Війна триває, але дитинство не має відкладатися. Діти ростуть і відкривають для себе нові грані світу, хоча вже не в темах, знайомих їм раніше. Постійні вибухи, неоднозначні переїзди, розділення з близькими і втрачена почуття безпеки залишають серйозні сліди в дитячій психіці. Тому сьогодні психологічна підтримка дітей є не розкішшю, а вкрай важливою потребою.
Благодійний реабілітаційний центр «Kinder Velt» — один із тих, хто щоденно допомагає дітям відновити спогади про спокій, довіру і щастя. Заснований ізраїльським філантропом Давидом Ройтманом, центр активно працює в кількох містах України, зокрема в Києві, де команда психологів створила безпечне середовище для дітей. Тут ніхто не запитує про статус чи обставини — тут безкоштовно допомагають усім, хто потребує підтримки.
ЯК З’ЯВИВСЯ ЦЕНТР ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ У КИЄВІ
Благодійний реабілітаційний центр Kinder Velt у Києві є частиною всеукраїнської мережі, що активно функціонує в п’яти містах: Одесі, Києві, Харкові, Миколаєві та Кропивницькому.
Київське відділення відкрило свої двері після початку повномасштабної агресії, коли в столиці різко зросла потреба в психологічній підтримці дітей, які зазнали евакуації, втрати близьких або інших травматичних подій.
Засновник мережі — Давид Ройтман, ізраїльтянин українського походження, колишній офіцер ізраїльського спецназу і філантроп. У 2020 році він створив Kinder Velt як благодійну ініціативу, яка надає безкоштовну психологічну допомогу дітям віком від 4 до 18 років.
Назва Kinder Velt у перекладі з їдишу означає «дитячий світ», і саме цю ідею реалізують усі відділення — місце, де діти, незалежно від їхньої історії чи становища, можуть отримати професійну допомогу та підтримку.
ЯКІ ЗАПИТИ СЬОГОДНІ НАЙПОШИРЕНІШІ
Як зазначає психолог центру Вікторія Храмцова, у 2022–2023 роках діти частіше зверталися через гострі реакції на небезпеку: панічні атаки, істерики, порушення сну, страх сирен і укриттів. Сьогодні ці прояви
перетворюються у хронічну тривогу, депресію та емоційне виснаження.
До фахівців київського центру Kinder Velt зазвичай приходять діти, які стикаються з підвищеною тривожністю, проблемами зі сном та страхами, зумовленими вибухами або звуками повітряної тривоги. Психологи зазначають, що більшість заявок обумовлені війною, щоправда, не всі випадки мають пряму прив’язку до бойових дій.
Іноді травматичний досвід дитини формується у шкільному середовищі, дитячому садку або в спілкуванні з дорослими. Тобто, крім воєнних подій, фахівці також працюють з побутовими, соціальними та міжособистісними травмами, які можуть не менш сильно вплинути на дитину.
КОЖНА ДИТИНА ОТРИМУЄ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД
У Kinder Velt кожна історія починається з індивідуального діагностичного етапу. Під час початкової консультації психолог обережно з’ясовує, коли і в яких обставинах виникла проблема, чи передувала їй травмуюча подія, та чи спостерігалися подібні реакції ще до початку війни. Цей етап значно допомагає в зрозумінні причин стану дитини, а також глибини її переживань.
Після цього фахівці обирають методику роботи — індивідуально, враховуючи характер, вік і емоційний стан дитини. У центрі не використовують універсальні підходи, оскільки, як заявляє психологиня Юлія Маланіна, те, що працює для однієї дитини, не обов’язково буде ефективним для іншої. Комусь до вподоби арт-терапія, інші шукають вільну бесіду, а найменші можуть найбільше виграти від гри.
Всі консультації є виключно індивідуальними та безкоштовними. Групових занять у центрі немає, і це свідоме рішення команди. Такий формат дозволяє зосередитися на конкретній дитині, створити довіру та підібрати найбільш ефективний спосіб допомоги.
«Індивідуальна робота — наша особливість і водночас гарантія результату», — підкреслює Юлія Маланіна. — «Лише у особистому контакті дитина відкривається і починає ділитися турботами».
