне забуття!
***