Переможці Talents for Ukraine, 17-річні брати-близнюки навчаються у Політехнічному ліцеї НТУУ «КПІ» міста Києва. Коли вони перейшли до цього закладу в 9 класі, долучилися й до Київської Малої академії наук, завдяки чому мали змогу втілити свої ідеї та представити їх як проєкти та прототипи.
«Вечірній Київ» зустрівся з братами та їхньою науковою керівницею Людмилою Булигіною, аби детальніше розпитати про шлях у науці та розробки.
Хлопці зізнаються, що їх завжди цікавила математика, фізика та інформатика. Тож вирішили присвятити цьому своє життя. Були ідеї, які хотілося б реалізувати — і в Київській Малій академії наук вони знайшли необхідну підтримку.
Політехнічний ліцей, який є одним з кращих технічних закладів середньої освіти, має тісні стосунки з Київською МАН. Тож вчителі, помітивши здібності та цікавість хлопців до науки, порекомендували їм, до кого звернутися.
«Мала академія наук змінює світогляд, дає змогу ширше поглянути на світ і побачити свої можливості, — поділився Вячеслав. — А також реалізувати свої ідеї, ти розумієш, що вони корисні для суспільства. Це дуже цінно. Важлива допомога і підтримка педагогів, наукових керівників».
У Київській МАН з дітьми працюють фахівці з наукових інститутів і вишів. Перевагою є й те, що учні можуть спробувати себе у різних напрямках, секціях і відділення. І зрештою визначитися з науковою діяльністю у майбутньому.
Велику роль у становленні братів зіграла й родина. Натхненником для хлопців став дідусь, який свого часу працював в Інституті Патона.
«Він займався лазерними технологіями, які тоді були секретними, так звана „чорна скринька“, їх не розголошували. Має декілька патентів, — розповіли брати. — Коли сталася катастрофа на ЧАЕС, пішов ліквідатором. Зараз йому вже 86 років, але отримана доза раціації далася в знаки і значно вплинула на здоров’я дідуся. Ще один наш дідусь закінчив КПІ і працював інженером».
Батьки хлопців підтримують їх починання та створюють комфортні умови для наукової діяльності.
ЗАСТОСУНКИ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
Першою ідеєю Іллі став застосунок «Сам собі еколог», в якому можна було обирати екологічні дії та виконувати їх протягом певного періоду часу.
«Такий застосунок корисний для відпрацювання екологічних звичок, — пояснює Ілля. — Дії розподілені за трьома категоріями: легкі, середні та складні. Користувач може обрати комфортний рівень і почати виконувати запропоновані дії. Через встановлений термін він може відслудкувати, що вдалося зробити, а що ні. І у відсотках побачити результат. Екологічні проблеми — це глобальні проблеми, які стосуються кожного. Я сам сортую сміття, намагаюся всі ці правила, які заклав в програму, виконувати, адже все починається з однієї людини. Якщо я цього не буду робити, чому повинен чекати чогось від інших?».
Перша робота Вячеслава також була присвячена екологічній проблематиці. Він створив застосунок для зменшення побутових відходів.
«Застосунок називається „Київ — місто Zero Waste“. У ньому на карті позначені всі центри, де можна здати побутові відходи. А крім того, вказані заклади (магазини, заклади харчування, готелі), які турбуються про довкілля: сортують сміття, використовують багаторазові стаканчики, розробляють безвідходні процеси тощо. Цю роботу представляв на конкурсі Київської МАН два роки тому», — пригадує хлопець.
Ілля зауважив, що вони один одному допомагають, і всі проєкти роблять разом, радяться. Тож втілені проєкти є заслугою командної роботи братів.
«ХРЕЩЕНА МАТИ» В НАУЦІ
Опікувалася хлопцями у Київській МАН Людмила Вікторівна Булигіна, яка працює в секції «Кібербезпека» при інженерному відділенні. Звернутися до неї братам порадила методист з наукової роботи Політехнічного ліцею «КПІ» Ковальова Вікторія Миколаївна, оскільки в закладі освіти приділяють значну увагу інтересам та прагненням учнів. Саме Людмила Вікторівна надихнула хлопців на наступні ідеї застосунків, а відчуваючи фахову підтримку, Вячеслав та Ілля почали реалізовувати ще більш сміливі проєкти.