У ЦЕНТРІ УВАГИ — СИЛА ДИТИНИ
Команда Kinder Velt поєднує міжнародний досвід і власні розробки, створюючи унікальний підхід до дитячої психологічної допомоги.
У практиці центру широко застосовують ізраїльські протоколи реабілітації, які перевірені в умовах посттравматичного досвіду. Один з ключових підходів — салютогенез Аарона Антоновського, який базується на ідеї, що навіть у травмованої людини залишаються здорові частини психіки. Психолог не зосереджується на проблемі, а, навпаки, акцентує увагу на сильних сторонах дитини, допомагаючи їй «підіймати» і відновлювати нішу.
Ще один важливий інструмент — модель BASIC PH, що характеризує шість ресурсних каналів: віра, емоції, соціальні зв’язки, уява, пізнання і дія. Психологи визначають, який із цих каналів у дитини є найсильнішим, і навколо нього вибудовують працю. Це створює ситуацію успіху, де дитина відчуває свою здатність, а потім поступово повертає внутрішній баланс.
РАФА-ЖИРАФА: ТЕРАПІЯ ЧЕРЕЗ ДОТИК І ДОВІРУ
Однією з найвідоміших авторських розробок Kinder Velt стала програма Рафа-Жирафа — спеціалізований інструмент психологічної підтримки для дітей, які зазнали стресу або травматичних подій. Її розробили українські фахівці спільно з психологами Kinder Velt у 2024 році, коли виникла необхідність у простому, зрозумілому та безпечному способі підтримки дітей, які зіткнулися з труднощами в контактуванні.
На перший погляд, це звичайна велика м’яка іграшка — жираф, якою можна обійматися. Але за допомогою цієї іграшки стоїть ціла система психологічної підтримки дітей, що пережили стрес чи травму. Вікторія Храмцова пояснює, що дотик і тактильна взаємодія дозволяють дитині розслабитися, зняти напругу і відчути себе в безпеці. Під час обіймів у мозку виділяється окситоцин — гормон спокою та довіри, що знижує рівень тривожності та агресії.
Крім того, назва і образ жирафи мають своє значення. Засновник мережі, Давид Ройтман, надихнувся уявленнями про жирафу як чисту тварину з великим серцем. Це серце стало символом терапії — адже під час занять дитина не лише отримує підтримку, але й навчається піклуватися про когось іншого. Психологи зазначають, що коли дитина вирішує «захищати» свого друга-жирафа, відбувається важливий зсув: фокус переходить із власного болю на турботу і підтримку.
Таке підходження допомагає дитині відчути впевненість та поступово повернути контроль над своїм життям. Це, по суті, реабілітація через відповідальність і любов.
Проте Рафа-Жирафа не є універсальним рішенням — не всі діти готові або хочуть грати з іграшками. У таких випадках спеціалісти обирають інші методики. Але для багатьох маленьких пацієнтів ця терапевтична іграшка стає першою істотою, якій вони довіряють свої страхи.
ТВОРЧІСТЬ ДЛЯ ДИТИНИ — ЦЕ НЕ ПРОСТО ГРА
Арт-терапія є ще одним ефективним методом роботи з дітьми, які пережили стрес або травматичний досвід.
Малювання, ліплення, робота з кольорами та формами дає можливість дитині висловити те, що словами сказати важко або неможливо. Через творчість вона звільняє емоції, напруження, страхи — і поступово знаходить свої внутрішні ресурси. Так, згідно з думкою психологині Юлії Маланіної, це не лише спосіб самовираження, але й форма терапії, що допомагає відчути себе спроможною, успішною і дієздатною.
Арт-терапія особливо ефективно діє з молодшими дітьми — до 10–11 років. Для них вербальне спілкування часто є складним або емоційно важким. Через образи, кольори, пластилін чи фарби дитина майже «перекладає» свої переживання в зрозумілу форму — створює символічний світ, в якому може опанувати свої страхи.
У центрі чимало історій, коли такі заняття давали відчутний результат вже після першої сесії.
