Інсталяція півників незламності у Софії Київській привертає увагу до «невидимих» травм військових

Лише цього тижня охочі мають змогу подивитися частину унікальної колекції півників Васильківського майолікового заводу.

Автори півників, Надія та Валерій Протор’єви, використовували майоліку — різновид кераміки, що виготовляється з випаленої глини та розписується глазур’ю. Тиражі таких півників у різних варіаціях випускали впродовж 1960-80-х років, тож він був поширеним декоративним атрибутом в домівках українців.

Цей виріб здобув нового значення завдяки фото, де вцілілий півник вистояв на зруйнованій кухні після обстрілу Бородянки у 2022 році. Він став символом незламності та відродження України.

Іван Гринько. Фото: Анна Білоус

«Коли в Бородянці знайшли цього півника, я почав їх збирати. Тоді півників подарували Зеленському і Джонсону, в мене з’явився спочатку один, потім п’ять, десять, п’ятнадцять, — пригадує Іван Гринько, колекція півників якого налічує вже понад 2 тисяч екземплярів. — Заводу вже немає, він зруйнований і відновити виробництво вже майже неможливо, Однак я зрозумів, що незламний дух українського півника допоможе відновлювати слух нашим військовим. І через цю експозицію хочу привернути увагу до цієї невидимої травми війни, щоб більше людей розуміли про цю проблему та долучалися підтримати нас».

Про діяльність благодійного фонду «Півник» розкажемо трохи пізніше, наразі ще трохи про самих півників та їхній символізм.

Як зазначила докторка філософських наук, професорка КНУ імені Тараса Шевченка Наталія Кривда, вміння через мистецтво та культуру пам’ятати, фіксувати якісь страшні або прекрасні події, які з нами відбуваються, є дуже важливим. Символ стає частиною колективної і культурної пам’яті, яка формує нашу ідентичність. 5 квітня на лекції вона розкаже детальніше про символіку, як певні предмети стають натхненням та поштовхом для самоусвідомлення.

Наталія Кривда. Фото авторки

«У січні 2025 року Парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію, в якій написано, що російська федерація викривляє історичні факти, переписує історію, використовує культурні процеси, предмети, артефакти, щоб виправдати агресію проти України. Історія і культура стають полем битви. І ми не можемо віддати, зокрема, нашу символічну культуру, — зауважила вона. — Коли ми говоримо про півника думаймо про це ширше: що ми намагаємося зафіксувати час, простір, події, свої відчуття в певних предметах. Які будуть розказувати про нас наступним поколінням. І це важливо, бо пам’ять стирається».

Сама експозиція «Півники незламності» являє собою велику шафу із нішами, в якій розміщені півники. Вони різної форми та кольору, що дає змогу простежити еволюцію виробу.

Експозиція півників незламності. Фото: Анна Білоус
Експозиція півників незламності. Фото: Анна Білоус

«Все почалося з експерименту. Таким став перший півник, якого в 1957 році створили Надія та Валерій Протор’єви. Його можна побачити в центрі: він доволі важкий, масивний, має багато різних орнаментальних рішень, — розповіла кураторка експозиції Катя Тейлор. — Цей витвір мистецтва було важко масштабувати і зробити масовим, тому зрештою було вирішено спростити. І півник, якого ми з вами вже знаємо, це те рішення, на яке вони пішли, щоб його було легко відтворювати. Ті, що були створені раніше, зазвичай з коричневою грудкою і з коричневим хвостиком. Пізніше були півники різних кольорів, часто в зелених відтінках».

Експозиція півників незламності. Фото авторки
Експозиція півників незламності. Фото авторки
Експозиція півників незламності. Фото авторки
Експозиція півників незламності. Фото авторки
Експозиція півників незламності. Фото авторки

Вона звернула увагу на підвіконня, де є інші вироби васильківської кераміки з колекції Гната Заброцького: баранці, свічники, глеки. Він передав їх на благодійність — і за невеликий донат у 400-500 гривень у БФ «Півник», є змога отримати у свою колекції один з цих унікальних експонатів.

Васильківська кераміка. Фото авторки
Васильківська кераміка. Фото авторки
Васильківська кераміка. Фото авторки

Крім того, до проєкту у Софійському саду встановили скульптуру Олексія Золотарьова «Вухо».

Катя Тейлор біля скульптури «Вухо». Фото авторки
Скульптура «Вухо» Олексія Золотарьова. Фото авторки

«Вона дуже резонує з темою про необхідність чути і бути почутими. Йдеться й про взаємодію та комунікацію. Адже навіть зі здоровим слухом ми часто чуємо не те, що нас говорять, — зазначила Катя Тейлор. — Ця сучасна скульптура залишиться тут до кінця літа. І мені надзвичайно приємно, що Софія Київська, традиційний простір, готова до взаємодії з сучасним мистецтвом».

БФ «ПІВНИК» ДОПОМАГАЄ ВІДНОВЛЮВАТИ СЛУХ ВІЙСЬКОВИМ

У рамках відкриття експозиції відбулась презентація Благодійного фонду «Півник». Він займається відновленням слуху українських військових і збереженням культурного спадку.

Фонд створений на базі приватної клініки лор-хірургії RHINO. З травня 2024 року команда клініки здійснила понад 50 безкоштовних операцій з відновлення слуху для військових. Ідея створення фонду належить лікарю лор-хірургу та власнику колекції васильківських півників Івану Гриньку.

