Днями Олег Костюков продемонстрував журналістам «Вечірнього Києва» збирання макета засобу ППО «Стріла 10». На запитання, на скільки типів озброєння вже виготовлені макети, він відповів, що на сім: це два види танків: Leopard і Т-64, зенітно-ракетний комплекс «Стріла-10», самохідні артилерійські установки. Недавно створили макет САУ2С1 «Гвоздика». А от про вже вироблену та відправлену у військо кількість розповідати відмовився. Зазначив лише, що наразі є замовлення на ще 60 одиниць.
За 10 хвилин працівники зібрали з металевих профілів каркас та одягнули його у спеціальну тканину, що максимально імітує справжню польову «Стрілу10».
«Для чого ці макети потрібні, мабуть, знають всі. Але на вигляд вони такі, як справжні. Навіть дрон з тепловізійною камерою його розпізнає як справжню бойову одиницю, адже у нас для цього є один секрет», — розповів Олег Костюков.
На думку пана Олега, такі макети більше потрібні на бригадному рівні — для артилерії. Їх можна виставити, виїхати на вогневу позицію, при чому цей макет можна покласти на оригінальну машину, а екіпаж збере за 10 -15 хвилин. Після виконання бойового завдання, військові швидко поїдуть, і ворог їх не переслідуватиме, адже зафіксує дроном «тепленьку» підробку, побачить відстріляні гільзи та ідентифікує муляж як справжню машину, вдарить по макету.
— Як у вас виникла ідея відкрити свою ветеранську справу саме з виготовлення макетів?
— Я за першою спеціальністю інженер, займався в тому числі й маскуванням, обладнанням хибних вузлів оборони, ротних опорних пунктів. На початку війни у 2014 — 2015 роки, коли ще був сектор С, а потім став ОК «Північ», служив у 8 армійському корпусі, виходив з Дебальцевого. Про це розповідати не буду, адже на війні завжди важко. Служив в інженерних підрозділах. Знаю, що макети відіграють важливу роль у війні, і знаю, що краще ворожий дрон виявить або знищить макет за 100 тисяч гривень, ніж справжню техніку за 5-7 мільйонів. Ми збережемо і техніку й особовий склад.
— За які кошти розпочали справу й хто вам фінансово допомагає?
— Розпочинав за власні кошти, нині допомога є, але завжди потрібно більше. І люди, що зараз працюють тут, потребують заробітної плати. Адже ми розміщуємо свої замовлення на різних підприємствах. Співпрацюємо з благодійними фондами, збираємо донати, відкриті до співпраці зі всіма, хто виявляє цікавість. А першу модель зробили своїм коштом.
Наша перша конструкція з пластику не пройшла перевірку реаліями. Тому вирішили працювати з каркасом з металу. Він небагато важить, але міцніший, витримує вітрові навантаження й погану погоду.
— Де виготовляють частини ваших макетів?
— Виробництва деталей знаходяться в різних містах. А наш дизайнер працює на заході України. Від його напрацювань і стартує вся подальша робота, адже він створює 3D модель по моєму замовленню. Ще один конструктор займається металевим каркасом, в іншому місці зшивається чохол, друкується принт. А тут, на околицях Києва ми їх складаємо. У нас є кістяк команди (понад 10 осіб), плюс за потреби ми розміщуємо замовлення на підприємствах швейного профілю.
Макети робимо з тканини типу «Оксфорд», на якій друкуємо необхідні зображення, й навіть «подряпини на металі» та «польову грязюку». Робимо різні типи камуфляжу.
Щодо нашої команди, то в ній є учасники, з якими очно я ще жодного разу не зустрічався. Але команда працює «як швейцарський годинник». Поки що всі разом ми не збиралися.
— Скільки часу треба для виготовлення одного макета?
— Ми використовуємо придуманий ще видатним підприємцем Генрі Фордом конвеєрний спосіб виробництва і це дозволяє значно пришвидшити процес. В результаті виготовляємо від 20 до 30 макетів на місяць.
— Яка інженерна хитрість допомагає так швидко зібрати макет гігантської «Стріли»?
— Ми прийшли до того, що макет має бути розкладним, не мати гвинтів з гайками. Тому всі деталі, які потрібно з’єднати одну з одною промарковані єдиним кольором — білий до білого, жовтий до жовтого, щоб воїни не читали оті інструкції зі збирання. З’єднання відбувається завдяки пружинним механізмам, встановленим по краях деталей. А ще він легкий, аби його переносили 2 -3 особи.
Ми думали й надувні макети робити, але вони не підходять — вони шумні й важкі. Ми ж орієнтовані на роботу в польових умовах. А насправді макети можна робити з будь-яких матеріалів — з дерева, пластика, металу, пінопласту.
— Чи багато макетів виробляють в Україні для військових і чи важко було без досвіду організувати свою ветеранську справу?
— В Україні є певна кількість приватних компаній, що виготовляють макети. А наш ветеранський бізнес називається ФОП «Phoenix Pilot group». Бізнес-досвіду я не мав і робити перші кроки в організації виробництва було складно. Але чітко розумів свою мету, і ми з колективом її досягли набуваючи досвід з кожним кроком.
— У вас є мрія, зробити щось особливо складне?
— Так. Але це складний макет, дорожчий за ЗРК разів у п’ять, хоча, на мою думку, дуже необхідний. Поки ми не можемо вийти на його виробництво й говорити що це я не буду.
А от якщо буде запит, то робитимемо й «Himars». Їх макети також виробляють в Україні. Проте, на мою думку, такий макет не може стояти на одному місці довго, бо буде розпізнаний ворогом. Справжні «Himars» постійно рухаються, адже за ними полюють рої дронів ворога, — резюмує Олег Костюков.
Читайте також: «Ветеранський бізнес у Києві: вчать захищати будинок та виготовляють шоколад».
Катерина НОВОСВІТНЯ, фото Олексія САМСОНОВА «Вечірній Київ»