27 березня 2025 року Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка відзначив своє 105-річчя.
До цієї дати відкрили виставку «105 років — 105 вистав», на якій зібрали артефакти знакових постановок. Це рідкісні фотографії, театральні афіші, оригінальні ескізи костюмів, елементи декорацій та реквізиту.
«Спочатку була ідея представити 105 прем’єрних афіш. Важко було дотриматися в них чіткості, але тут охоплений великий спектр знакових вистав, знакових акторів, які власне і складають цю величну історію франківського театру, — зазначив генеральний директор — художній керівник театру Євген Нищук. — Сьогодні тут представлені легендарні обличчя у талановитих театральних роботах. Є афіші й макети. До нас приходять різні покоління: є ті, хто пам’ятають вистави та мають змогу згадати їх, а є ті, хто не бачив і хоче дізнатися щось нове. Для нас ця експозиція важлива в контексті річниці, змога провести аналіз, огляд того, що було та що є, будувати плани на майбутнє, яке неможливо без минулого».
Євген Нищук звернув увагу на фото з вистави «Енеїда», де Анатолій Хостікоєв постав в образі Енея. І проанонсував, що в листопаді цього року в театрі вийде нова інтерпретація «Енеїди» від молодого сучасного режисера Давида Петросяна.
Також він розповів, що Театр Франка сьогодні відчинив свої двері театрам з прифронтових міст, які мають змогу показують свої вистави у столиці. Це заклади з Маріуполя, Сєвєродонецьку, Сум, Харкова, Херсону, Миколаєва, Запоріжжя, Чернігова тощо.
Як поділилися співкураторка виставки, художниця-сценографка Анна Духовична, хотілося не лише представити історію театру, а й створити притаманну театру атмосферу гри.
«Аби це не було занадто серйозно, відвідувачі могли відволіктися і згадати про приємні моменти, які пов’язані з театральним мистецтвом. Сподіваюся, глядачам буде цікаво подивитися і на світлини перших вистав, і на старі афіші з архіву театрів, і на новітні роботи», — зазначила Анна Духовична.
Художниця зі сценографії поділилася, що у театрах немає традиції показувати реквізит. Однак на цій експозиції вирішили це зробити. Зокрема, це ляльки з «Бременських музик», чайка з «Кар’єри Артура Уї». А також сірі постаті для вистави «Сторонні серед нас», де Анна була художницею, вони є уособленням самотньої людської сутності, натовпу без обличчя.
«Особисто знаю людей, які робили ці ляльки. Так, все життя мріяла цим займатися Ольга Володимирівна Калініна, нині начальниця декораційного цеху», — розповіла Анна Духовична.
На стінах показані різноманітні афіші, зокрема одна з найстаріших — до «Бравого солдату Швейка». Первинні афіші так і виглядали, буз картинок, лише текст. Поруч — світлини з різних вистав, зокрема є раритетне фото з вистави «Цар Едіп» (1918) та світлина Амвросія Бучми у гримі Леся Курбаса (1937).
Є програмки, ескізи, костюмів, і власне самі костюми. Зокрема до вистав «Отелло» (2001), «Ех, мушкетери, мушкетери» (2003), «Легенда про Фауста» (2008), «Назар Стодоля» (2009) «Украдене щастя» (1979), «Наталка Полтавка» (2005), «Віват, королево» (2006), «Дві квітки кольору індиго» (2009). В обіймах з погруддям Івана Франка — костюм з «Тев’є Тевель» (1989), в якому на сцену виходив Богдан Ступка, та «Еріка ХІV» (2015), якого грав Євген Нищук.
Над багатьма постановками театру Франка як сценограф працював Андрій Александрович-Дочевський. Пригадує, що вперше зробив сценографію до вистави у 1980 році, а саме в Театрі Франка — 1989-му, це були «Люди добрі» за оповіданнями Нечуя-Левицького, ставила режисерка зі Львова Ада Куниця. А вже з 1991-го він працював тут офіційно.
«До вистав готував макети, це дуже копітка робота. Як і в усьому світі. вони виконані у масштабі 20 до одного. І потім декорації у 20 разів збільшуються в цехах, — поділився Андрій Александрович-Дочевський. — Зараз макети переважно роблять в ЗD. Часто виникають проблеми, якщо креслення не дуже досконалі. На міжнародних виставках сценографії досі чимало саме макетів. Зокрема, у британських художників, що дотримуються традицій».
Андрій Алексадрович-Дочевський розповів детальніше про роботу над двома макетами, представленими в експозиції. Один з них — традиційний, до вистави «Наталка Полтавка» за знаним твором Івана Котляревського. Цю постановку здійснив у 2005 році режисер Олександр Ануров.
«П’єса написана на початку 19-го сторіччя написання. І тоді був канон в театрі, що все має пройти за 24 години. І місце дії одне, — зазначив Андрій Александрович-Дочевський. — Ми пішли за цим каноном, але подумали, що не будемо натуралізм робити. І ось ця віньєтка, наче порцелянова, підкреслює, що це наше уявлення про цей час.
Дуже складна була світлова партитура, розписана з ранку до самої ночі. Дійство починається о 6 ранку, на сході, коли біжать качечки, і в тумані сидить Наталка Полтавка. Далі відбувається і гроза, спекотний день, потім вечоріє і сцену заливає золотом.
Також ми додали різні жарти. На макеті бачимо, що позаду пливе човен з рибалкою. А на сцені у нас з’являвся й пароплав «Іван Котляревський». Часто питали, а звідки цей лев? Це село, а отже десь є маєток поміщика, і то його частина. У виставі лева по-різному обігрували. А ці стільці на передньому плані, я хотів, щоб там сиділи ляльки, як бабусі сидять в музеї. Але режисер був проти. Тож залишились стільці, де, наприклад, Возний грає сам с собою в шахи».
Другу сценографію, більш авангардову, Андрій Алексадрович-Дочевський створював для вистави «Крум» за мотивами однойменної п’єси Ханоха Левіна, що з 2020 року йде у постановці Давида Петросяна.
«Історія така, що мати в якомусь єврейському містечку чекає сина, який поїхав на заробітки. А він письменник-невдаха. Коли повертається додому, починаються різні колізії: внутрішні, любовні, з сусідами. Я пішов від того, що є світ мрії, трохи хаотичний, звідки приїжджає герой. Сам він нагадує Арлекіно, звідси клаптики. На сцені — цитата меморіалу Голокосту, який я побачив в Берліні. Це як натяк на те, що тут лишились тільки труни. Вони потім у нас обігруються Як і казав Курбас, перетворення — це найголовніше в театрі. Тож одна труна перетворюється на холодильник, інша — на багаття. Тобто є два світи: один світ яскравий, невідомий і бурхливий, а інший — – от такий. Також режисер додав стару коляску, де рукописи героя. рукописи, безглузді та бездарні. Він їх потім спалює».
Виставка «105 років — 105 вистав» триватиме до 30 квітня. Вхід вільний — за наявності квитка на виставу або ж за довільний донат для ССО, що захищають нас на Сумсько-Курському напрямку.
Нагадаємо, у столиці обговорили актуальні питання сучасного театру. До Дня театру представники різних київських закладів зібралися на круглий стіл, аби відверто поспілкуватися про проблеми, виклики та можливості.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»