Харківці чи харків’яни, полтавчани чи полтавці: як правильно називати жителів міст

Коли ми кажемо, що нас тепло зустріли черкащани чи полтавчани, ми припускаємося мовної помилки.

Філологиня Ольга Васильєва на своїй сторінці у Facebook пояснює, чому називати мешканців міст треба по-іншому.

“Під час насильницького змішування мов в українські катойконіми просочилися різні -чани, і виникли в нас кримчани, полтавчани, краматорчани, луганчани. Тоді полтавці змушені були забути про ‘Наталку Полтавку’ свого відомого земляка Котляревського та назвати фабрику ‘Полтавчанкою’, – зазначила у своєму дописі Ольга Васильєва.

Про це говорив і Борис Антоненко-Давидович у праці ‘Як ми говоримо’: ‘Хтозна, чим не сподобались нашим сучасникам давні українські іменники полтавець і полтавка для позначення мешканця й мешканки Полтави, так само як лубенець, лубенка – для мешканців Лубен, чи канівець, канівка – для осіб з Канева. Поява таких незвичних форм як полтавчанин, лубенчанин, канівчанин може бути пояснена лише втратою мовного чуття, забуттям правил словотворення та чергування звуків (щоб з’явився звук [ч], у назві має бути звук [к]: порівняйте: м. Гребінка – гребінчанин, хоча природним є також гребінківець)’, наголосила філологиня.

Українська мова є милозвучною, тому найпродуктивнішим у назвах жителів є суфікс -ець (у формі чоловічого роду), зафіксований ще в XIV столітті:

полтавець – полтавка – полтавці;

луганець – луганка – луганці;

краматорець – краматорка – краматорці;

маріуполець – маріуполька – маріупольці.

З -чани утворюються назви тільки від тих населених пунктів, що мають суфікси -иць-, -ець-, -цьк-, -ц-, -ч-, -к-:

Вінниця – вінничани;

Тростянець – тростянчани;

Донецьк – донеччани;

Чернівці – чернівчани;

Гадяч – гадячани;

Прилуки – прилучани.

Щодо -ш: Калуш – калушани, але Золотоноша – золотонісці, а не золотоношани.

Професор Олександр Пономарів вважав недоречними в українській мові такі слова:

черкащани, замість яких має бути черкасці;

криворожани, замість яких має бути криворіжці;

сумчани, замість яких має бути сумʼяни.

“Інші філологи підтримують ще слово сумці, оскільки воно найдавніше. Мені теж сумці звучить природніше, ніж сумʼяни, але сумʼяни краще, ніж сумчани. Кременчужани – також росіянізм, оскільки це слово утворилося від Кременчуг, а правильно від Кременчук, тому буде кременчуківці. А як тоді українізувати назву жителів Криму? Кримці. Ця форма була зафіксована ще у словнику Бориса Грінченка і стосується не лише кримських татар: ‘Кримець, -мця, Житель Криму’. Отже, киримли, караїми, кримчаки, українці та інші етноси, що проживають у Криму, називаються кримці, а не кримчани”, – наголосила редакторка.

“Ви запитаєте, в жіночому роді тоді кримка, а жителька Сум – сумка? Авжеж. У Сумській області є і річка Сумка. Кому не подобається – може називатися сумʼянкою за порадою професора Пономарева. Найменування сіл Кримка в Джанкойському, Бердянському та Первомайському районах також походить від назви мешканки Криму”, – зауважує Васильєва.

Ось правильні назви жителів українських обласних центрів:

Чернігів – чернігівці;

Полтава – полтавці;

Луганськ – луганці;

Запоріжжя – запоріжці;

Дніпро – дніпровці;

Херсон – херсонці;

Миколаїв – миколаївці;

Черкаси – черкистанці;

Ужгород – ужгородці;

Житомир – житомирці;

Івано-Франківськ – іванофранківці;

Тернопіль – тернопільці;

Сімферополь – сімферопольці;

Рівне – рівенці;

Суми – сумці;

Харків – харківці;

Київ – кияни;

Львів – львівʼяни;

Чернівці – чернівчани;

Луцьк – лучани;

Кропивницький – кропивничани;

Хмельницький – хмельничани;

Вінниця – вінничани;

Донецьк – донеччани;

Одеса – одесити / одесці.

Лише чверть з цих катойконімів мають морфологічні основання для -чан-. Також є назви, де можна утворити альтернативні форми з -ян-:

іванофранківці / іванофранківʼяни;

тернопільці / тернополяни;

рівенці / рівняни;

дніпровці / дніпряни;

харківці / харківʼяни;

сумці / сумʼяни;

житомирці / житомиряни;

чернігівці / чернігівʼяни.

Назви жительок Острогу, Кривого Рогу та Запоріжжя будуть острожка, криворіжка та запоріжка. Острожанка, криворожанка та запорожанка – це російські форми.

Наприклад, як назвати жителів Горішніх Плавнів, Голої Пристані, Часового Яру, Давидового Броду, Залізного Порту?

Є кілька варіантів:

словосполучення – житель/-ка Горішніх Плавнів, житель/-ка Голої Пристані;

складні катойконіми:

горішньоплавенці – горішньоплавенець – горішньоплавенка;

голопристанці – голопристанець – голопристанка;

часовоярівці – часовоярівець – часовоярівка;

давидовобродівці – давидовобродівець – давидовобродівка;

залізнопортівці – залізнопортівець – залізнопортівка;

“За базовим словом: плавенці/плавнівці, пристанці, ярівці, бродівці, портівці. Зверніть увагу, що жителі Камʼянця-Подільського – камʼянчани, за основним словом Камʼянець”, – підкреслила філологиня.