«Для наукової роботи важлива мотивація. Якщо дитина дійсно хоче цим займатися, спробуйте ще відбити це бажання, — зауважує Людмила Булигіна. — Буває, що дітей змушують, є й такі, що люблять виступати на конкурсах. Їм цікаво показати себе, а не сама робота. А комусь цікаво саме реалізувати свою ідею, побачити, як вона втілюється. Якщо є внутрішня мотивація, то всі залишаються. Власне, в Київську МАН переважно приходять вже діти, які мають мотивацію».
Людмила Вікторівна пригадує, що з Іллею та Вячеславом спочатку багато спілкувалися онлайн. Особисто вони зустрілися вже пізніше.
«У хлопців ідеальні комунікаційні навички, а також айтішні, комп’ютерні, — розповідає вона. — Користуються всім, що швидко дає результат. Вони одразу приймали мої зауваження, поради, втілювали в роботі. Дуже гнучкі, вміють слухати, надзвичайно працьовиті і самостійні, з шаленою жагою до нових знань».
Так, разом з Людмилою Вікторівною Ілля почав розробляти застосунок для онлайн діагностики дерматологічних захворювань «Е-Dermatologist». За знімком, зробленим камерою на смартфоні, він видає ймовірний діагноз. З цим проєктом Ілля та Слава побували на конкурсі INFOMATRIX в Румунії.
«Найскладніше — обрати актуальну тему, адже на чому вчити нейронку і як зробити дизайн застосунку, зрозуміло. Майже всі теми розроблені, і знайти цікаву, до якої є база, непросто, — зауважує Людмила Булигіна. — Звісно, ідеї виникають не на порожньому місці. Наприклад, був застосунок зі схожою ідеєю, який визначав хвороби томатів. Якщо є співпраця з профільним закладом, що має хороші бази даних, на яких „тренувати“ нейронку, успіх забезпечений. Конкретно з застосунку хлопців варто зробити стартап і продати. Але зараз всі такі проєкти не на часі, хоча не втрачають актуальності».
«Спочатку хотів створити ще один застосунок на екологічну тематику, але Людмила Вікторівна наштовхнула на цю ідею, за що я їй неймовірно вдячний, — каже Ілля. — Продивившись статистику запитів в Google Trends, зрозумів, що ця проблема актуальна. Адже кількість запитів за темою „Шкірні захворювання“ зростає. Застосунок може визначати атопічний дерматит, кератоз, ураження судин тощо».
«Але потрібно розуміти, що застосунок — це домедична діагностика. Вона може бути корисною для людей з обмеженою мобільністю чи для тих, хто живе далеко від лікарні. Однак це попередній діагноз, який варто уточнювати у спеціаліста», — додає Вячеслав.
«Під час роботи були труднощі з поєднанням нейронної мережі з самим застосунком. Для розробки нейронної мережі було використано мову програмування Python, а інтерфейс застосунку — на TypeScript, для поєднання роботи нейронної мережі з інтерфейсом застосунку ми використовували Azure Functions», — розповідає Ілля.
САМООСВІТА ТА МІЖНАРОДНІ КОНКУРСИ
Брати розповідають, що багато займаються самостійно: дивляться відео та читають відповідну документацію. Потім обговорюють нову інформацію, цінуючи думку один одного.
«Після того, як народжується ідея проєкту, ми вивчаємо багато джерел інформації, різну документацію, щоб зрозуміти, як ідея може бути втілена в життя, — розповідає Ілля. — У першій роботі я працював з Python і використовував бібліотеку Kivy. Тож, треба було дізнатися про неї, тоді набагато легше створювати проєкт».
«Необхідно постійно навчатися, бо з’являються нові, кращі та ефективніші інструменти, — зауважує Вячеслав. — Коли вивчали мову програмування Python, тренувалися на спеціальних сайтах-кодерах. Є також www.w3schools.com, де зібрана інформація про всі мови програмування. Зараз ми програмуємо ще на С# та JavaScript».
Хлопці зізнаються: їх мотивує те, що їхні розробки будуть корисними іншим людям. А особливо тішить, коли отримують результат чи відгуки про проєкти.
У вільний час брати гуляють в парках або ж грають в шахи.
«Це захоплення прищепив нам дідусь по маминій лінії. У чотири роки навчив грати в шахи, нам це одразу сподобалось», — кажуть хлопці.
Брати діляться, що встигають поєднувати навчання в школі та наукову діяльність. Звісно, проєкти займають доволі багато часу, тож треба планувати та робити все вчасно.
Ілля та Вячеслав Рибачики успішно представляють Україну закордоном, побували в Румунії та Польщі. Хлопці здобули срібні медалі на міжнародних конкурсах INTARG та INFOMATRIX.
