Учора, 28 лютого, Президент України Володимир Зеленський показав американському лідеру Дональду Трампу фотографії українських військовослужбовців, яких вдалося повернути з російського полону.
Серед них — нацгвардієць Володимир Шевченко, який потрапив у неволю під час оборони Маріуполя та провів у полоні понад два роки.
У коментарі «Вечірньому Києву» ветеран зізнався, що був здивований побачити свої фото на переговорах у Білому домі.
«Друзі та знайомі надіслали кадри зустрічі, і я був вражений, що Зеленський взяв саме ці фото. Ці кадри показують реальність російського полону. Якщо хоч одна людина після цього зрозуміла, що звільнення наших хлопців — це не просто дипломатія, а питання життя і смерті, то це вже крок уперед. Головне, щоб за переговорами йшли реальні дії», — наголосив він.
Володимир Шевченко пробув у полоні 771 день. За його словами, це не просто ув’язнення, а щоденні тортури, знущання і приниження.
«Світ має розуміти: російський полон — це система насильства, а не просто утримання. Українців катують, змушують відмовлятися від своєї країни, нищать їхню особистість. Ми не маємо права звикати до цієї реальності!
Повернення наших людей — це не лише питання дипломатії, а й людяності. Про це треба говорити щодня, тиснути на міжнародну спільноту, робити все можливе, щоб кожен, хто досі у полоні, повернувся додому», — підкреслив Володимир Шевченко.
***
Володимир Шевченко потрапив у полон під час оборони Маріуполя. Разом із побратимами він прибув туди ще до повномасштабного вторгнення. 24 лютого 2022 року, коли пролунали перші вибухи, нацгвардійці у складі Сил оборони України взяли зброю і стали на захист міста.
Згодом Володимир опинився на «Азовсталі» — металургійному комбінаті, який став укриттям для сотень цивільних і військових. Однак росіяни безперервно обстрілювали територію. За словами бійця, харчувалися здебільшого консервами, іноді вдавалося знайти борошно й спекти коржі, а воду збирали з дощу або використовували технічну.
Історію нацгвардійця раніше розповіли журналісти «Вечірнього Києва». Детальніше — за посиланням.
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»