Пані Вікторія переганяє великогабаритні автомобілі з європейських заводів в Україну. Вона розповіла «Вечірньому Києву», що за кермом легкових авто вже понад 20 років, а останні 5–7 років регулярно відвідувала автодром «Чайка» як гонщиця та повністю опанувала дрифт.
«Я давно хотіла змінити професію, адже майже 20 років працювала у фінансовій сфері. Бажання сісти за кермо великого автомобіля з’явилося ще 10 років тому. Саме фура, далекобійництво — це було моєю мрією. Але мене стримували сумніви. Батько завжди казав, що це не жіноча робота, бо вона надто важка для жінки».
Вікторія розповідає, що вирішила навчатися за програмою OnTrack проєкту Reskilling Ukraine ще й тому, що з початку повномасштабного вторгнення Росії гостро відчувалася потреба у водіях, здатних переганяти вантажі з міжнародною допомогою через кордон. Проте для цього була необхідна хоча б категорія C, якої у Вікторії тоді не було. У той момент вона дуже пошкодувала, що не отримала її раніше.
— Але коли з’явилися такі програми — безоплатні курси перенавчання для жінок, я відразу подала заявку.
— Як ви почуваєтеся за кермом вантажівки зараз?
— Чудово! На початку вересня минулого року я завершила курс перенавчання й одразу склала іспит на категорію C. Уже 12 вересня мене оформили на роботу. А в грудні я склала ще й на категорію CE.
— Як ви знайшли роботодавця?
— Дуже просто! Нас возили на ознайомчі екскурсії до великих автомобільних компаній: «Автологістика», «Фоззі», «Транслогістика». Але мені найбільше сподобалася «Автологістика», і вони без вагань взяли мене на роботу. До речі, я там не єдина жінка-водійка — у компанії зараз працює кілька дівчат.
— Розкажіть про автомобілі, які ви переганяєте.
— «Автологістика» займається доставкою нових вантажівок із заводів за кордоном. Це самоскиди, тягачі, автовози — переважно Volvo, Scania, MAN. Ми забираємо їх із заводів у Бельгії, Швеції, Нідерландах, Польщі й переганяємо в Україну.
Це дуже різні автівки: наприклад, MAN може бути з приводом 4×4 або 6×6, а Volvo — 4×2. Вони також відрізняються за габаритами — близько 10 метрів у довжину, можуть мати спальні місця та інші корисні опції.
Якщо я переганяю вантажівку зі Швеції, то спочатку їду до Гетеборга, заганяю її на пором до Польщі, а звідти пряму в Україну. Там ставлю автомобіль на розмитнення в терміналі, а згодом доставляю його до кінцевого пункту. Наприклад, якщо це Volvo, то безпосередньо у салон Volvo.
Наголошу: це нові автомобілі, і за них несеться велика матеріальна відповідальність. Перед передачею їх ретельно оглядають, складають документи, щоб зафіксувати відсутність пошкоджень.
— Як сім’я поставилася до вашої нової роботи?
— Чудово! Всі мене підтримують. Мої відрядження тривають не більше 7 днів.
— Чи потрібні водіям вашого напрямку знання англійської мови?
— Так, хоча б на базовому рівні, адже доводиться заповнювати чимало документів.
— Ви б рекомендували жінкам навчатися на водійок вантажівок?
— Безперечно! Але тут важливо не просто вміти кермувати, а справді любити цю справу. Це не просто сів і поїхав — великі габарити автомобіля потрібно відчувати. Якщо ти сідаєш за кермо двічі на тиждень або колись давно отримав права й вирішив навчатися — цього недостатньо. Це важка, але дуже цікава робота.
Нагадаємо, вже понад три сотні українок пройшли перенавчання та сіли за кермо автобусів і вантажівок. Цього року здобути професію водійок зможуть ще більше жінок, адже програма OnTrack продовжується.
Проєкт Reskilling Ukraine реалізується шведською неприбутковою організацією Beredkspalsyftet і спрямований на підтримку професійного розвитку жінок та ветеранів України.
Читайте також: «На базі київського коледжу відкрили Центр ветеранського розвитку: що пропонують».
Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»