«Конкурс є чудовим досвідом, головне — не боятися виступати англійською, — розповів Ілля. — Варто бути сміливим, попри страхи та переживання. Такий досвід буває раз у житті. Крім того, ваші розробки отримують відгуки експертів, зауваження чи поради можуть дозволити поновому подивитись на свій проєкт. Тому раджу усім подавати свої проєкти на конкурс».
Хлопці розповідають, що на міжнародних подіях побачили чимало цікавих проєктів, зокрема з програмування та робототехніки. Учасники з усього світу працюють над розробками у сфері безпеки, екології, здоров’я. Українські юні науковці створюють актуальні для нашої країни винаходи: штучний хребет, захист від РЕБ для дронів, програми з використанням ШІ для тренування з тактики бою тощо.
«На міжнародних виставках можна познайомитися з багатьма цікавими та талановитими винахідниками. Це дуже мотивує. Також на конкурсі ми обмінювалися з колегами монетами, тож у нас тепер ціла колекція, у тому числі з екзотичних країн таких, як Конго чи Еквадор», — поділився Ілля.
НАУКОВІ РОЗРОБКИ ДЛЯ ВІЙСЬКОВИХ
Торік брати під керівництвом Олега Козленка, керівника секцій «Технології виробництва» й «Аерокосмічна техніка та оборонні технології» Київської МАН, завідувача наукової лабораторії кріогенної техніки Фізико-математичного факультету КПІ імені Ігоря Сікорського, про якого «Вечірній Київ» писав раніше, займалися проєктами, пов’язаними з енергетичною незалежністю та безпекою військових.
Вячеслав шукав варіанти отримання енергії з автономних джерел. Він створив комбіноване джерело електроживлення інверторного типу, з цим проєктом хлопець посів перше місце на другому етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту Малої академії наук.
«Додали елемент, який дає змогу заряджати гаджети, це іоністори, суперконденсатори. Пристрій працює як павербанк, і він сам дуже швидко заряджається, — розповів Вячеслав. — Комбіноване джерело дає змогу заряджати телефони, ноутбуки, рації, вмикати лампи чи прожектори».
Ще одна важлива розробка — захисна система зі світловим індикатором для тактичного шолома. Винахід посів перше місце на конкурсі «Еко-Техно» та на Всеукраїнському конкурсі винахідницьких та раціоналізаторських проєктів.
«Коли лазер потрапляє на захисну пластину, світловий індикатор повідомляє військового про небезпеку, — поділився принципом роботи Ілля. — Це допоможе військовим зорієнтуватися і вчасно себе захистити. Система важить 150 грамів».
Цьогоріч брати Рибачики продовжують займатися актуальними проєктами, що покликані допомогти військовим.
«Розробив симулятор (тренувальна система) для саперів, що використовує технології віртуальної реальності, — розповів Ілля. — Для навчання підготував три сценарії: знешкодження протипіхотної міни TM64-M, міни-пелюстки та розтяжки. Учасникам потрібно діяти за певними алгоритмами, перед цим ознайомившись з інструкцією сапера».
В’ячеслав працює над дроном, який використовує штучний інтелект, для ідентифікування різних об’єктів. За допомогою координат на мапі можна задавати його рух.
«Це дрон-прикордонник, який може заміняти людей, літати автономно, — пояснює хлопець. — За допомогою камери він ідентифікує людей, транспортні засоби. Сповіщає, що бачить об’єкт. Крім того, дрон реагує на небезпеку і може робити захисний маневр».
У лютому, на другому етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту проєктів, який проводить Київська МАН, брати Рибачики представлять свої розробки. Водночас ці технології вже передали на випробування військовим.
В цьому році Ілля та Вячеслав завершують навчання в ліцеї та вже обирають ВНЗ для вступу.
«В Україні дають гарну освіту, крім того, ми віримо в те, що наша країна відновиться та стане ще кращою. Ми плануємо продовжувати займатися програмуванням», — говорять хлопці.
Читайте також:
- Повернути втрачені можливості: вихованець Київської МАН розробляє унікальний колінний протез для поранених військових. Десятикласник зі столичного ліцею Михайло Мельниченко досліджує можливості використання технологій 3-Д друку і працює над ендопротезуванням колінного суглоба.
- Юний програміст з Києва створив унікальну систему навігації для БпЛА. Розробка Дмитра Лапка має значний потенціал у розвитку безпілотних систем.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»