Нещодавно в Головному корпусі Національного музею історії України у Другій світовій війні відбулася публічна бесіда з фотографом і воєнним кореспондентом Іваном Любишем-Кірдеєм — воєнним фотографом, оператором і цьогорічним лауреатом Премії імені Георгія Ґонґадзе.
У серпні 2024 року, під час роботи в Краматорську, він отримав серйозні поранення через ворожий ракетний удар, проте незважаючи на все, продовжує боротися та фіксувати реалії війни. Наразі Іван перебуває на етапі відновлення.
Під час зустрічі кореспондент поділився історіями з передової, розповівши про виклики, з якими стикаються воєнні репортери, свій особистий шлях від поранення до відновлення, а також поділився своїм баченням майбутнього.
«Я ніколи не сприймав камеру як захист. Це інструмент, щоб світ бачив правду. Навіть коли я був поранений, думав про те, як знімати далі. Бо якщо я можу показати цю війну — значить, я ще потрібен», — зазначив Іван.
Також у своїй розповіді Іван торкнувся важливих тем, які зазвичай залишаються поза кадром: етичні дилеми воєнної журналістики, відповідальність перед суспільством і посттравматичне відновлення.
Він наголосив, що важке поранення та втрата зору на одне око не стало для нього перешкодою для бажання знімати, а навпаки — зміцнило його намір передавати світові історії людей, які не здаються.
«Це історія, яку я мав фіксувати», — підкреслив Іван.
Зворушливо прозвучала його розповідь про те, як музика, родина та фотографія стали опорними моментами в реабілітації. Завдяки внутрішній силі, підтримці дружини Марії та команди Reuters, Іван поступово повертається до роботи, знімаючи життя ветеранів, сцени відновлення та щоденну гідність у простих речах.
Зустріч завершилася символічним актом: Іван Любиш-Кірдей передав до музейної колекції об’єктив, розбитий під час обстрілу готелю «Сапфір», а також свої журналістські посвідчення часів АТО / ООС. Ці артефакти є свідченням не лише особистої історії, а й документом правди, за яку була заплачена висока ціна.
Юрій Савчук, генеральний директор Музею війни, підкреслив неймовірну життєстійкість Івана Любиша-Кірдея. На його думку, щирість, тонка іронія та людське тепло, з якими герой зустрічі розповідає про інших, не лише зворушують, а й стають джерелом натхнення для всіх, хто щоденно веде власну боротьбу.
До теми: Поранений у Краматорську оператор Іван Любиш-Кирдей зміг заспівати та заграти на баяні колядки.