На території Михайлівського Золотоверхого монастиря, розташованого на верхньому плато Володимирської гірки (вулиця Трьохсвятительська, 8), тривають дослідження археологічної пам’ятки — залишків кам’яної брами з надбрамною церквою XII століття.
Про це «Вечірньому Києву» повідомили в Департаменті охорони культурної спадщини.
Дослідники з’ясували, що церква має зовнішні виміри 10,82 м у довжину (без апсиди — 8,65 м) та 8,4 м у ширину. Товщина стін змінюється: на західній стороні — 1,5 м, на східній — 1,2 м, апсида — 1 м, внутрішня стіна проїзду — 0,53 м. У центрі західної стіни розташована поперечна перегородка шириною 0,75 м, яка розділяє простір на дві частини, де, ймовірно, були сходи на другий поверх. На східній стороні проїзду виділяється масивний прямокутний пілон, а діаметр апсиди становить 2,7 м.
«Частини будівлі були пошкоджені внаслідок прокладання водогону, будівництва Варваринських келій та риття господарських і поховальних ям. Фундаменти глубиною 0,7 м на заході і 2,3 м на сході зведені з бутового каменю на вапняно-глиняному розчині з піском. Вони складаються з двох незалежних конструкцій, ширина яких перевищує товщину стін — до 2,3 м. Стіни зведені рівношаровим муром із плінфи низької якості (розміри: 28–29,5 × 20–21 × 3,5–5,5 см), із застосуванням цем’янкового розчину з глиняною домішкою», — зазначили фахівці у своєму висновку.
У проїзді зберігся уламок шиферної плити шириною 75 см з виїмкою для підп’ятника воріт. Церква була прикрашена фресками та графіті, зовні мала світлий тиньк. По обидва боки від брами знайдено сліди потужної дерев’яної огорожі. Існує припущення, що споруда виконувала функції в’їзної брами одного з монастирів у «місті Ізяслава Святополка» і спочатку була дерев’яною.
На даний момент залишки церкви музеєфіковані. Матеріали досліджень зберігаються в Інституті археології НАН України та у Державному історико-архітектурному заповіднику «Київ стародавній».
«Археологічні залишки кам’яної брами з надбрамною церквою на території Михайлівського Золотоверхого монастиря — це автентичний об’єкт археологічної спадщини XII століття, виявлений у 1998–1999 роках. Він зберіг значну частину планувальної структури, матеріальних ознак, фрескових фрагментів і елементів оздоблення. Виявлені кубики смальти, фрагменти графіті та цегла плінфа дають підстави вважати, що над в’їзною частиною воріт могла існувати мозаїчна ікона», — повідомила в коментарі нашому виданню Марина Соловйова, директорка Департаменту.
За її словами, наразі об’єкт не має охоронного статусу, проте Комунальний заклад «Центр консервації предметів археології» подав картку виявлення до відповідного департаменту.
«Після перевірки документації ми дали доручення на підготовку облікової картки для включення пам’ятки до державного реєстру. Дослідження тривають, паралельно з консультаціями з фахівцями Інституту археології України, де зберігаються матеріали досліджень», — розповіла пані Марина.
Згідно з планами, археологічний комплекс може стати частиною музейного простору, над яким працює колектив ДІАЗ «Стародавній Київ».
Також Марина Соловйова підкреслила, що фахівці департаменту спостерігають за суміжними об’єктами на території монастиря, розглядаючи можливість їх подальшого дослідження та інтеграції в загальний культурний ландшафт.
Нагадаємо, що наприкінці червня 2025 року залишки кам’яної брами з надбрамною церквою XII століття, розташовані на території Михайлівського Золотоверхого монастиря, були оглянуті представниками Центру консервації предметів археології КМДА, заступником генерального директора Київського науково-методичного центру з питань заповідника «Стародавній Київ» Романом Маленковим та науковим співробітником Інституту археології Віталієм Козюбою.
До теми: Як зберегти культурну спадщину: у столиці обговорили проблеми захисту пам’яток.