З нагоди 90-річчя від дня народження видатного українського митця Михайла Надєждіна (1935–2023) галерея «АВС-арт» організувала вражаючу ретроспективну виставку «Абстрагована реальність».
У рамках експозиції демонструється близько 30 творів з музейних фондів та приватних колекцій, які дозволяють прослідкувати розвиток його художнього стилю. Це понад півстоліття творчих експериментів митця, що охоплюють період від 1950-х до 2010-х років.
На думку мистецтвознавців, його живопис відзначається глибиною світосприйняття, яскравими кольорами та потужною образною силою. У жанровому різноманітті представлені портрети, натюрморти, пейзажі, розписи і декоративні композиції. У своїх роботах художник поєднував реальність з символічним, втілюючи буденне у філософське.
Його художнє бачення формувалося ще в юності у селянській українській родині, що заклала основу двох ключових тем: філософсько-узагальнюючої та емоційно-реалістичної. Велику роль у формуванні його світогляду відіграли іконопис та роботи великої кількості європейських майстрів — від Тиціана, Мікеланджело та Ель Греко до Врубеля, Василя Кандинського та постімпресіоністів.
Перший етап творчості Надєждіна відзначається емоційною напругою та експресивністю. Він писав у своєму щоденнику (1963): «виразити емоцію формою і кольором, впорядкувати їх в єдину конструкцію, наділити духом» — ця формула стала його мистецькою програмою. Саме в цей час з’явилися такі знакові роботи, як «Автопортрет» (1962), «Стандартизація» (1965), «Фауст ХХ століття» (1968), «Хірургія» (1966), «Художник і модель» (1970) та символічне полотно «Війну оголошено» (1967), через яке митець порушує питання самознищення людства та насильства.
У 1970–1980-х роках акцент в творчості зміщується до камерних образів, інтимних сцен, родинних портретів. Навіть у таких творах, як «Портрет дружини», «Натхнення», «Весілля», проглядається глибина національного коду, осмислення традицій та емоційна правда, які формують пласт так званого неофіційного мистецтва.
Перспектива кінця 1980-х — початку 2000-х років стає для художника періодом внутрішньої свободи. У роботах цього часу — «Викрадення Європи», «Сади Едему», «Рибалка на Чорній річці», «Пошук», «Відображення» — зустрічаються монументальність образного мислення, алегорія, глибина кольору та пластичне мислення митця.
Особливе місце у його роботах займає пейзаж — чуттєвий, іноді іронічний, сповнений філософських алюзій. Останні серії — «Курка чи яйце?» (2001), «Під лопухом» (2002), «Зі мною чайка» (2013) — є своєрідними художніми нотатками внутрішніх переживань.
Михайло Надєждін уникав стилістичних обмежень і не прив’язував себе до жодної художньої течії. «Я не абстракціоніст, але мій мистецький дух абстрактний… Мої твори виникають з безперервного процесу роздумів і дій», — зазначав художник.
Його живопис — це пластичне відображення енергії, сліду руху, напруги думки, що перетворюється на візуальну форму.
Довідка.
Михайло Надєждін (18.05.1935 р., с. Костянтинівка на Сумщині — 5.12.2023, м. Кропивницький) — український живописець і графік, один із провідних представників неофіційного мистецтва другої половини ХХ століття.
Навчався в Дніпропетровському художньому училищі, з 1963 року жив і працював у Кропивницькому.
Викладав, очолював обласну організацію НСХУ, був організатором значущих виставкових проєктів. Його діяльність охоплює понад пів століття та відзначається глибоким філософським змістом, жанровим різноманіттям та емоційною експресією.
Його роботи експонувалися в Україні та за кордоном, зберігаються у національних та регіональних музеях. Народний художник України, лауреат премії імені Олександра Осмьоркіна.
До теми: Вічність у мистецтві: столична галерея демонструє артпроєкт пам’яті двох художників.