Іван Гринько. Фото авторки

«У військових отримана акубаротравма, тобто ушкодження слуху через вибухові хвилі, часто є причиною перфорації барабанної перетинки.І цей стан лікується виключно операційним шляхом, — розповів він. — Враховуючи величезну кількість військових, яким необхідна операція, черга може досягати до пів року. Цьому є багато об’єктивних причин: пропускна здатність державних установ, які можуть виконувати такі операції, спеціалізоване обладнання, яке мають не всі, і кількість спеціалістів, які здатні виконувати такі хірургічні втручання. Наразі у нашій країні таких фахівці близько 20. До повномасштабної війни цієї кількості було достатньо, щоб забезпечити потребу в операціях. Однак кількість людей, яким наразі це необхідно, збільшилась в рази.

На базі приватної клініки ми вирішили виконувати такі мікрохірургічні втручання для наших військових безоплатно. І прооперували вже понад 50 захисників. Наша мета — збільшити кількість операцій та створити реабілітаційний центр для військовослужбовців, які отримали перфорацію барабанної перетинки або акубаротравму. Для цього ми потребуємо підтримки, тож створили благодійний фонд».

Підготовкою спеціалістів з мікрохірургії вуха займається професор Олег Борисенко, науковець, який й сам робить надскладні операції.

Олег Борисенко. Фото авторки

«До війни ми мали 5 центрів мікрохірургії вуха в Україні. На жаль, 3 з них втратили — центри Донецьку, Запоріжжі та Дніпрі. Сьогодні вони перекваліфіковані і мають надавати іншу допомогу. Два інших центри працюють у більш віддалених містах від передової, у Києві та Тернополі, — поділився Олег Борисенко. — На жаль, поранених з травмами слухового апарату стає все більше. У 90% вибухова травма призводить до ураження органу слуху. Це розриви барабанної перетинки, дислокація слухових кісточок, ураження слухового нерва, які потребують хірургічного втручання, допомоги кваліфікованих фахівців.

Один з наших пацієнтів на передовій внаслідок вибухів втратив слух на обидва вуха. Ми зробили йому кохлеарну імплантацію на обидва вуха. І він повернувся на передову як снайпер. Каже, що завдяки кохлеарним імплантам не тільки повернув слух, а й чує краще за побратимів, коли летять дрони. Апарати дозволяють відчувати такі частоти, такі звуки, які нормальна людина не може чути. Тож ми навіть перетворюємо наших бійців на справжніх кіборгів».

Олена Комар. Фото авторки

Директорка БФ «Півник», засновниця громадської організації «Медичні ініціативи», лор-лікарка Олена Комар зазначила, що витрати на операцію одного військового становлять від 38 до 52 тисяч гривень. Тож фонд шукає партнерів, щоб таких операцій було більше. Крім цього, в клініці є потреба в мікроскопі, адже є дві операційні, і лише один мікроскоп. Це дасть змогу збільшити кількість операцій.

Вечір продовжився аукціоном унікального півника з колекції, який за 45 тисяч, що будуть направлені на відновлення слуху військових, придбала співзасновниця ГО Відчуй» Людмила Пишна, яка з 2011 року системно займається допомогою та соціальною адаптацією людей із порушеннями слуху.

Людмила Пишна та ведучий заходу Тимур Мірошніченко. Фото: Анна Білоус

«Слух — проблема, яку не видно, і завжди на неї не вертають достатньої уваги. Навіть за стандартами НАТО військовим звукові фільтри не видають, — зауважила Людмила Пишна. — Але зараз майже всі військові не тільки втрачають слух, але мають зниження слуху. В таких людей навіть змінюється психологічний портрет, і потім можуть бути проблеми в сім’ї. Тому дуже важливо вирішувати цю проблему вже зараз, бо наші бійці будуть повертатись додому. І їм буде дуже важко. На передовій не так відчутно, що ти маєш зниження слуху. А в мирному житті, вдома, це відчує не тільки людина, яка втратила або має зниження слуху, але й всі навколо».

Завершився вечір виступом фольклорного гурту «ЩукаРиба».

Гурт «ЩукаРиба». Фото авторки

У межах проєкту відбудеться декілька подій.

5 квітня пройде лекція докторки філософських наук, професорки КНУ імені Тараса Шевченка Наталії Кривди на тему «Чому символи правлять світом» про використання символічної мови як форми спротиву та роль побутового мистецтва у збереженні національних цінностей.

6 квітня лекцію «Звірі, птиці, кольори. Природна кераміка Василькова» проведе мистецтвознавиця та есеїстка Діана Клочко. Вона буде присвячена анімалістичній кераміці ХХ століття в Україні, зокрема феномену Васильківської майоліки.

Вхід на лекції вільний. Реєстрація — за посиланням.

Культурна програма завершиться концертом для військових з виступом солістів Національного будинку музики NotaBene Chamber Group 6 квітня. Вхід на концерт вільний. Реєстрація — за посиланням.

Вхід у «Хлібню». Фото авторки

Експозиція півників незламності

Коли: до 6 квітня
Де: галерея «Хлібня» НЗ «Софія Київська», вул. Володимирська, 24а
Відвідати експозицію в «Хлібні» можна безкоштовно, потрібно лише придбати вхідний квиток до Національного заповідника «Софія Київська» (60 грн)

Нагадаємо, до 105-річчя в Театрі Франка проходить ретроспективна виставка. На другому поверсі будівлі закладу показують афіші, програми, світлини, костюми, реквізит та макети до вистав різних років.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»

Джерело