Авіаексперт Валерій Романенко, провідний науковий співробітник Державного музею авіації, роз’яснив значення терміна “локаційно втрачені” дрони, який часто зустрічається у зведеннях Повітряних сил ЗСУ.
Про це він розповів в інтерв’ю для Radio NV.
За його словами, цей термін стосується тільки дронів типу “Гербера”, місце падіння яких залишається нез’ясованим. Ці безпілотники являють собою легкі пінопластові апарати з китайськими двигунами потужністю 3,5 к.с., які, ймовірно, були зібрані в Росії за китайською технологією.
Оскільки ці дрони значно повільніше, ніж Shahed-136, українські радари рідко виявляють їх, щоб уникнути перевантаження системи ППО. Романенко пояснює, що якщо система фільтрує цілі, що рухаються зі швидкістю менше 150 км/год, такі дрони просто не попадають у поле зору — звідси і виникає статус “локаційно втрачені”.
“Чому Джо невидимий? Бо за ним ніхто не слідкує”, – іронічно зауважив він.
Ці безпілотники, як правило, не мають вибухівки, тому не є серйозною загрозою. Як приклад, експерт навів випадок, коли один із таких дронів влучив у гуртожиток, залишивши тільки пошкоджену шибку та раму.
Тим часом, за даними ГУР, Росія широко використовує “Гербери” для імітації атак дронами-камікадзе Shahed, перевантажуючи українську ППО. Вони виготовлені з фанери та пінопласту, а комплектуючі постачаються з Китаю через треті країни. Збірка таких БПЛА проходить на виробництві в Єлабузі (Татарстан).
На деяких ділянках фронту, зокрема на Покровському напрямку, російські окупаційні війська збільшили кількість використання безпілотників у 3-4 рази.
Крім того, російські війська активно посилюють свої можливості в сфері радіоелектронної боротьби та розвідки.