«У нас був хлопчик, який казав, що відчуває всередині камінь, — ділиться спогадами Юлія. — Ми дали йому різні матеріали, і він обрав клей-пістолет. Намалював камінь на папері, розфарбував його і потім сказав: „Зараз мені стало легше, його в мені більше немає.”»
Іноді фахівці навіть не встигають пояснити, як саме спрацював механізм — але він спрацьовує. Творчість для дитини — це не просто гра, а спосіб відчути полегшення, безпеку та знову повірити в себе.
МАК-ТЕРАПІЯ: КОЛИ КАРТИ ДОПОМАГАЮТЬ ЗНАЙТИ СЛОВА
Ще один метод, який активно використовується у центрі Kinder Velt, — мак-терапія. Її назва походить від абревіатури МАК — метафорично-асоціативні карти. Це психологічний інструмент, що допомагає дітям висловлювати свої почуття, навіть коли вони не можуть або не хочуть робити це безпосередньо.
Зазвичай карти застосовують із дітьми від п’яти років. На малюнках зображено тварин, казкових персонажів, звичайних людей або абстрактні ситуації. Психолог просить дитину вибрати зображення, яке їй ближче, і далі вони починають обговорення: хто цей персонаж, які в нього переживання, з ким він дружить, чого боїться.
Таким чином, через уявного героя дитина поступово відкриває свої переживання — те, що складно або болісно вимовити від свого імені.
«Іноді діти приходять у стані, коли взагалі ні слова не кажуть, — розповідає Вікторія Храмцова. — Ми просто пропонуємо подивитись картинки: „Обери, яка тобі подобається”. І розмова починається сама собою — через образ, а не через питання».
Для підлітків фахівці часто комбінують метафоричні карти з іншими підходами — наприклад, когнітивно-поведінковою чи емоційно-фокусованою терапією. Тут важливі щирі розмови, під час яких підліток може висловити свої переживання, поплакати та знайти підтримку.
Часом такі зустрічі нагадують сцени з кіно — підліток зручно сідає в кріслі або на пуфі, обіймає подушку, а поруч фахівець, який просто слухає. Без тиску, без оцінки — лише підтримка. Адже головне в цьому процесі — допомогти дитині знову відчути, що її емоції важливі, і що вона не сама у своїх переживаннях.
СКІЛЬКИ ТРИВАЄ РОБОТА
Тривалість роботи з дитиною не має чітких обмежень — все залежить від конкретної ситуації, емоційного стану та готовності дитини до змін.
Психологи пояснюють, що спочатку вони орієнтувались на певний «протокол» — від п’яти до десяти занять, після яких терапія завершувалась. Але досвід показав, що універсальної тривалості не існує. Комусь дійсно достатньо кількох зустрічей для стабілізації, а інші потребують кількох місяців або навіть року підтримки.
На результат впливають різні фактори — від вродженої стійкості нервової системи до рівня залученості батьків. Коли дорослі активно беруть участь у процесі, підтримують дитину вдома, спілкуються з фахівцями та дотримуються рекомендацій, терапія може дати помітніші і швидші результати.
«У кожної дитини своя психіка, своя нервова система. Хтось швидше відновлюється, хтось потребує більше часу і уваги. Але завжди головне — не поспішати і не тиснути, а створити умови, в яких дитина сама зможе відкритись світові знову», — пояснює психологиня Вікторія Храмцова.
РОЛЬ БАТЬКІВ У ПРОЦЕСІ ВІДНОВЛЕННЯ
У Kinder Velt переконані: без підключення батьків жодна терапія не буде повноцінною. Тому робота з родиною — важлива складова реабілітації.
Після кожного заняття психологи проводять короткий зворотний зв’язок: пояснюють, які зміни помітили, дають рекомендації, що варто робити вдома, а у разі потреби організовують окремі консультації для батьків.
«Те, що ми робимо у кабінеті, — це лише близько 20% роботи, — зазначає Юлія Маланіна. — Решта 80% залежить від того, як дитину підтримують вдома. Якщо в родині все залишиться, як було, — прогрес зупиниться».
Важливо, щоб оточення дитини — родина, школа, друзі — поступово адаптувалося до її змін. Лише тоді реабілітація перетвориться на істинний крок до нового, спокійного дитинства.